Зороастризм – стародавня релігія Ірану

У першій половині II тисячоліття до н. е. починається розселення арійців на території Малої, Середньої та Південної Азії. Це прискорило розвиток Давньоіранської і Давньоіндійської цивілізацій і виникнення двох етнічних релігій – зороастризму (парсизму) та індуїзму.

Зороастризм – релігія, що була поширена у древності і ранньому Середньовіччі в ряді країн Ближнього та Середнього Сходу і була пануючою релігєю в давньоіранських імперіях приблизно з VI ст. до н.е. по VII ст. н.е. Зороастризм був державною релігією Ірану до його завоювання арабами. Його засновником став пророк Заратуштра. Греки вимовляли це ім’я як Зороастр (від грець. астрон – зірка), оскільки вони вважали Заратуштру мудрецем-астрологом, і в такій формі ім’я пророка прийшло до Європи. Звідси і назва цієї релігії. Називають цю релігію ще і маздаїзм – через те, що в зороастризмі зроблено спробу піднести над усіма богами Агура-Мазду, тобто Пана Мудрість – добре божество світла, тепла. Точні дати життя Зороастра невідомі, але вважається, що він жив у проміжку VII – VI ст. до н.е. і проповідував у деяких областях Східного Ірану і Середньої Азії.

Вчення Заратуштри викладено в Авесті – збірці священних книг, що відображали релігійні вірування і міфологічні уявлення давньоіранських племен. Текст Авести складається з 3-х головних книг: „Ясна”, „Яшти”, „Відевдат”. Витяги з Авести складають так звану „Малу Авесту” – збірку повсякденних молитов. Найдревніша частина Авести – Гати (гімни та молитви) вважаються записаними самим Заратуштрою дуже давньою мовою, інші частини написані послідовниками пророка вже пехлевійською (більш пізньою) мовою. Її найдавніші частини, складені у віршованій формі, є проповідями самого Заратуштри. Окрім цього, вона містить молитви, описи ритуалів, пророцтва та пояснення вчителя. Вчення Заратуштри являло собою філософське усвідомлення світу, розуміння сутності пануючих в ньому зв’язків та відношень, виявлення того головного, що діється навколо людини. Оскільки людина розглядалась як арена битви космічних сил, центральне місце в системі займала соціально-етична проблематика.

Основною рисою зороастризму є дуалізм. Згідно віровченню зороастризму, в основі світу лежить боротьба між злом і добром, котра ніколи не припиняється. Визнається два божественних начала: світле, уособлюване добрим богом Агура-Маздою (грецькою – Ормузд), і темне, зло, уособлюване злим богом Ангра-Майнью (Ариман), кожний з яких очолює сонм духів: світла і добра – ахурів або темноти і зла – девів. Обидва великих божества вважаються рівноправними творцями світу. Перший створив усе добре, розумне, корисне. Другий – усе дурне і шкідливе. Це стосується і області етики: правда, добро, справедливість протистоять брехні, злу, підлості. Агура-Мазда визнається покровителем землеробства, осілого життя, домашніх тварин, особливо корів і собак. Ангра-Майнью вважається помічником войовничих кочівників у їх набігах на землеробів, покровителем хижих тварин. Між обома началами відбувається вічна боротьба. Згідно вченню Авести, добрий бог не може відповідати за зло світу, оскільки воно породжене іншою, незалежною від нього силою. Агура-Мазда та Ангра-Майнью борються за людину. Вона створена Агура-Маздою, але вільна у виборі між добром та злом.

