Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет.docx
Скачиваний:
261
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
328.78 Кб
Скачать

1.Політична думка часів середньовіччя.

У період середньовіччя суспільно-політична думка розвивалася представниками богослов'я. Земна держава розглядалася, як вершина творіння Бога, що об’єднує матеріальне та духовне начало і відповідає за лад в усьому світі. Призначення людини - самовдосконалення і законо - слухняність, виконання Божих заповідей і покірність церкві. Протягом перших 3 століть римські імператори нищили християнство, а потім воно було проголошене пануючою релігією. Мислителями цього періоду були А. Августин, Ф. Аквінський та ін. ідеал держаного правління - від Бога, стверджували вони.

Слід зазначити, що в період феодальної роздробленості церква з її чіткою ієрархією та догмами справляла надзвичайно великий вплив на весь середньовічний світ і особливо на його політичне життя.

Основою соціально-політичного життя було уявлення про марність та нікчемність людського життя на землі, пропагувався аскетизм та покорення існуючій владі намісників бога на землі. Через свою мало освіченість і обмеженість людина не могла пояснити ті чи інші явища природи, тож доводилось все списувати на потойбічну силу, релігія стає основною і єдиною ідеологією, вплив церкви поширюється на всі сфери життя. Виправдовувалася нерівність в сус-ві.

Помітну роль в епоху феодалізму відігравало духовенство. Воно було великою економічною, політичною та ідеологічною силою. Це сталося тому, що за умов великої феодальної роздроб­леності (V—X ст.) католицька церква, маючи чітку ієрархію й стійкі догмати, справляла значний вплив на все духовне життя середньовіччя. Соціально-політична думка не була винятком. її розвиток в основному здійснювався зусиллями релігійних діячів.

Головним у комплексі соціально-політичних ідей раннього середньовіччя стало вчення «отців» та «вчителів» церкви: Василія Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Ніського та інших про безплідність земного існування, про марність та даремність люд­ських зусиль.

Підґрунтям соціально-політичних уявлень тієї доби була релі­гійна настанова про те, що земне життя є лише блідим відбитком небесного. Не зважаючи на поділ суспільства на багатих та бід­них, релігійні мислителі наполягали на можливості справжнього братерства людей во Христі. Перед Христом, казали вони, втра­чають своє значення багатство, освіченість, суспільне становище та привілеї. Гасло рівності перед богом прикривало фактичну не­рівність у суспільстві.

Найбільш видатними соціально-політичними мислителями се­редньовіччя були Аврелій Августин, пізніше названий «блажен­ним», та Фома Аквінський,

Августин— один з отців західно християнської цер­кви. Про свої духовні пошуки мислитель розповів у творі під на­звою «Сповідь».

Основна риса соціально-політичних поглядів Августина — обґрунтування та виправдання нерівності в суспільстві. Багатство одних і бідність інших він пояснював зіпсованістю природи лю­дини в результаті гріхопадіння перших людей. Становище люди­ни в суспільстві, за Августином, запрограмоване на небесах.

У своєму вченні Августин намагався дати всесвітньо-істо­ричну картину розвитку людства. Він слідом за старогрецькими стоїками обґрунтовує ідею єдності людського роду, що походить згідно з біблійними оповідями від «прабатьків» — Адама та Єви.

З часом релігійна концепція політики втрачає панівне становище. Християнству не вдалося утримати її як світський придаток до релігії.