- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Історія становлення культурологічної думки
- •Основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Проблеми культурогенезу
- •Концепції походження культури
- •Теорії культурних змін
- •Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •Циклічні теорії культурного розвитку
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Хвильова модель культурного розвитку.
- •Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 5: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Релігійні уявлення давніх єгиптян
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Релігії народів Дворіччя
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Буддизм
- •Буддійський культ
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 7. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Релігія Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •Античне мистецтво
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Виникнення та еволюція християнства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 9. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Реформація
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Кризові явища в культурі кінця XIX- початку хх століття
- •Криза як культурне явище
- •Тема “кризи культури” в культурологічній думці
- •Суперечливий характер розвитку науки та техніки як один з чинників кризових явищ в культурі
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •7. Роль інформаційних технологій в розвитку людства та суспільства. Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Постмодерністський поворот другої половини хх століття
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Список рекомендованої літератури Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Проблеми культурогенезу
- •До теми 4: Типологія культури
- •До теми 5: Первісна культура
- •До теми 6: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 7: Антична культура
- •До теми 8. Культура Середньовіччя
- •До теми 9. Культура Відродження
- •До теми 10. Культура Нового часу
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •41. Вставте пропущене слово:
- •43. Вставте пропущене слово у характеристику п.Сорокіним певного типу культури:
- •46. У синергетиці розглядаються особливі точки – біфуркації, в яких:
- •47. Що є умовою самоорганізації системи відповідно до ідей синергетики?
- •48. Хаос у синергетиці розуміється як:
- •50. П. Сорокін розробив теорію „хвилеподібної динаміки культур”. У чому вона полягає?
- •52. Хто є автором теорії пасіонарності?
- •53. Вставте пропущене слово в характеристику культури о.Шпенглером:
- •56. Як називається твір німецького філософа та історика о.Шпенглера, в якому він викладає свої погляди на культуру?
- •244. Наймолодшою зі світових релігій вважають:
- •245. Як називали священну війну ісламу з невірними?
Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
Взаємовідносини різних культурних світів є важливим фактором сучасного світового розвитку, і взаємодія між ними є однією з найгостріших проблем. Все більшу роль починають відігравати не відносини між державами, а відносини між цивілізаціями, що характеризуються різними цінностями та ідеалами, притаманними їх культурі. Існують різні погляди на цю проблему. Так, на думку сучасного американського дослідника С.Хантінгтона, людство вступає в нову епоху – епоху „зіткнення цивілізацій”. Він виділяє вісім великих культурних світів – цивілізацій: західну, конфуціанську, японську, ісламську, індуїстську, православно-слов’янську, латиноамериканську і африканську. Саме від їх взаємодії, вважає він, в найближчому майбутньому буде залежати хід історії людства. Основним джерелом конфліктів на світовій арені стане вже не ідеологія і не економіка, а культура. Хантінгтон вважає, що відмінності між цивілізаціями за їх історією, традицією, мовою, релігією більш фундаментальні, ніж відмінності між державами. Місце народження, громадянство в нинішніх умовах не так істотно впливає на життя людей, як їх культурна та релігійна ідентифікація.
В незахідих цивілізаціях йде процес „девестернізації” – повернення до своїх культурних витоків. Тому Хантінгтон вважає, що нині на перше місце стають взаємини між Заходом і не-західними цивілізаціями. Лише на поверхневому рівні багато елементів західної культури проникли в культури не-західні, але на глибинному – західні уявлення та ідеї: індивідуалізм, лібералізм, демократія, вільний ринок, відокремлення релігії від держави – майже не знаходять відгуку в не-західних цивілізаціях (ісламській, конфуціанській, індуїстській та інших). Тому зусилля Заходу, що спрямовані на нав’язування свого способу життя, „імперіалізм прав людини” часто викликають в не-західних культурах ворожу реакцію і сприяють зміцненню їх споконвічних цінностей. За Хантінтоном, протистояння Заходу і решти світу стане в майбутньому центральною віссю світової політики; головною небезпекою стане конфронтація між Заходом і мусульманським світом.