В зороастризмі важлива роль відводиться духовному вдосконаленню людини. Головна увага в його етичній доктрині зосереджується на діяльності людини, котра заснована на тріаді „добрі помисли, добрі слова, добрі справи”, „зрікаюсь злих помислів, злих слів, злих справ” (Авеста). Зороастризм привчав людину до чистоти і порядку, вчив співчуттю до людей і вдячності до батьків, сім’ї, співвітчизників, вимагав виконувати свої обов’язки по відношенню до дітей, допомагати єдиновірцям, піклуватися про пасовища для скота. Зороастризм надає людині свободу вибору свого місця в житті і закликає уникати творити зло. В той же час, згідно віровченню зороастризму, доля людини, хоча й визначається роком, але від її поведінки залежить, куди попаде її душа після смерті: до пекла чи до раю. Це значить, що завдяки свободі вибору людина може стати на сторону добра чи зла у цій боротьбі і відповідно заслужити або посмертне блаженство, або страшні муки.

Зороастризм визнає безсмертя душі і в нагороду за праведність обіцяє загробне блаженство. Добрі помисли, слова і справи являють собою три стадії, через які проходять душі благословенних в країну вічного щастя; злі помисли, слова і справи – стадії, котрі проходять душі засуджених до темної прірви пекла. У древньому Ірані релігія відігравала колосальну виховну роль. Надзвичайно важливою для іранців була правда. Вони з презирством ставились до брехні, тому що вона тісно пов’язана з Ангра-Майнью. Справедливість – практичний вираз правдивості і основне поняття в Авесті; вона – норма світового життя, а встановлення і виконання справедливості – мета світового руху. Авеста наводить цілий ряд юридичних рішень за принципом „непідкупної справедливості”. Ця доброчинність проявлялась у вихованні юнаків. Відомо, що цар Камбіз повелів здерти шкіру з неправедного судді і посадив його сина в якості судді на стілець, обтягнений шкірою батька. Тут крізь східну жорстокість деспота проглядає висока повага до справедливості.

Міфологія зороастризму розробила есхатологічне вчення про кінець світу і свого роду страшний суд – поділ усіх людей на праведників і грішників. Людська історія в зороастризмі поділяється три ери: Творення, Змішування, Розділення. Нині триває ера Змішування, тобто боротьби проти зла, проте прийде мить остаточної перемоги над злом в еру Розділення. По смерті душа людини піддається суду біля підніжжя Гори Справедливості, звідки до її вершини веде особливий міст. На вершині гори бог Мітра чинить суд. Його помічники зважують думки, слова і справи кожної душі. Для тих душ, в яких переважає добро, міст стає широким, і прекрасна дівчина (даена) – уособлення совісті кожного, забирає душу нагору до раю. Якщо ж переважували погані справи і думки, то міст ставав вузьким як лезо і потворна відьма тягла душу до пекла, за яким наглядає Ангра-Майнью. Душі і праведників, і грішників мають чекати моменту Розділення, Останнього Суду, коли душі з’єднаються із воскреслим тілом і грішники помруть назавжди, а праведні, яким Агура-Мазда дасть напій безсмертя, будуть жити вічно і щасливо.

Отже, згідно зороастризму, зло і страждання буде знищене в майбутньому. Спасителем людства стане Саош’янт - праведна людина благородного походження. При цьому людство об’єднається, отримає спільну мову і спільне державне управління.

Шлях до подолання зла пролягає через моральне та культове очищення. В культовому очище,нні особливу роль відіграє поклоніння воді і возлияння, що складається з 3-х елементів: молока і соку з листя двох рослин. Число „3” було священним, три складових частини воз-лияння символізують царство рослин і тварин, що вигодовані водою. Возлияння, освячені молитвою, повинні повертати цим царствам ту життєву силу, яку вони віддали, і тим зберігати їх чистими і такими, що приносять достаток.

В культі зороастризму особливе значення надається вогню (зороастрійці називали його Атар) як очищувальній силі. Вогонь вважався чистою стихією так само, як і вода, земля та повітря. Йому зводили вівтарі, а пізніше і храми. Жерці мали підтримувати священний вогонь на цегляному стовпі, який незгасно палав у глиня­ній чи кам’яній лампаді протягом сторіч. Коли вмирав цар, священний вогонь у храмі га­сили. Згодом почали будувати вівтарі, що ділилися на три яруси відповідно з уявленням про три рівні світу. Вогню здійснювали підношення також з трьох елементів: сухих чистих трав, благовоній (сухого листя чи трав), невеликої кількості тваринного жиру. Таким чином, вогонь, як і вода, набирався сил з допомогою трьох підношень: двох – від рослинного царства і одного – від царства тварин.

