- •2. Сутність, функції, легітимність , способи існування влади.
- •3. Поняття «політичне лідерство».
- •2.Політична позиція та її типи. Політична поведінка. Людина як суб’єкт і об’єкт політики.
- •1.Роль політики у житті суч. Суспільства
- •2. Типологія політичних систем.
- •3. Умови формування і класифікація політичного лідерства. Лідерство за Вебером.
- •1. . Зміст, особливості й завдання української політології
- •3.Конфлікти у суспільстві, типологія. Шляхи і способи регулювання.?
- •Білет №5
- •1. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього світу( Єгипет, Індія.Китай).
- •2. Політична діяльність та її основні форми.
- •3. Політичні кризи, їх типи.
- •1.Політична думка часів середньовіччя.
- •2.Суть та основні напрямки соціальної політики.
- •1.Політика епохи Відродження. Н. Макіавеллі
- •2.Типологія, структура і принцип розподілу влади. Особливості владних відносин в Україні
- •3.Порівняйте структуру цінностей класичного консерватизму і неоконсерватизму. Політичні партії правої та правоцентристської орієнтації в Україні.
- •1.Політичні концепції нового часу.
- •2.Політична спрямованість змі
- •3.Конституція України про політичні права громадян
- •1.Виникнення і еволюція соціально - політичних ідей критично - утопічного соціалізму.
- •1) Хуі-хіх ст. – етап раннього капіталізму, який характеризується первісним накопиченням капіталу і високим рівнем експлуатації робітничого класу;
- •3 Особливості англійського утопічного соціалізму-маржиналізму
- •2.Основні теорії походження держави.
- •3.Типи політичних культур (за г. Алмондом та с. Вербою). Політична культура в сучасній Україні: традиції та інновації.
- •1.Етапи та зміст досліджень західних політологів початку 20 ст. ( Вебер, Міхельс, Парето).
- •2.Політичні інститути, їх роль і місце в політичній системі. Особливості політичної системи України
- •3.Політична культура особи, суспільної групи, народу. Особливості національних політичних культур.
- •1.Формування політичної думки Росії першої половини 20 ст.
- •2. Політична система суспільства: суть, структура, функції.
- •3.Глобальні проблеми сучасного світу та шляхи їх вирішення.
- •1. Політична думка Київської Русі та козацько –гетьманської доби.
- •2. Форми державного правління
- •3.Світові політичні доктрини: лібералізм та неолібералізм.
- •1. Конституція п. Орлика як втілення української державницької ідеї.
- •2. Політична еліта,та її основні,функції і роль у суспільстві.
- •3. Громадсько-політичні організації та рухи
- •1. Політична думка України у 19 столітті. Зародження українського лібералізму. Основні ідеї Кирило-Мефодіївського братства.
- •2. Держава як основний елемент політичної системи. Ознаки, структура та функції.
- •3. Конституційні обов'язки громадян України
- •1.Українське національне відродження та розвиток української думки 19 на поч. 20 ст. Костомаров, Драгоманов.
- •2. Державний апарат управління і бюрократія. М. Вебер про бюрократію.
- •3.Конфлікти у суспільстві їх типологія і шляхи розв’язання.
- •2.Типологія і класифікація політичних партій. Основні партійні системи і їх роль у функціонуванні політичної влади
- •3.Україна – як суверенна європейська держава в системі міжнародного співробітництва
- •1.Липинський і Міхновський
- •2.Політична еліта і демократія. Проблеми формування політичної еліти в України
- •3.Форми державного устрою. Конституція України про державний устрій
- •2.Політичні режими як форма держави та спосіб функціонування політичної системи.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: фашизм, неофашизм, тероризм і екстремізм: ідейні джерела, соціальна база.
- •2. Правова держава і громадянське суспільство: зміст і принципи життєдіяльності.
- •3.Політичний маркетинг.
- •1. Сутність та ознаки демократії.
- •1. Демократія має державний характер:
- •2. Демократія має політичний характер:
- •2.Політична свідомість: поняття, структура, функції. Ментальність.
- •3.Зовнішня політика держави: цілі, принципи , засоби. Зовнішня політика України
- •1. Пряма та Представницька демократія. Поняття парламенту. Опозиція її місце та роль .
- •2.Етапи становлення та сучасна партійна система і партійна політика в Україні.
- •3.Світові політико – ідеологічні доктрини: соціалізм та соціал–демократизм, їх місце у політичному житті.
- •1.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії.
- •2.Політичні партії, історія виникнення, розвитку і функції.
- •3.Світовий політичний процес: поняття та особливості на початку третього тисячоліття.
- •1.Сутність демократії. Концепції демократії.
- •2.Типологія, основні ознаки і характеристика політичних режимів.
- •3.Конституція України – гарант розвитку громадянського суспільства.
3. Умови формування і класифікація політичного лідерства. Лідерство за Вебером.
Політичне лідерство — це процес взаємодії між людьми, під час якого одні виражають потреби, інтереси своїх послідовників і в силу цього мають престиж і вплив, а інші добровільно віддають їм частину своїх політичних владних повноважень і прав для здійснення їх цілеспрямованого представництва і реалізації.
Політичне лідерство — це процес взаємодії між людьми в ході якого особи наділені реальною владою здійснюють легітимний вплив на суспільство.
Політичним лідером може бути особа, яка не обіймає керівних посад. Свій авторитет в колективі така особа здобуває своєю політичною діяльністю. Феномен лідерства буває на всіх рівнях — від вищих органів влади до місцевого самоврядування. Існує кілька теорій пояснення природи політичного лідера, але всі вони розглядають лідерство, як вплив на інших людей. Такий вплив має ряд особливостей:
• Він мусить бути постійним
• Він має здійснюватись на все оточення
• Політичний лідер відрізняється від інших людей
• Вплив лідера опирається на його авторитет
Витоки політичного лідерства:
Теорія рис лідерства. (Е. Богардус, Ф. Гальтон)За цією теорією лідер повинен володіти певними рисами. Він має глибше та масштабніше мислити, вміти швидко знаходити вихід із певних ситуацій тощо. Якісна перевага — це продуктивність ідей. Людина мусить оволодіти вмінням уникати, а в разі необхідності розв'язувати конфлікти. Лідера характеризують високий рівень інтелекту, нестандартне мислення.
Ситуаційна концепція. (Р. Согділл, Т. Хілпюп та ін.) Лідер діє в межах певної ситуації, він необхідний як рушій, що розв'язує актуальну для певного періоду проблему.
Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядається як особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, хто його обрав чи на нього впливає.
Марксистські теорії при трактуванні природи політичного лідерства виходять із соціально-класових основ суспільства. На думку марксистів, політичні лідери з'являються як реакція на об'єктивну суспільну потребу. Якщо соціальна та історична ситуація потребує лідерів, то вони нєзмінно з'являються. Політичні лідери завжди виступають як представники певних класів.
Психологічні концепції лідерства. Вони ґрунтуються на вченні 3. Фрейда. Згідно з ним в основі лідерства — певне лібідо, здебільшого підсвідоме почуття сексуального характеру. Воно виявляється в бажанні перебороти певні комплекси й табу, досягти більшого. Лідерові необхідно підтримувати врівноважені стосунки з масою, бути здатним стримувати її агресивні настрої.
Серед психологічних концепцій лідерства виділяються концепція 3. Фрейда, концепція, концепція Е. Фромма та Т. Адорно.
• Концепція 3. Фрейда. Витоки лідерства знаходяться у людській психіці. 3. Фрейд пояснював лідерство несвідомим прагненням індивіда панувати над іншими. У психоаналізі 3. Фрейда це прагнення іменується "лібідо". Він виділив дві категорії індивідів за критерієм їх ставлення до лідерства: ті, хто прагнуть до влади, і ті, хто відчувають внутрішню потребу у підпорядкуванні, покровительства
• Концепція Е. Фромма та Т. Адорно. Індивіди, для яких влада є внутрішньою інстинктивною потребою, при певних соціальних умовах перетворюються у авторитарних вождів. Така особистість-лідер формується найчастіше у суспільствах, що охоплені системною кризою, у результаті якої існує атмосфера масового відчаю та неспокою. За цих обставин народ шукає спасителя і готовий довірити йому свою долю. Авторитарний лідер прагне підпорядкувати собі усі структури громадянського суспільства, є схильним до містики, демагогії, нетерпимий до проявів інакодумства та демократії.