Але концепція Хантінгтона не є загальноприйнятною і викликає багато суперечок. Прихильники інших точок зору підкреслюють величезну силу протилежної тенденції – тенденції до культурного, політичного і економічного співробітництва, котра поступово, через труднощі і суперечності, усе більше набуває сили в сучасному світі, де розгортаються процеси глобалізації в економічній, інформаційній та культурній сферах.
Проаналізувавши різні соціокультурні світи сучасного світу під кутом зору їх ціннісних орієнтацій, слід розглянути перспективи їх діалогу як єдино можливого імперативу сьогодення.
У сучасну епоху практично всі народи і держави залучаються до загальної мережі контактів і утворюють, хоча і повний протиріч, але єдиний людський світ. Локальні культурно-історичні процеси зливаються в цілісний світовий культурно-історичний процес. Антропологічна єдність людства як біологічного роду доповнюється нині його культурною єдністю. Це виражається в тому, що різні культури розвиваються в усі більшій взаємодії одна з одною, збільшується ступінь знайомства людей з культурами інших народів, поглиблюється розуміння специфіки інших культур, складаються загальні оцінки культурних досягнень незалежно від того, у якій культурі вони з’явилися.
Сучасний світ йде до об’єднання. В наш час усе більше усвідомлюється факт вступу людської цивілізації в якісно новий стан, одним із проявів якого є глобалізація, що здійснює сильний вплив практично на усі соціальні процеси з точки зору як їх змісту, так і форм вияву. Глобалізація являє собою всеохоплюючий багатоаспектний процес перетворення світу в цілісну систему, що визначає майбутнє людства. Вона є найважливішим, найвпливовішим й найвиразнішим процесом в сучасних світових суспільних відносинах і характеризується прискоренням темпів розвитку усіх сфер суспільного життя, - економічної, соціальної, політичної, духовної. В основі глобалізації лежить інтернаціоналізація людської діяльності. У соціальному вимірі глобалізація розглядається як процес безпрецедентного розширення інформації й комунікацій у світовому просторі. Глобалізація неминуче постає також як історичний процес уніфікації традицій, культур, релігій, ідеологій, що виражається в понятті “культурно-історична (ментальна) глобалізація”.
Соціальний позитив глобалізаційних процесів виявляється в розширенні інформаційного поля для багатьох людей, у створенні потенційних можливостей налагодження особистісних контактів в глобальному просторі, що полегшує становлення порозуміння між суб’єктами світового суспільства, формування спільних цілей соціального розвитку. В цьому ж напрямку діє поглиблення культурного взаємопроникнення між народами світу. Глобалізація сприяє взаємному збагаченню культур, поширенню кращих зразків національних культур на соціальному просторі планети й робить їх надбанням усього людства. В результаті все більшої сили набуває культурна інтеграція всесвітнього масштабу.
Водночас є глобалізаційні прояви, які оцінюються негативно або, принаймні, неоднозначно. Так, взаємодія культур часто здійснюється в напрямку поглинання західною культурною традицією усіх інших культур, в тому числі і європейської, що загрожує розмиванням національної самоідентичності населення країн, що втягуються в глобалізацію під прапором американізації. Існує навіть думка, що глобалізація – це всього лише поширена вестернізація, дифузія західного капіталізму, його інститутів та соціально-культурних орієнтацій на решту світу. Таким чином, в цих умовах паралельно процесам взаємопроникнення і інтеграції культур розгортаються і процеси їх конфронтації і диференціації.