Зороастризм забороняє поховання і спалення тіл померлих, оскільки це означає занепащення чистих стихій – землі, вогню, повітря і землі. Отож, виникала проблема: як ховати небіжчиків, коли їх не можна ані закопувати, ані топити, ані палити, ані залишати так? Вихід було знайдено: тіло померлого залишали на кам'янистому пагорбі, і коли його розкльовували до кіс­ток птахи, це вважалося добрим знаком, а коли об’їдали звірі – поганим. Кістки ж можна було ховати або спалю­вати. Сьогодні парси в Індії кладуть своїх померлих на відкритому верху спеціальної "башти мовчання", де м'які тканини тіла померлого викльовують начисто хижі птахи (грифи), а після того, як кістки висушить сонце, їх кидають у коло­дязь, розташований усередині башти. Місця поховання вважаються нечистим місцем, куди деви сходяться на свої бенкети. Загалом усе, що пов’язане зі смертю, вважалося нечистим. Помираючий мав каятися перед жерцем, який виконував своєрідне соборування: вливав до вуст та вух помираючого хаому. Навіть у домі, де комусь випало по­мерти, вогонь розпалювався взимку через дев’ять днів, влітку – через місяць. В зороастризмі велика роль надається законам очищення, і розроблені численні обряди для досягнення ритуальної чистоти. Найпростіші з них могли здійснюватись мирянами у себе вдома, але більш ретельне очищення здійснювалось священиками з проголошенням відповідних ритуальних формул.

Існувало кілька основних свят – гаханбарів, вста­новлення яких приписано було самому Заратуштрі. Вони відзначалися тієї чи іншої пори року й були частково пов’язані з землеробсько-скотарським циклом. Одним з найбільш значимих і урочистих свят є Ноуруз – Новий рік, котрий не тільки символізує пробудження природи і усього живого на землі, але й святкується як перемога справедливості і начало нового життя; час святкування припадає на весіннє рівнодення, коли Сонце входить в сузір’я Овна. Окрім цього, святкувалися день народження Заратуштри, день збирання врожаю тощо. У цю пору широко вживалася хаома – хоча сам пророк засудив її культове вшанування.

З VII ст., з часу арабських завоювань і утвердження ісламу, зороастрійці піддавались гонінням, багато з них у VII-X ст. переселяються з Ірану до Індії, де вони стали називатися парсами. На основі зороастризму наприкінці І тис. до н. е. виник мітраїзм, де роль борця проти Ангра-Майнью взяв на себе сонячний бог Мітра.

Зороастрійське віровчення було унікальним для свого часу. Багато його положень глибоко благородні і моральні. Тому не випадково, що пізні релігії – іудаїзм, християнство, іслам – багато чого запозичили із зороастризму. Усі ці релігії пропонують слідувати високим нормам моралі і строгим правилам поведінки. Зокрема, великий вплив на християнство мала розроблена однією з перших в зороастризмі концепція гріха як морального падіння людини. Саме в цій релігії посмертна доля людини залежить від добра або зла, напрацьованого нею за життя. Безсмертю тіла не надавалось великого значення. Головним було спасіння душі. Крім того, на християнство значно вплинуло есхатологічне вчення про кінець світу, „страшний суд”, а також про пришестя „месії”, який врятує людство і нарешті виграє битву добра проти зла.

Нині послідовники зороастризму, число яких складає не більше 130-150 тис. чоловік, окрім Ірану та Індії, проживають в Пакистані, Шрі-Ланці, Сінгапурі, Шанхаї, а також у Канаді, США, Великобританії, Австралії.