- •2. Сутність, функції, легітимність , способи існування влади.
- •3. Поняття «політичне лідерство».
- •2.Політична позиція та її типи. Політична поведінка. Людина як суб’єкт і об’єкт політики.
- •1.Роль політики у житті суч. Суспільства
- •2. Типологія політичних систем.
- •3. Умови формування і класифікація політичного лідерства. Лідерство за Вебером.
- •1. . Зміст, особливості й завдання української політології
- •3.Конфлікти у суспільстві, типологія. Шляхи і способи регулювання.?
- •Білет №5
- •1. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього світу( Єгипет, Індія.Китай).
- •2. Політична діяльність та її основні форми.
- •3. Політичні кризи, їх типи.
- •1.Політична думка часів середньовіччя.
- •2.Суть та основні напрямки соціальної політики.
- •1.Політика епохи Відродження. Н. Макіавеллі
- •2.Типологія, структура і принцип розподілу влади. Особливості владних відносин в Україні
- •3.Порівняйте структуру цінностей класичного консерватизму і неоконсерватизму. Політичні партії правої та правоцентристської орієнтації в Україні.
- •1.Політичні концепції нового часу.
- •2.Політична спрямованість змі
- •3.Конституція України про політичні права громадян
- •1.Виникнення і еволюція соціально - політичних ідей критично - утопічного соціалізму.
- •1) Хуі-хіх ст. – етап раннього капіталізму, який характеризується первісним накопиченням капіталу і високим рівнем експлуатації робітничого класу;
- •3 Особливості англійського утопічного соціалізму-маржиналізму
- •2.Основні теорії походження держави.
- •3.Типи політичних культур (за г. Алмондом та с. Вербою). Політична культура в сучасній Україні: традиції та інновації.
- •1.Етапи та зміст досліджень західних політологів початку 20 ст. ( Вебер, Міхельс, Парето).
- •2.Політичні інститути, їх роль і місце в політичній системі. Особливості політичної системи України
- •3.Політична культура особи, суспільної групи, народу. Особливості національних політичних культур.
- •1.Формування політичної думки Росії першої половини 20 ст.
- •2. Політична система суспільства: суть, структура, функції.
- •3.Глобальні проблеми сучасного світу та шляхи їх вирішення.
- •1. Політична думка Київської Русі та козацько –гетьманської доби.
- •2. Форми державного правління
- •3.Світові політичні доктрини: лібералізм та неолібералізм.
- •1. Конституція п. Орлика як втілення української державницької ідеї.
- •2. Політична еліта,та її основні,функції і роль у суспільстві.
- •3. Громадсько-політичні організації та рухи
- •1. Політична думка України у 19 столітті. Зародження українського лібералізму. Основні ідеї Кирило-Мефодіївського братства.
- •2. Держава як основний елемент політичної системи. Ознаки, структура та функції.
- •3. Конституційні обов'язки громадян України
- •1.Українське національне відродження та розвиток української думки 19 на поч. 20 ст. Костомаров, Драгоманов.
- •2. Державний апарат управління і бюрократія. М. Вебер про бюрократію.
- •3.Конфлікти у суспільстві їх типологія і шляхи розв’язання.
- •2.Типологія і класифікація політичних партій. Основні партійні системи і їх роль у функціонуванні політичної влади
- •3.Україна – як суверенна європейська держава в системі міжнародного співробітництва
- •1.Липинський і Міхновський
- •2.Політична еліта і демократія. Проблеми формування політичної еліти в України
- •3.Форми державного устрою. Конституція України про державний устрій
- •2.Політичні режими як форма держави та спосіб функціонування політичної системи.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: фашизм, неофашизм, тероризм і екстремізм: ідейні джерела, соціальна база.
- •2. Правова держава і громадянське суспільство: зміст і принципи життєдіяльності.
- •3.Політичний маркетинг.
- •1. Сутність та ознаки демократії.
- •1. Демократія має державний характер:
- •2. Демократія має політичний характер:
- •2.Політична свідомість: поняття, структура, функції. Ментальність.
- •3.Зовнішня політика держави: цілі, принципи , засоби. Зовнішня політика України
- •1. Пряма та Представницька демократія. Поняття парламенту. Опозиція її місце та роль .
- •2.Етапи становлення та сучасна партійна система і партійна політика в Україні.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: соціалізм та соціал–демократизм, їх місце у політичному житті.
- •1.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії.
- •2.Політичні партії, історія виникнення, розвитку і функції.
- •3.Світовий політичний процес: поняття та особливості на початку третього тисячоліття.
- •1.Сутність демократії. Концепції демократії.