Тільки діалог є інструментом, з допомогою якого може відбутися зрушення у старій цивілізаційній парадигмі замкненості, що заснована на сприйнятті „розмаїття як загрози”, потреби в наявності ворога і явної чи неявної установки „у грі на перемогу”. Після того, як світ став по-справжньому глобальним, теорія переможців і переможених втрачає своє значення, належачи до однієї і тієї ж єдності, людство може або разом виграти, або разом програти. Суть діалогу полягає в тому, щоб люди змогли подивитися один на одного по-новому – не з минулого, а з майбутнього, в якому їм прийдеться жити, і де усі вони неминуче будуть ближче один до одного у багатьох відношеннях.
Таким чином, культурна єдність людства, котра нині вперше в історії виникає, принципово змінює механізми взаємодії окремих культурних світів. Настає нова ера, у якій на авансцену всесвітньої історії виходить «багатомірний діалог» культур. Участь у цьому діалозі стає найважливішою умовою розвитку будь-якої культури. При цьому відбувається взаємозбагачення культур при збереженні своєрідності кожної. М. Ганді якось сказав, що мріє про те, щоб вітри культури усіх країн і народів віяли навколо рідного будинку, але він проти того, щоб якийсь вітер зірвав дах його будинку. Культура, що не знаходиться в контакті з іншими культурами і не відчуває їхнього впливу, неминуче приречена на відставання від темпів світового культурного розвитку, як і економіка країни, відірваної від світового економічного ринку, неминуче опиняється в занепаді. І подібно до того, як духовно багата особистість, осягаючи думки і почуття інших людей, не втрачає від цього своєї оригінальності і неповторності, так і досить багата культура, засвоюючи досягнення інших культур, не перестає бути своєрідною й унікальною, а лише ще більше збагачується. Для будь-якої національної культури знайомство з іншими культурами відкриває широкі можливості розвитку. Відомості про життя інших народів розширяє кругозір людей, дозволяє їм новими очима подивитися на світ і на своє життя, усвідомити особливості свого буття, внести корисні інновації у свій спосіб життя. Культурні досягнення інших народів – художні цінності, філософські і моральні, правові ідеї, техніко-технологічні досягнення – усе це вливається іззовні в національну культуру і стає її власним надбанням. Наприклад, винайдена фінікійцями ще у другому тисячолітті до н.е. абетка, будучи винаходом маленького народу, що давно зник з лиця землі, належить в наш час до основних досягнень людства. Це – один з яскравих прикладів того, як національні досягнення набувають міжнародного характеру.
Взаємодія культур створює підґрунтя для узгодження й уніфікації різних культурних норм, етичних стандартів, в яких виявляються культурні універсалії, загальнолюдські цінності. Такий набір цінностей у людства є. Це віра у силу людського розуму, прихильність до свободи, терпимість, прагнення до справедливості, повага до людської гідності. Провідне місце у між цивілізаційному діалозі мають зайняти ідеї справедливості і „золоте правило моральної поведінки”, яке має стати основою універсальної етики, що народжується.
Настає нова епоха, коли починає домінувати і панувати свідомість, що всі нації і народи належать до однієї родини, зріє необхідність загальнолюдського співтовариства, зникають примари, що змушували ставитися один до одного з підозрою і недовірою. Свідомість вселюд4ської єдності почала зароджуватись вже в епоху античності. У Сократа якось запитали, звідки він родом, і він не відповів: «З Афін», а сказав: «Із Всесвіту».
Культурне світове співтовариство усе глибше сприймає ідею діалогу. Шириться переконання, що всі країни можуть успішно співробітничати і знаходити загальну мову. Висновок, до якого підводить сучасна ситуація у світі, полягає в розумінні того, що виживання людства неможливо при конфронтації. Діалог особливо необхідний перед лицем глобальних небезпек, що загрожують людству. Значимість діалогу полягає в тому, що в умовах взаємного духовного спілкування відбувається глибоке усвідомлення іншої культури й іншого людського досвіду. Діалог – сьогодні рятівний шлях, рухаючись по якому можна уникнути крайніх форм конфронтації.
