3.Світові політичні доктрини: лібералізм та неолібералізм.

Лібералізм (Локк, Монтеск’є, Кант, Сміт, Медісон, Європа ХVII-ХVIII ст..)

Політична та ідеологічна теорія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

• Головна ідея – створення умов для розвитку капіталізму;

• Свобода особи, промислової конкуренції, недоторканність приватної власності;

• Перевага надається потребам і правам окремої людини, але свобода має обмежуватись правовими державними порядками, які повинні гармонізувати відносини громадян;

• Свобода друку, гласність;

• Запобігати революціям за допомогою своєчасних реформ;

• Все для трудящих: освіта…

• Незалежність індивіда від уряду;

• Засудження революцій;

• Шлях розвитку суспільства – соціальна революція, реформування різних сторін суспільного життя;

• Плюралізм, розподіл влади, верховенство закону;

• Компроміс, консенсус у розв’язанні найважливіших політичних проблем;

• Усі закони і цінності людина створює сама.

Неолібералізм (Кейнс, Хайєк, Даль, Рузвельт) – сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізації нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатистський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва.

• Держава має стати помічником людей: запобігати соц.конфліктам, втручатись в економічне життя регулювати бюджет, планування, податки;

• Збереження змішаної економіки;

• Рівноправність різних форм власності;

• Держава контролює ринок, його розвиток;

• Ідея «плюралістичної демократії», спрямованої на врахування інтересів усіх верств суспільства, їх участь у політичному житті;

• Поділ влади;

• Прийняття рішень у всіх представницьких органах на підставі демократичних норм;

• Ідея державного захисту підприємства, ринку і конкуренції від монополізму;

• Соціальний захист громадян.

* Опози́ція — протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, партія або група, що виступає врозріз з думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

* Імпі́чмент — в конституціях деяких держав процедура притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави. Результатом імпічменту, як правило є дострокове припинення повноважень президента або іншого посадовця і усунення його з посади. При імпічменті голови держави таке рішення приймається конституційною більшістю парламенту. Різні країни окремо визначають процедуру імпічменту відповідно до власного законодавства. У демократичних державах імпічмент є одним з елементів контролю над владою країни і необхідний для збереження стабільності суспільного і конституційного ладу. Імпічмент є також засобом недопущення авторитаризму і механізмом гарантування національної безпеки

Білет №14