- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Історія становлення культурологічної думки
- •Основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Проблеми культурогенезу
- •Концепції походження культури
- •Теорії культурних змін
- •Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •Циклічні теорії культурного розвитку
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Хвильова модель культурного розвитку.
- •Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 5: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Релігійні уявлення давніх єгиптян
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Релігії народів Дворіччя
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Буддизм
- •Буддійський культ
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 7. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Релігія Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •Античне мистецтво
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Виникнення та еволюція християнства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 9. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Реформація
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Кризові явища в культурі кінця XIX- початку хх століття
- •Криза як культурне явище
- •Тема “кризи культури” в культурологічній думці
- •Суперечливий характер розвитку науки та техніки як один з чинників кризових явищ в культурі
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •7. Роль інформаційних технологій в розвитку людства та суспільства. Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Постмодерністський поворот другої половини хх століття
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Список рекомендованої літератури Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Проблеми культурогенезу
- •До теми 4: Типологія культури
- •До теми 5: Первісна культура
- •До теми 6: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 7: Антична культура
- •До теми 8. Культура Середньовіччя
- •До теми 9. Культура Відродження
- •До теми 10. Культура Нового часу
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •41. Вставте пропущене слово:
- •43. Вставте пропущене слово у характеристику п.Сорокіним певного типу культури:
- •46. У синергетиці розглядаються особливі точки – біфуркації, в яких:
- •47. Що є умовою самоорганізації системи відповідно до ідей синергетики?
- •48. Хаос у синергетиці розуміється як:
- •50. П. Сорокін розробив теорію „хвилеподібної динаміки культур”. У чому вона полягає?
- •52. Хто є автором теорії пасіонарності?
- •53. Вставте пропущене слово в характеристику культури о.Шпенглером:
- •56. Як називається твір німецького філософа та історика о.Шпенглера, в якому він викладає свої погляди на культуру?
- •244. Наймолодшою зі світових релігій вважають:
- •245. Як називали священну війну ісламу з невірними?
Релігії народів Дворіччя
В уявленні народів Месопотамії Боги вважались покровителями царської влади, релігійний культ носив офіційно-державний характер. Проте ідея обожнення правителя в Месопотамії не набула такого розмаху як у Давньому Єгипті. Якщо єгипетські фараони вважалися богами, які безпосередньо розпоряджаються розливами Нілу і його життєтворчою силою, то в Шумері царі були тільки представниками знаті, яким боги дарували владу.
В уявленні народів Месопотамії боги мислились як людиноподібні небесні володарі світу, що встановили незмінні закони існування. В числі тих богів особливо виділялася велика трійка: боги Ану, Еа та Енліль. Слід зазначити, що зображення богів навіть в ранній період головним чином антропоморфні. На відміну від Єгипту, Месопотамія майже не знала зооморфних богів, винятком є той же Еа, що зображався як людина-риба. Майже не знала Месопотамія і культу тварин. Взагалі сліди тотемізму тут майже не відчуваються.
За уявою шумерів, життя у всесвіті управлялося божественними законами - „Ме”, що визначали принципи ремесел і мистецтв, поведінку людини, її життя і смерть, управління суспільством, буття божественних істот. Все встановлено законами, непохитно і незмінно. Боги впорядкували світ і володіють нім. Вони створили людину - істоту нижчу і безправну, щоб вона своїми жертвоприношеннями служила їм.
В більш-менш остаточному вигляді Вавилонська релігія склалася в ІІ тисячолітті до н. е. З часу піднесення Вавилону на перше місце серед богів був висунутий бог Мардук, покровитель Вавилону, творець небесних світил, пір року, творин і рослин. Вінцем творіння Мардука стала людина.
Офіційне жрецтво, роль якого не була такою значною, як у Стародавньому Єгипті, займалося виправданням величі Мардука, намагалося показати його законним нащадком попередніх богів. Вони навіть намагалися створити монотеїстичне вчення, в якому верховну сходинку повинен би був зайняти тільки один бог - Мардук. Але спроба введення монотеїзму була невдалою.