Діалог — це взаємопроникнення культур; це не просто спілкування як розмова різними мовами, а спілкування зі спробою перекладу, взаєморозуміння; це не просто усвідомлення альтернативи, а й толерантне ставлення до неї. Толерантність - це не тільки повага чужих цінностей, але позиція, що припускає розширення кола власних ціннісних орієнтацій за рахунок позитивної взаємодії з іншими культурами, збагачення новим, іншим культурним надбанням, соціальним досвідом.
План семінарського заняття:
1. Основні тенденції культурного розвитку ХХ століття: а) загальна характеристика глобальних проблем;
б) зміна ціннісних орієнтирів в умовах ринкової економіки;
в) глобалізація та її суттєві риси, різні підходи до її оцінки.
2. Феномен масової культури і її характерні риси.
3. Мистецтво ХХ століття:
а) модерністські течії;
б) постмодерністське мистецтво.
4. Діалог культур як імператив сьогодення.
Тематика рефератів та доповідей:
1. Європейська культура: досягнення та проблеми.
2. Масова культура - феномен ХХ століття.
3. Сучасна і майбутня техніка: могутність чи загроза?
4. Техногенна цивілізація: основні характеристики.
5. Техніка як феномен культури.
6. Роль інформаційних технологій в розвитку людства.
7. Модернізм і постмодернізм: наслідування чи заперечення?
8. Інформаційний вибух і травма постмодернізму.
9. Особливості мистецтва постмодернізму.
10. Розвиток кінематографу у ХХ столітті.
11. Глобальні проблеми сучасності і перспективи їх вирішення.
12. Суперечливий характер глобалізації: сподівання та побоювання.
13. С.Гантінгтон про взаємодію цивілізацій.
14. Діалог культур – імператив сьогодення.
ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Охарактеризуйте погляди А.Печчеї на загрози, пов’язані з ростом технічної могутності людини (за роботою “Человеческие качества”).
2. Дайте характеристку поглядам А.Швейцера щодо пріоритету духовних цінностей над матеріальними (за роботою “Культура и этика”).
3. Проаналізуйте сутність проблем, породжених швидкими темпами науково-технічного прогресу (за роботою О.Тоффлера “Футурошок”).
4. Як Ви вважаєте, що очікує людство: зближення чи зіткнення цивілізацій? Чи згодні Ви з точкою зору С.Хантінгтона?
5. Чому глобальні проблеми виникли лише в XX ст.? Обгрунтуйте свою позицію.
6. Які чинники, на Вашу думку, визначають суперечливий характер розвитку науки і техніки в ХХ столітті? Обгрунтуйте Вашу точку зору.
7. Проаналізувати, в чому полягає суперечливість і неоднозначність процесу глобалізації.
8. Чи зможе людство відмовитись від сучасних благ цивілізації і повернутись в лоно природи? Обгрунтуйте свою відповідь.
9. Проаналізуйте, як співвідносяться поняття “модернізм” та “постмодернізм”.
10. Розкрити, в чому полягає плюралізм культури постмодерну.
11. Охарактеризувати основні ознаки мистецтва постмодернізму.
12. Що, на Вашу думку, дає підстави М.Епштейну стверджувати, що ХХ століття – «цивілізація протезів» (за роботою М.Епштейна «Інформаційний вибух і травма постмодернізму»).
13. Пояснити думку М.Епштейна: «Между человеком и человечеством становится все меньше общего, так что смысла лишается сама корневая связь этих двух слов» (за роботою М.Епштейна «Інформаційний вибух і травма постмодернізму»).
14. Охарактеризувати вплив віртуального характеру культури ХХ століття на людину і суспільство (за статтею Ємеліна В.А. «Постмодернізм: проблеми і перспективи»).
15. Дати характеристику основних напрямків мистецтва другої половини ХХ століття.
16. Визначте особливості сучасного мистецтва (за роботою Яна Мукаржовського “Положение современного искусства”).
17. Обгрунтуйте ствердження, що діалог культур є необхідною умовою виживання людства.