- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Історія становлення культурологічної думки
- •Основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Проблеми культурогенезу
- •Концепції походження культури
- •Теорії культурних змін
- •Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •Циклічні теорії культурного розвитку
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Хвильова модель культурного розвитку.
- •Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 5: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Релігійні уявлення давніх єгиптян
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Релігії народів Дворіччя
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Буддизм
- •Буддійський культ
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 7. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Релігія Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •Античне мистецтво
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Виникнення та еволюція християнства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 9. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Реформація
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Кризові явища в культурі кінця XIX- початку хх століття
- •Криза як культурне явище
- •Тема “кризи культури” в культурологічній думці
- •Суперечливий характер розвитку науки та техніки як один з чинників кризових явищ в культурі
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •7. Роль інформаційних технологій в розвитку людства та суспільства. Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Постмодерністський поворот другої половини хх століття
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Список рекомендованої літератури Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Проблеми культурогенезу
- •До теми 4: Типологія культури
- •До теми 5: Первісна культура
- •До теми 6: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 7: Антична культура
- •До теми 8. Культура Середньовіччя
- •До теми 9. Культура Відродження
- •До теми 10. Культура Нового часу
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •41. Вставте пропущене слово:
- •43. Вставте пропущене слово у характеристику п.Сорокіним певного типу культури:
- •46. У синергетиці розглядаються особливі точки – біфуркації, в яких:
- •47. Що є умовою самоорганізації системи відповідно до ідей синергетики?
- •48. Хаос у синергетиці розуміється як:
- •50. П. Сорокін розробив теорію „хвилеподібної динаміки культур”. У чому вона полягає?
- •52. Хто є автором теорії пасіонарності?
- •53. Вставте пропущене слово в характеристику культури о.Шпенглером:
- •56. Як називається твір німецького філософа та історика о.Шпенглера, в якому він викладає свої погляди на культуру?
- •244. Наймолодшою зі світових релігій вважають:
- •245. Як називали священну війну ісламу з невірними?
Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
Серед форм культурної діяльності особливе місце займає мистецтво у всій безлічі своїх форм, видів, типів тощо. В цілому мистецтво являє собою унікальний суспільний феномен. Ця своєрідність виявляється в багатьох аспектах і на різних рівнях: мистецтво соціальне за своїм походженням, функціонуванням, методом відображення дійсності, роллю в духовному розвитку суспільства і людини. Соціальна сутність мистецтва полягає в тому, що художній розвиток суспільства являє собою природно-історичний процес, відображаючи специфічні особливості певних історичних етапів суспільної еволюції.
Існують різні концепції сутності мистецтва, що відповідають різному тлумаченню його виникнення.
Так, мистецтво розглядалось як імітація природи (мімесис), як вираз “інстинкту прикрашання” з метою статевого приваблення (Дарвін, Вейнінгер), як “незацікавлена” вільна гра творчих сил людини (Шіллер, Спенсер), забава (Л. Толстой), засіб очищення від афектів – “катарсис” (Аристотель), як засіб досягнення душевної гармонії (Гете), як вільна формотворчість, мова почуттів, чуттєвий вираз надчуттєвого та ін. Це свідчить про багатогранність цієї сфери культури, в якій знаходять вираз розмаїття потреб людини – як біопсихічних, так і соціокультурних.
Мистецтво - це особливий спосіб духовно-практичного освоєння світу крізь призму людських цінностей, життєвих смислів та значень. Воно відображає життя в образно-емоційній, інтуїтивній формі - на відміну від «сухих» категорій науки. Мистецтво вносить в життя ілюзорно-ігрове начало, дозволяючи особистості „проживати” різні життя і переживати уявні ситуації у світах, створених митцем. Не випадково Ф.Ніцше говорив: «мистецтво нам потрібне для того, щоб не померти від істини».
Характерними рисами мистецтва виступають:
- створення художніх образів, що характеризуються чуттєвою конкретністю та узагальненістю, завдяки чому мистецтво виражає та творчо перетворює життя відповідно до людських сенсів та цінностей; якщо наука доводить, то мистецтво показує;
- інтуїтивно-емоційний спосіб осягнення дійсності, що доповнює раціонально-логічний;
- у мистецтві людина виражає себе у своїй цілісності - на відміну від інших видів діяльності, де вона реалізує якусь одну свою сторону;
- наявність вимислу та умовності; мистецтво не призначене для точного копіювання життя: через мистецтво людина поринає у світ художніх образів, але при цьому вона завжди усвідомлює цю ілюзорність та умовність;
- мистецтво завжди несе на собі відбиток особистості митця - на відміну від безособового характеру мови науки.
Мистецтво тісно пов’язане з іншими сферами духовного життя: мораллю, філософією, релігією, правом, наукою. Так, мистецтво одухотворяється гуманними моральними ідеями; багато письменників виступають як оригінальні філософи та соціальні мислителі - Достоєвський, Толстой, Сартр, Камю; взаємодія релігії з мистецтвом сприяла виникненню шедеврів у багатьох видах мистецтва; крім того, виникли і власне релігійні жанри: у живопису — ікони, в архітектурі — храми; наука сприяла розширенню технологічних і художніх можливостей мистецтва.
Мистецтво займає специфічне положення серед інших сфер культури. У художній діяльності, як у краплі води, відображуються усі основні форми діяльності людини – перетворення, пізнання, спілкування, оцінювання. Мистецтво реалізує сприйняття дійсності в її цілісності, зберігає цілісність особистості, культури та життєвого досвіду людства, тобто воно виступає своєрідним дзеркалом, у якому найбільш повно відбивається специфіка певної культури. Мистецтво відіграє велику роль у спілкуванні культур – воно полегшує “входження” в іншу культуру, оскільки саме воно розкриває “таємницю” відповідної культури, є відносно доступним для сприйняття.
Найбільш загальні закони розвитку мистецтва, а також естетичного відношення людини до світу вивчає наука естетика. Слово «естетика» (aesthesis) - грецького походження, яке у перекладі означає: «те, що має відношення до чуттєвого пізнання». Термін «естетика» ввійшов у науку в середині XVIII століття. Він належить німецькому філософу А.Баумгартену, який ввів у філософію розділ «теорія чуттєвого пізнання» і терміном «естетика» запропонував назвати саме цей розділ. Це слово міцно закріпилося у філософській термінології, і вже з XVIII століття естетику стали розуміти як науку, що вивчає «філософію прекрасного», або «філософію мистецтва». Естетика - філософська наука, що вивчає сутність і закони естетичного пізнання і естетичної діяльності людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва.