- •2. Сутність, функції, легітимність , способи існування влади.
- •3. Поняття «політичне лідерство».
- •2.Політична позиція та її типи. Політична поведінка. Людина як суб’єкт і об’єкт політики.
- •1.Роль політики у житті суч. Суспільства
- •2. Типологія політичних систем.
- •3. Умови формування і класифікація політичного лідерства. Лідерство за Вебером.
- •1. . Зміст, особливості й завдання української політології
- •3.Конфлікти у суспільстві, типологія. Шляхи і способи регулювання.?
- •Білет №5
- •1. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього світу( Єгипет, Індія.Китай).
- •2. Політична діяльність та її основні форми.
- •3. Політичні кризи, їх типи.
- •1.Політична думка часів середньовіччя.
- •2.Суть та основні напрямки соціальної політики.
- •1.Політика епохи Відродження. Н. Макіавеллі
- •2.Типологія, структура і принцип розподілу влади. Особливості владних відносин в Україні
- •3.Порівняйте структуру цінностей класичного консерватизму і неоконсерватизму. Політичні партії правої та правоцентристської орієнтації в Україні.
- •1.Політичні концепції нового часу.
- •2.Політична спрямованість змі
- •3.Конституція України про політичні права громадян
- •1.Виникнення і еволюція соціально - політичних ідей критично - утопічного соціалізму.
- •1) Хуі-хіх ст. – етап раннього капіталізму, який характеризується первісним накопиченням капіталу і високим рівнем експлуатації робітничого класу;
- •3 Особливості англійського утопічного соціалізму-маржиналізму
- •2.Основні теорії походження держави.
- •3.Типи політичних культур (за г. Алмондом та с. Вербою). Політична культура в сучасній Україні: традиції та інновації.
- •1.Етапи та зміст досліджень західних політологів початку 20 ст. ( Вебер, Міхельс, Парето).
- •2.Політичні інститути, їх роль і місце в політичній системі. Особливості політичної системи України
- •3.Політична культура особи, суспільної групи, народу. Особливості національних політичних культур.
- •1.Формування політичної думки Росії першої половини 20 ст.
- •2. Політична система суспільства: суть, структура, функції.
- •3.Глобальні проблеми сучасного світу та шляхи їх вирішення.
- •1. Політична думка Київської Русі та козацько –гетьманської доби.
- •2. Форми державного правління
- •3.Світові політичні доктрини: лібералізм та неолібералізм.
- •1. Конституція п. Орлика як втілення української державницької ідеї.
- •2. Політична еліта,та її основні,функції і роль у суспільстві.
- •3. Громадсько-політичні організації та рухи
- •1. Політична думка України у 19 столітті. Зародження українського лібералізму. Основні ідеї Кирило-Мефодіївського братства.
- •2. Держава як основний елемент політичної системи. Ознаки, структура та функції.
- •3. Конституційні обов'язки громадян України
- •1.Українське національне відродження та розвиток української думки 19 на поч. 20 ст. Костомаров, Драгоманов.
- •2. Державний апарат управління і бюрократія. М. Вебер про бюрократію.
- •3.Конфлікти у суспільстві їх типологія і шляхи розв’язання.
- •2.Типологія і класифікація політичних партій. Основні партійні системи і їх роль у функціонуванні політичної влади
- •3.Україна – як суверенна європейська держава в системі міжнародного співробітництва
- •1.Липинський і Міхновський
- •2.Політична еліта і демократія. Проблеми формування політичної еліти в України
- •3.Форми державного устрою. Конституція України про державний устрій
- •2.Політичні режими як форма держави та спосіб функціонування політичної системи.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: фашизм, неофашизм, тероризм і екстремізм: ідейні джерела, соціальна база.
- •2. Правова держава і громадянське суспільство: зміст і принципи життєдіяльності.
- •3.Політичний маркетинг.
- •1. Сутність та ознаки демократії.
- •1. Демократія має державний характер:
- •2. Демократія має політичний характер:
- •2.Політична свідомість: поняття, структура, функції. Ментальність.
- •3.Зовнішня політика держави: цілі, принципи , засоби. Зовнішня політика України
- •1. Пряма та Представницька демократія. Поняття парламенту. Опозиція її місце та роль .
- •2.Етапи становлення та сучасна партійна система і партійна політика в Україні.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: соціалізм та соціал–демократизм, їх місце у політичному житті.
- •1.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії.
- •2.Політичні партії, історія виникнення, розвитку і функції.
- •3.Світовий політичний процес: поняття та особливості на початку третього тисячоліття.
- •1.Сутність демократії. Концепції демократії.
- •2.Типологія, основні ознаки і характеристика політичних режимів.
- •3.Конституція України – гарант розвитку громадянського суспільства.
1.Сутність демократії. Концепції демократії.
Вчені трактують демократію, як державний лад, заснований на принципах народовладдя. Такий лад гарантує участь громадян у вирішенні державних справ.
Він виходить далеко за межі свого етимологічного значення. В античній формі демократія розглядалась як колективістська модель.
У стародавній Греції демократія була виражена менш яскраво. Вона уже передбачала приватну власність, автономію особистості, розвиток масових комунікацій, що створювало умови для тотального контролю над населенням.
З часом підходи до розуміння поняття демократії складалися з 2 понять:
Характеристика типу держави
Як форма устрою певної організації
Розвиток поняття демократії включав ціннісний ідеал (свобода, рівність, права людини, суверенітет). З часом до нього приєднався ще й світоглядний ідеал. Взагалі теоретики вважають, що демократія, як влада народу залишається лише ідеалом, тому що в собі це поняття вміщує внутрішню суперечливість. Адже в повному розумінні — це влада народу в державі, а держава — це апарат примусу. Тому справжнє народовладдя не сумісне з існуванням держави. Насправді демократія ніколи не існувала у державі. А відмирання держави — це утопія.
Головна суперечність демократії — це суперечність між ідеєю (влади народу) і практикою (неможливістю її здійсненню). Англійські вчені вважають, що демократія не тільки неможлива, а й недоцільна.
Демократія у прямому розумінні (як влада народу) неможлива суто технічно, бо нема таких механізмів, які б забезпечили пряме народовладдя. Більше того з точки зору ефективності державної влади абсолютна більшість населення не компетентна у вирішенні державних справ. Тому теоретичне вирішення суперечливості між ідеалом і реальність знаходить свій вияв в існуванні багатоманітних концепцій демократії.
Класична ліберальна демократія була історично першою. Вона ґрунтується на перелічених нами вище принципах демократії. Головна ідея лібералізму — ідея індивідуальної свободи. Відповідно до цього ліберальна демократія на перший план ставить громадянську свободу (незалежність індивіда від політичної влади), а незалежність полягає у недоторканості свободи, правах на життя, на свободу, на власність, на вільну економічну діяльність, на свободу пересування, таємницю листування, виборі місця проживання та інше. Наявність усіх цих прав дає можливість індивіду приймати участь у політичному житті країни. Ліберальну демократію розглядають як конституційну демократію.
Плюралістична демократія (від лат. — множинна)— така демократія ґрунтується на врахуванні багатоманітності соціальних інтересів. Основною ознакою такої демократії є відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади. У плюралістичній демократії політична система розглядається як механізм для забезпечення інтересів класових, етнічних, демографічних, професійних, територіальних, релігійних та інших організацій і груп. При такій демократії відбувається розподіл політичної влади між державними і громадськими інститутами, в яких враховується якнайповніше інтереси трудящих. Концепція плюралістичної демократії — найвпливовіша. Вона вважається як демократія для всіх, яка абсолютизує представництва та суспільні організації на умовах рівності та взаємоповаги.
Корпоративна демократія (корпорація від лат. — об'єднання) — це сукупність осіб об'єднаних на основі комерційних, кастових, цехових та інших інтересів. Така політика дістала назву трипартизму. Вона заснована представництві держави, підприємців та профспілок.
Разом з тим визначення ліберальної, плюралістичної і корпоративної демократії, визначення форм та їх обмежень спонукає теоретиків шукати інші форми демократії. Так з'явилась партисифітарна демократія.
Партисифітарна демократія (від лат. — брати участь) — демократія участі. Вона спиралася на досягнення дієвої свободи і рівності забезпечення реальної участі у здійсненні влади. Концепція передбачає забезпечення реальної участі широких верств населення у здійсненні державної влади. Концепція партисифітарної демократії передбачає залучення освічених громадян для участі у владі, та з їх допомогою досягнення справжньої рівності і свободи. Прихильники партисифітарної демократії вважають її найкращою формою демократії.
Марксистська демократія — її особливістю є створення матеріальних умов життя на класових принципах, що у класовому суспільстві демократія є виявом диктатури економічно пануючого класу. Ця демократія визначається власниками засобів виробництва і диктатурою пролетаріату. В дійсності ж за марксистським розуміння демократії стоїть всевладдя однієї політичної партії.
Окрім зазначених теорій існують також ринкова демократія, консенсусна демократія, референдумна демократія, плебісцидна демократія, елітарна демократія.
Таким чином для демократичної ейфорії у будь якій країні не має реальних підстав. Теорія демократії не більше, ніж красива казка за допомогою якою політична еліта здійсню владу прикриваючись народом.