Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет.docx
Скачиваний:
261
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
328.78 Кб
Скачать

3.Світові політико – ідеологічні доктрини: соціалізм та соціал–демократизм, їх місце у політичному житті.

Соціалізм сформувався у 19 столітті. Це була спроба захисту республіканського правління, конституційного ладу і прав людини. Соціалісти наголошували на необхідності вирішення соціальних питань. У світі соціалізм отримав 2 наймодніші напрямки — революційний марксизм і соціал-демократизм. Марксизм — найрадикальніша течія соціалізму. Його особливості:

• Класовий підхід

• Класова боротьба

• Диктатура пролетаріату

Найрадикальнішим проявом марксизму був більшовизм в Росії. Ліву радикальну течію в марксизмі очолив Ленін, який вважав себе ортодоксальним марксистом. Ідеї марксизму були втілені в житті Росії тоді, коли популярність марксизму на заході різко пішла на спад. Ленін будував робітничо-селянську державу з низькою політичною культурою і деспотичністю Росії. Будував із досвідом паризької комуни 1871 року.

При розгляді цього питання слід зазначити, що вчення К.Маркса (1818—1883) і Ф.Енгельса (1820—1895) виникло наприкінці 40-х років ХІХ ст. в Європі. Це був період революцій, національних війн, бурхливого промислового розвитку та загострення класової боротьби.

Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса полягала в тому, що в результаті внутрішнього розвитку капіталізму будуть зруйновані вузькі рамки класових і національних відносин, створені умови для розкріпачення людини. Свобода та всебічний розвиток людини, з погляду засновників марксизму, можливі тільки в асоціації та через асоціацію. Але просування до звільнення людини здійснюється через класову боротьбу і революцію, знищення одного класу іншим, через встановлення влади робітничого класу, котра остаточно усуне поділ на соціальні класи і приведе до однорідного, соціально справедливого суспільства.

Особливу роль у поширенні й розвитку марксистської соціально-політичної теорії наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. відіграв В.І.Ленін (1870—1924). З теоретичних положень, що характеризували внесок Леніна у соціально-політичну теорію марксизму, необхідно назвати вчення про роль революційної теорії в робітничому русі, про гегемонію пролетаріату в демократичній революції і про революційно-демократичну диктатуру пролетаріату та селянства як перехідну форму влади в період між буржуазно-демократичною і соціалістичною революціями, революційні можливості селянства у боротьбі проти капіталізму. Ленін зробив також висновок про можливість перемоги соціалістичної революції спочатку в кількох або навіть в одній країні. Предметом особливого інтересу Леніна було вчення про державу, котрому він присвятив спеціальну працю «Держава і революція». У післяжовтневих працях він багато уваги приділяв визначенню шляхів будівництва соціалізму в колишньому СРСР.

Марксизм справив могутній вплив на долю людської цивілізації в ХХ ст. Але не всі ідеї соціально-політичної концепції марксизму витримали перевірку часом. Історичний розвиток людства привів до таких змін та епохальних зрушень, котрих ця теорія не передбачала. Сталися серйозні зміни у складі суспільних сил, що виборюють соціальний прогрес, у спробах здійснення соціальних перетворень. Перестали бути актуальними ідеї конфронтації, революції, збройної боротьби.

Суспільна практика довела, що історично обмеженими виявилися положення марксизму про насилля як бабу-сповитуху історії, про всесвітньо-історичну місію пролетаріату та його диктатуру, про зникнення товарно-грошових відносин при соціалізмі. Проте й нині залишаються актуальними діалектичний метод аналізу суспільних явищ, ідеї соціальної справедливості та солідарності, положення про те, що вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх тощо.

Соціал-демократія – ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

(Зах. Європа, ЛА, Азія, Близький Схід)

• Теорія «демократичного соціалізму» (Мета — соціалізм (свобода, справедливість, солідарність, рівність), Політична демократія - гарантоване право на життя; захист від свавілля держави; свобода думки, віросповідання, загальні вибори, право на культурну автономію для меншин, незалежність судддів і право на опозицію, Міжнародна демократія - підтримка миру; боротьба проти гноблення й експлуатації народів; допомога слаборозвинутим країнам. Економічна демократія - повна зайнятість; вища продуктивність праці; піднесення життєвого рівня; соціальне забезпечення; справедливий розподіл доходів і власності; соціальне планування; збереження приватної власності; демократизація економіки за збереження її державного регулювання (принципом і рушійною силою такого регулювання є ринок) Соціальна демократія - пошук «вічних ідеалів і цінностей»: свобода поглядів, преси, об'єднань; високий рівень життя, соціальне забезпечення; справедливість — рівні соціальні можливості; солідарність)

• Вирішення глобальних проблем: забезпечення миру і міжнародної безпеки, поліпшення відносин між Зах. Та Сх.., ліквідація колоніалізму й расизму, збереження навколишнього середовища.

• Міжнародна співпраця

• Зміна уряду на основі народного волевиявлення

• Стимулювання торгівлі між різними країнами

• Стимулювання інфляції

• Створення робочих місць

• Підготовка нових та перепідготовка старих кадрів

* Геноци́д — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. До таких дій належать:

а) вбивство членів цієї групи;

b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;

c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;

d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;

е) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

* Коалі́ція — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин ; об'єднання кількох політичних партій на засадах угоди про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд)

Білет №23