Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет.docx
Скачиваний:
261
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
328.78 Кб
Скачать

Білет №5

1. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього світу( Єгипет, Індія.Китай).

Політологія своїм коріння сягає найдавніші часи (4-3 ст. до н.е.) саме тоді розпочався процес переростання первісних суспільств у рабовласницькі держави, а мислителі стали задумуватися над методами збереження й здійснення державної влади. Теоретичні знання політичної думці надавали Конфуцій, Платон, Аристотель, Цицерон, та ін. внаслідок цього політологія перейшла від міфології до раціонального світорозуміння.

Спочатку були міфи. У них говорилося про небесне походження влади. Першими були єгиптяни, вони вважали, що ключ до функціонування влади лежить у руках богів. Таким богом вони вважили бога сонця. Він володарював над богами і людьми, а потім передав своє царювання іншим богам, а від богів пішло 240 фароонів-богів. Суспільство єгиптяни вважали, як піраміду, де верхівка - боги і фараони, а підніжжя - народ. Між ними - знать, чиновники і жерці.

Давня Індія. У працях давніх вчених узагальнені вчення про державу і політику.

У Давній Індії ще з II тис. формувалися уявлення про управління господарством, військове мистецтво, зовнішню політику, форми і методи здійснення державної влади, правила поведінки правителів і чиновників, організацію державного апарату, технологію судочинства тощо. Дотепер збереглася одна з праць — «Артхашастра» (IV ст. до н. е.), авторство якої приписують міністрові Чанак´ї (Каутільї). У ній узагальнено попередні вчення про мистецтво державного управління і політики.

«Артхашастра» охоплює три групи проблем:

- вимоги, цілі й завдання діяльності освіченого монарха;

- функції державного управління, правової політики і законодавства;

- питання війни і миру, дипломатії і міжнародних відносин.

Давній Китай. Політична думка тут досягла розвитку у другій половині 1 тисячоліття до н.е. найвпливовішим серед мислителів був Конфуцій (6 -5 ст. до н.е.) його вчення назвали Конфуціанство. У збірниках його праць чинне місце посідай правитель — мудрець, який демонструй увагу до старших, освіченість, любов до людей , справедливість, істину і правильну поведінку.

Все вчення Конфуція зведене до такої концепції:

  • Поради правителям, що до завоювання довіри народу

  • Обґрунтовані принципи управління суспільством

  • Вважати людей рівноправними від природи

  • Управління на основі вдосконалення людських відносин

  • Покарання замінити вихованням

  • Відмежовувати трудящих від панівної верстви

Конфуціанство з 2 ст. до н.е. до 915 р. н.е. було офіційною ідеологією Китаю.

Другою основною течією Китаю був Моїзм (засновник Мо Дзи). Його трактат містив обґрунтування теорії виникнення держави федеративного устрою, державного управління та адміністративної структури.

Третя течія Китаю був Легізм. Вона розглядала державу, як найвищу мету і венець діяльності людини. Не машинний примус, а право і закон.

Четверта течія китайської політичної думки - Даосизм. Згідно з нею, Дао - найвищий абсолют, держава, але вона підпорядковується законам істини. В основах суспільства - істинна мудрість.