- •2.Типологія, основні ознаки і характеристика політичних режимів.
- •3.Конституція України – гарант розвитку громадянського суспільства.
1.Роль політики у житті суч. Суспільства
Політика – це одна з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов’язкових для всього суспільства рішень.
Зміст і сутність політики та політичного життя в суспільстві.
При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на те, що політика — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо.
Політика належить насамперед до сфери духовного життя суспільства, до сфери усвідомлення людьми свого ставлення один до одного, до себе, до світу. Політика має місце в період переходу від первіснообщинного життя суспільства до цивілізації.
Політика виражає докорінні інтереси різних спільнот, партій, держав і цілі, якими вони керуються. В усіх сферах, де здійснюється політика, вона набуває різноманітних форм вияву. Теорія виділяє дві великі, тісно зв’язані сфери політики — внутрішню та зовнішню. Водночас багатогранність реального життя дозволяє і зобов’язує виокремити у внутрішній і зовнішній політиці більш вузькі й у той самий час важливі сфери політики, такі як економічна, соціальна, національна, політика розвитку народовладдя, культурна політика тощо.
Політичне життя визначає основні соціальні та політичні структури влади, тип політичної системи, партійних систем, політичної організації суспільства, спосіб правління, тип державного устрою і політичного режиму, стан суспільного порядку тощо.
Функції які політика виконує в суспільстві:
Залучення громадян до участі в політиці;
Раціоналізація конфліктів і суперечностей, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави
Формування ціннісних орієнтирів соціального прогресу
Конституювання відносин, дій суб’єктів і стану об’єктів політичного процесу
Примус в інтересах окремих верств населення або всього суспільства в цілому
Задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства
Соціалізація особистості
Забезпечення послідовності та інноваційності (оновлюваності) соціального розвитку як суспільства в цілому, так і окремої людини
Функції політики засвідчують її всеосяжний характер, неперервний вплив на суспільство й неперехідне значення для регулювання суспільних відносин. Політика тісно пов’язана з різними сферами суспільного життя: економікою, мораллю, правом, релігією, культурою, екологією тощо
2. Типологія політичних систем.
Політична система — це цілісна, впорядкована система відносин, дій, ідей, методів і інститутів, зв'язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Політична система суспільства — це складна, багатогранна система взаємин державних і недержавних соціальних інститутів, які виконують відповідні політичні функції для за¬хисту інтересів певних класів та соціальних груп.
Сьогодні в політичній практиці можна виділити такі типи політичних систем:
Постіндустріальні (посткапіталістичні) на сучасному етапі характерні: функціонування парламентського механізму боротьби за владу; зростання рівня життя переважної більшості населення, спадання напруженості класової боротьби, утвердження соціального партнерства, посилення позицій громадянського суспільства, захист прав людини.
Для перехідного типу політичної системи (країни СНД, країни Східної Європи) характерні такі риси, як: надмірна політизація народних мас, поява демократичних інститутів та інших демократичних елементів у суспільстві з одночасним існуванням залишків тоталітаризму та командно-адміністративної системи.
Постколоніальна політична система характеризується: великим розмаїттям політичних режимів і форм державного правління, низьким рівнем життя народу, початком становлення в більшості країн капіталістичних відносин, їх відривом від натуральної економіки, пасивністю широких мас через їхню злиденність і неграмотність тощо.
Розрізняють декілька типів політичних систем за різними підставами. Американські політологи Г. Алмонд і Дж. Істон в основу класифікації політичних систем кладуть тип політичної культури та політичний режим, які притаманні тим системам і визначають якість інших елементів системи. На цій підставі розрізняють чотири основних типи: англо-американський, європейсько-континентальний, тоталітарний та доіндустріальний типи політичних систем.
Для англо-американського типу політичної систем (вони функціонують у США, Великий Британії, Австралії, Канаді та у деяких інших країнах Британських домініонів) характерним є двопартійна партійна підсистема, за якою основні політичні партії по черзі змінюють одна одну у керма влади і не ставляться до протилежного політичного табору як до своїх ворогів.
Держава у англо-американській світська, а вплив церкви на політичні процеси незначний, навіть при наявності національної (англіканської у Великій Британії) церкви, яка підпорядкована державі. Політичний режим демократичний, армія системою законодавства та політичними традиціями відсторонена від боротьби за владу. Стабільність, передбачуваність політичних процесів складають важливий момент у характеристиці даного типу політичної системи. Політичним ідеалом є безпека, добробут, стабільність, демократія, права і свободи людини. Політична культура громадян активістського типу, хоча американці здебільшого цікавляться поточними політичними справами свого регіону, свого штату більше, ніж федеральними справами.