Крім Мардука, вавилонсько-ассирійська релігія дуже багато уваги приділяла розробці і поширенню культу вмираючого і воскресаючого бога Таммуза; поширенню міфу про першу людину — Адама, втратою ним безсмертя і гріхопадіння; міфу про потоп.
Поруч із офіційним культом богів-покровителів держави зберігались й інші найдавніші культи. Це перш за все землеробський культ богів рослинності та родючості. Шанувалося жіноче божество, богиня родючості, що була відома під іменем Іштар. Як й інші подібні жіночі божества, Іштар мала й риси еротичної богині. Чоловічим доповненням Іштар був бог Думузі (більш відомий під іншою назвою — Таммуз) - уособлення рослинності. Разом із Іштар Думузі був землеробським богом, смерть та воскресіння його — це уособлення землеробського процесу.
На відміну від Єгипту, в Месопотамії релігійна система не монополізувала повністю духовне життя. Наприклад, тексти законів Хаммурапі переконують в тому, що норми права були практично вільні від релігійних уявлень і мотивацій. Навіть ми знаходимо прояв богоборчих мотивів, що пронизують епічний твір про Гільгамеша, який намагався здобути безсмертя всупереч волі богів.
На відміну від давньоєгипетських вірувань у вавилонській релігії уявлення про загробне життя були досить невизначені. Одним з божественних законів „Ме” встановлено, що доля людини - хвороби, ворожнеча, смерть, а після смерті - вічне і безрадісне перебування в похмурому підземному царстві мертвих будь-якої надії. Ідеї загробної віддяки вавилонська релігія не знала. Навіть уявлення про неоднаковість долі душ у країні мертвих були, на відміну від єгипетської релігії, не розроблені. Вся релігія народів Месопотамії була орієнтована на земне життя, вона не обіцяла людині нагороди або втіхи у потойбічному світі. Якщо люди смертні і ніколи не повертаються з царства мертвих, то природа безсмертна і щорічно народжує нове життя, немовби воскрешає його після мертвої зимової сплячки. Взаємозв’язок життя і смерті, вмирання і воскресіння втілений в безсмертних богах, в одному з головних міфів - про смерть і воскресіння Думузи ( Таммуза ).
Як і в стародавньому Єгипті жерці - професійні культові служителі у храмах - монополізували знання, які були необхідні для ведення організованого іригаційно-землеробського господарства. Тому у Вавилоні дуже рано розвинулась астрономічна наука, що не поступалася єгипетській. Спостерігання вели жерці з висоти їхніх башт-храмів. Жерці розділили між богами у систематичному порядку окремі зірки та інші небесні явища: відбулася астралізація богів, зокрема відбулося ототожнення Мардука з Юпітером, Іштар – з Венерою. Якраз з Вавилону цей звичай називати зірки та планети іменами богів перейшов до греків, від них — до римлян, і римські (латинські) імена богів збереглися у назвах цих планет до наших днів. За розташуванням небесних світил жерці визначали волю богів. Вавілон є батьківщиною астрології. Це астральне орієнтування релігії Вавилона вплинуло й на створення календаря, 12-ричної системи вимірювання часу, яка пізніше була успадкована європейцями.
Великий розвиток у вавілонян отримали вірування, в яких діяли численні нижчі злі духи-демони - винуватці хвороб і нещасть, які обрушуються на людину, яким повинні були протистояти магія і мистецтво мантики. Для боротьби із ними жерці склали багато заклинань. Для захисту від злих духів, крім численних заклинальних формул, широко вживалися амулети-апотропеї (обереги). Вавилонська демонологія, магічні обряди та заклинання, астрологія мали вплив на більш пізні релігії, включаючи християнську, і цей вплив був ще надто відчутним в середньовіковій Європі.
Сильно розвинута була у Вавилоні система мантики -різноманітних гадань. Серед жерців були особливі спеціалісти-гадальники (бару); до них звертались за пророкуваннями не тільки приватні особи, але й царі.