У політологічному аспекті лідерство визначають: як вплив на інших людей; як управлінський статус, тобто позиція, пов'язана з винесенням управлінських рішень; як зразок поведінки та організації певної групи осіб і здатність реалізувати їхні вимоги в державних структурах; як бізнес, підприємництво в межах політичного ринку.
Під лідерством розуміється механізм взаємодії лідерів і відомих. Основними аспектами лідерства є:
здатність лідера точно оцінити ситуацію, знайти оптимальне рішення проблем, що стоять, мобілізувати людей на виконання рішень;
ухвалення відомими ідей лідера, готовність свідомо і добровільно підкорятися йому.
Політичний лідер - це людина, яка керує політичними процесами, робить вплив на соціальну поведінку індивідів, груп, прошарків і суспільства в цілому.
Політичне лідерство - це процес взаємодії, в ході якої одні люди (лідери) знають і виражають потреби і інтереси своїх послідовників і через це володіють престижем і впливом, а інші (їх прихильники) добровільно віддають їм частину своїх владних повноважень для здійснення цілеспрямованого представництва і реалізації власних інтересів.
Типологія політичного лідерства:
Концепція Макса Вебера про 3 типи політичного панування:
• Традиційний — ґрунтується на авторитеті традицій і звичаїв (наслідування по престолу).
Влада правителя здійснюється за традиційними нормами, які є основними в управлінні суспільством, державою. Правитель же, котрий ігнорує традиції, може легко позбутися своєї влади.
• Раціонально-легальний — його авторитет базується на основі встановлення особливого порядку.
До нього належать лідери, яких обрано демократичним шляхом і які у випадку зловживання владою несуть відповідальність перед своїми виборцями. Учений називає цей тип ще бюрократичним, але не в негативному, а в позитивному розумінні цього питання, заснованому на вірі в законність і розумність існуючого порядку, де лідер-чиновник виступає як носій певної раціонально-державницької позитивної функції.
• Харизматичний — ґрунтується на вірі в незвичайні здібності лідера, його винятковості. У політичній практиці під харизмою розуміють незвичайні, недоступні іншим здібності особи. Такий правитель в очах його прихильників чи підданих наділений надлюдською магічною силою, підноситься над повсякденністю, відрізняється від простих смертних.
Якщо в основі першого типу лежить звичка, другого — розум, то третій спирається на віру й емоції, що саме по собі здатне створювати ситуацію сліпого поклоніння мас, продукувати умови, коли індивідуальні якості лідера відіграють другорядну роль у формуванні його харизми. Як свідчить історія XX ст., практично всі тоталітарні режими спиралися саме на харизматичний тип політичного лідера (Ленін, Сталін, Гітлер, Тіто, Кім Ір Сен та ін.). До того ж цей тип спричиняє культ особи — крайню, максимально завищену оцінку функцій і ролі політичного лідера в історії, яка виникає внаслідок непомірної концентрації політичної, економічної
По стилю керівництва лідери діляться на три основні типу: авторитарний, демократичний і ліберальний.
* Авторитаризм — це політичний режим, в основу якого покладено зосередження монопольної влади в руках однієї чи групи осіб, що знижує або виключає роль представницьких інституцій влади у суспільстві.
* Фра́кція політи́чна (від лат. «розламування, подрібнення») — група членів тієї чи іншої політичної партії в складі парламенту або іншої державної організації (установи) чи громадсько-політичної організації, яка організовано проводить установки своєї партії.
Фракцією може також іменуватися особлива група всередині самої партії, яка має власну ідейну й організаційну платформу, котра відрізняється від основної політичної лінії та поточних установок партії.
Білет №4