Характерним для політичної активності американських громадян та зв'язку виборців із своїми представниками у Конгресі США є листи до них, у яких дебатуються, як правило, локальні соціально-політичні проблеми.
Для європейсько-континентального типу політичної системи притаманна багатопартійна підсистема з 6-8 впливових політичних партій широкого ідеологічного спектру — від комуністичних до правих, до націонал -патріотичних, політична культура громадян активістського типу з більш енергійною участю у політичних дійствах — маніфестаціях, страйках, демонстраціях, у інших політичних акціях, світська європейська держава з можливим відчутним впливом релігійної ідеології та її ритористських моральних настанов, особливо у католицьких країнах (Польща, Італія), непримиренність у ставленні до політичних опонентів, застосування у політичній діяльності подекуди і крайніх екстремістських форм і способів діяльності.
Європейсько-континентальна політична система вважається системою "старої демократії", яка може бути взірцевою для інших.
Процеси глобалізації особливо виразні стали проявлятись саме у Європі, де створення Європейського Союзу (ЄС) означало і певну уніфікацію політичних систем для 25 країн: згідно Амстердамської угоди 1997 року всі країни мають єдине громадянство, керуються демократичними владними режимами, Конституцією, хоча проти ратифікації останньої спочатку виступили країни "старої" демократії - Франція та Нідерланди.
Для політичної системи до індустріального типу, або типу характерного для країн "третього світу", тобто які розвиваються у напрямку від колишнього колоніального до індустріального суспільства, характерна нестабільна внутрішньополітична ситуація, перманентна боротьба значних соціальних сил всередині держави, велика роль недержавних інституцій, наприклад, професійних союзів (у Мексиці, зокрема, останні мають право найму і звільнення робітників, внески збираються у зобов'язальному порядку, кошти профспілок витрачаються безконтрольно, а вибори керівників проводяться за "зачиненими дверима", мало сказати — не демократично, профспілки десятки років поспіль контролюють робітничий рух)1, зазвичай простежується втручання армії та інших силових структур у політичні процеси, існує деформована партійна система, включно до заборони політичних партій тощо.
Для політичної тоталітарної системи характерним є наявність "одержавленої однієї або декількох політичних партій, домінуюча роль держави у інституціональній підсистемі, всеохоплюючий владний контроль над всіма сферами суспільства. Політичні вибори нагадують політичний маскарад так, у Південній Кореї у липні 2007 року вибори відбувались по одномандатних округах, відкритим голосуванням і були обов'язковими для всіх громадян.
У тоталітарній політичній системі відбувається політизація всіх сфер життя - невиконання плану виробництва, розлади у сім'ї, знайомство з несанкціонованими владою джерелами інформації ставлять людину поза законів цієї системи.
Дослідники тоталітаризму у післявоєнній Європі вказують на складність цього феномену, який з'являється внаслідок надзвичайно заплутаної взаємодії таких складових як соціальна інженерія, політична міфотворчість та сакралізація влади, ностальгія за "сильною" рукою.
Деякі автори політологічних видань виокремлюють типи політичних систем за культурно-цивілізаційними та формаційними ознаками, тому виділяються історичні типи - рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної політичної системи.
Для рабовласницької політичної системи характерним була провідна роль у політиці мілітаризованої держави, вузьке коло громадян (вільні люди) залучених до політики, переважно монархічна форма правління, запекла боротьба за владу, значна роль армії в політиці верхівки, яка нерідко визначала постать політичного лідера (комплекс Агамемнона).
У політичних систем феодальної формації боротьбу за владу вели світські та релігійні кола, були звичайним відсутність універсальної правової системи, домінування "права сили", незначна роль національної держави, існування переважно найманих армій, чужих країні
Політична система буржуазної політичної системи вирізнялась розквітом формальної демократії - всі оголошувались рівними, скасовувались сослівні привілеї, формувались масові партії, поширювались доктрини республіканізму тощо. Ця система була і залишається доволі гнучкою ї пристосовується до історичних змін — сьогодні відбувається підвищення ролі мас у політичних процесах, інтернаціоналізація та глобалізація, створення систем колективної безпеки — все це лише сприяє зміцненню буржуазної влади.
Політична система соціалістичних країн вирізнялась моно-ідеологією марксистського типу, фактичною однопартійною, політичною культурою громадян підданського типу, одержавленням майже всього спектру політичного життя, відсутністю незалежних ЗМІ, суворим політичним контролем за умонастроями мас, патерналістичним типом держави.