- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Історія становлення культурологічної думки
- •Основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Проблеми культурогенезу
- •Концепції походження культури
- •Теорії культурних змін
- •Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •Циклічні теорії культурного розвитку
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Хвильова модель культурного розвитку.
- •Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 5: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Релігійні уявлення давніх єгиптян
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Релігії народів Дворіччя
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Буддизм
- •Буддійський культ
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 7. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Релігія Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •Античне мистецтво
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Виникнення та еволюція християнства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 9. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Реформація
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Кризові явища в культурі кінця XIX- початку хх століття
- •Криза як культурне явище
- •Тема “кризи культури” в культурологічній думці
- •Суперечливий характер розвитку науки та техніки як один з чинників кризових явищ в культурі
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •7. Роль інформаційних технологій в розвитку людства та суспільства. Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Постмодерністський поворот другої половини хх століття
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Список рекомендованої літератури Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Проблеми культурогенезу
- •До теми 4: Типологія культури
- •До теми 5: Первісна культура
- •До теми 6: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 7: Антична культура
- •До теми 8. Культура Середньовіччя
- •До теми 9. Культура Відродження
- •До теми 10. Культура Нового часу
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •41. Вставте пропущене слово:
- •43. Вставте пропущене слово у характеристику п.Сорокіним певного типу культури:
- •46. У синергетиці розглядаються особливі точки – біфуркації, в яких:
- •47. Що є умовою самоорганізації системи відповідно до ідей синергетики?
- •48. Хаос у синергетиці розуміється як:
- •50. П. Сорокін розробив теорію „хвилеподібної динаміки культур”. У чому вона полягає?
- •52. Хто є автором теорії пасіонарності?
- •53. Вставте пропущене слово в характеристику культури о.Шпенглером:
- •56. Як називається твір німецького філософа та історика о.Шпенглера, в якому він викладає свої погляди на культуру?
- •244. Наймолодшою зі світових релігій вважають:
- •245. Як називали священну війну ісламу з невірними?
Тема 10. Культура Нового часу.
Зміст теми: 1. Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу. 2. Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу. 3. Основні мистецькі напрями Нового часу.
Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
В Новий час – з XVII до початку XX століття – культура західноєвропейських країн набула тієї розвиненої форми, котра виділила Європу із усього іншого світу і котру мають на увазі, коли говорять про європейську культуру в цілому. В соціальному, політичному, економічному аспектах Новий час продовжує тенденції культурного розвитку, закладені Ренесансом, але також виявляє нові культурні явища. Загалом це була епоха розвитку і утвердження у виробництві капіталістичних відносин, значно прискорених першими буржуазними революціями, та боротьби з залишками феодально-аристократичних привілеїв в соціальній та духовній сферах.
В цілому можна сказати, що гаслом Нового часу стали людський Розум, раціоналізм і наука, які і визначили культурне обличчя цієї епохи. “Знання – сила” – відоме гасло англійського філософа XVIІ століття Ф.Бекона. Душа європейської культури, не задоволена перебуванням в межах досягнутого, націлена на нескінченний рух до незвіданого, була охарактеризована Шпенглером як “фаустівська”. Саме герою знаменитої трагедії Гете притаманний невтомний пошук сенсу людського існування, пов’язаний з набуттям все нових і нових знань. Шлях до істини пролягає через сумніви, скепсис, втрати, страждання.
Виключне значення для культурного розвитку Європи ХVІІ ст. мала наукова революція ХVІ–ХVІІ ст., яка стала підґрунтям для формування нового світогляду. Основи новоєвропейської науки заклали видатні натурфілософи ХVІ ст. (Бруно, Телезіо, Парацельс, Кардано, Копернік), а потім важливий крок у цьому напрямку зробив Галілей, котрий почав використовувати експеримент та математику для опису отриманих результатів. В результаті виникло експериментально-математичне природознавство як новий спосіб пізнання природи та джерело культурних інновацій, що динамізували культуру.
Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
Зародження новоєвропейської науки зміцнювало позиції розуму і послаблювало роль релігії, що вело до критичного переосмислення релігійних догм, зниження авторитету віри та церкви, посилення процесів секуляризації. Суспільна думка все більше набуває незалежності від релігії. Хоча християнська релігія залишається важливим фактором духовного життя суспільства, але її безроздільному пануванню над усією культурою приходить кінець. Європейська культура стає світською; релігія в ній відтепер існує як одна з царин культури, що не панує над усіма сферами культури, а співіснує поряд з ними.
Певний компроміс між релігією і наукою, узгодженість між ними стає можливим і тому, що сама релігія пристосувалась до вимог визрівання і формування буржуазного суспільства. Такою оновленою релігією стає протестантизм, ідеї якого знаходять найбільш сприятливе підґрунтя для свого втілення саме в Англії, яку можна вважати прикладом класичного розвитку капіталізму.
У сфері міжособистісних відносин в епоху Нового часу продовжується започаткований Відродженням процес розпаду віджилих станово-корпоративних форм. Потреби розвитку капіталістичного виробництва вимагають від індивіда як безпосереднього виробника підвищення його соціальної мобільності і поведінкової автономії. Але, включаючись в процес машинного виробництва, людина не набувала в ньому самостійного значення. Навпаки, підкорена дії машини і ритму машинного виробництва, вона стає лише придатком машини. За цих умов індивід, як і раніше, не набуває індивідуальних рис, залишається «усередненою особистістю». На зміну ренесансній універсальності приходить позбавлена особистісно-людського, дійсно гуманістичного змісту, продиктована виробничою необхідністю одноманітність Нового часу. Тому свобода, яку набуває особистість в епоху Нового часу, виявляє себе головним чином у відчуженні однієї людини від іншої. Позбавляючись свого найближчого оточення, «значущих для себе інших”, індивід, тим самим, втрачав опору свого власного існування, залишався наодинці з собою.
Американський філософ Е. Фромм в своїй роботі ”Втеча від свободи” вважає причиною цього епоху Відродження, яка зруйнувала стабільність Середньовіччя, коли кожний знав своє місце в соціальній системі і не відчував самотності, відірваності від інших. В Новий час людина набуває свободи, але втрачає соціальну безпеку. В своїй самотності вона виявляється нездатною розпорядитися своєю свободою, взяти особисту відповідальність за свої вчинки. Це призводить до виникнення механізмів “втечі від свободи”.
Крім того, незважаючи на величезні успіхи науки і техніки в епоху розвитку капіталістичних відносин, поряд з тим, що наука зміцнювала віру в необмежені можливості людини і сприяла раціоналістичному оптимізму, виникають нотки трагічного світовідчуття, «онтологічного сирітства». Космос з наукових позицій постав як годинниковий механізм, холодні і безпристрасні маси й енергії, байдужі до людини - на відміну від релігійної картини світу, де Бог піклується про людину. Людина усвідомлює себе жалюгідною часткою у вихорі буття. Повний гіркоти афоризм Паскаля: „Людина є мисляча тростина” – яскраво відбиває нерозв’язне протиріччя між здатністю людського розуму осягнути світ і його крихкістю перед обличчям як природних, так і соціальних стихій. Ці трагічні мотиви в ХХ столітті набудуть ще виразнішого звучання.
Якщо середньовічній культурі був властивий теоцентризм, а ренесансній – антропоцентризм, то для культури Нового часу з її чітко вираженим натуралістично-механістичним баченням світу і людини в ньому центральним, структуруючим принципом стає не Бог і не людина, а держава. Сама вона в цю епоху стає головним гарантом нормального функціонування соціального організму.
Такий тотальний контроль, з одного боку, обмежував негативну свободу особистості - наслідок розпаду станово-корпоративних форм людського співіснування, а з другого - жорстко спрямовує її поведінку в рамках “сурогатного” колективу лише в тому напрямку, який дозволив людині бути лише одухотвореною машиною, автоматом, здатним лише продукувати і множити матеріальні цінності і блага, користуватись якими призначено було не їй, а наступним поколінням. Людина ставала несвідомим знаряддям в побудові підвалин майбутньої чуттєвої культури XX століття.