- •III. Тексти лекцій з дисципліни
- •Тема 1. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин
- •1.1. Глобальний економічний простір як середовище формування міжнародних організацій
- •1.2. Типологія міжнародних організацій
- •1.3. Основні етапи становлення й розвитку системи міжнародних організацій
- •Глобальний економічний простір як середовище формування міжнародних організацій
- •1.2. Типологія міжнародних організацій
- •Основні етапи становлення й розвитку системи міжнародних організацій
- •Тема 2. Механізм функціонування міжнародних організацій
- •2.1. Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій
- •2.2. Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій
- •Змістовий модуль iі. Міжнародні міжурядові організації глобального типу та глобальні організації неурядового типу
- •Тема 3. Організація Об'єднаних Націй та міжнародне економічне співробітництво
- •3.1. Цілі та принципи діяльності оон
- •3.2. Організаційно-функціональна структура оон
- •3.3. Соціально-економічні органи оон
- •Тема 4. Міждержавні економічні організації загальної компетенції
- •4.1. Організація економічного співробітництва й розвитку (оеср) — Оrgапіzatіоп for Есопотіс Соорегatіоп апd Dеvelортепt:
- •4.2. Консультативні групи держав
- •Глобальні організації неурядового типу
- •Тема 5. Міжнародні неурядові економічні організації (мнео)
- •1.1. Особливості функціонування міжнародних неурядових організацій
- •5.2. Міжнародні об'єднання підприємців
- •5.1.1. Римський клуб
- •5.2.2. Лондонський клуб
- •5.2.3. Тристороння комісія
- •5.2.4. Європейський діловий конгрес (єдк)
- •5.2.5. Тихоокеанська економічна рада — тер (Расіfic Ваsin Есonomic Сouncil — рвес)
- •5.2.6. Рада тихоокеанського економічного співробітництва — ртес (Расіfic Есоnomic Соореration Соunсіl — ресс)
- •5.3. Міжнародні торговельні і торговельно-промислові палати
- •5.3.1. Міжнародна торговельна палата -
- •5.3.2. Конфедерація Азіатсько-тихоокеанських торговельно-промислових палат — каттпп (Confederation of Asia – Pacific of Commerce and Industry — сассі)
- •Міждержавні організації з регулювання економічних відносин на галузевому рівні міжнародні організації з регулювання відносин у виробничій сфері
- •Тема 6. Міждержавні організації з регулювання в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту й зв'язку
- •6.1. Організації з регулювання в галузі промисловості й енергетики
- •6.1.1. Організація з промислового розвитку — юнідо (United Nations ndustrial Developmen Organization — unidо)
- •6.1.2. Міжнародна агенція з атомної енергії - магате (International Atomic Energy Agency — іаеа)
- •6.1.3. Агенція з ядерної енергії — аяе (Nuclear Еnегgу Аgеnсу — nеа)
- •6.1.4. Міжнародна енергетична агенція — меа (Іntеnational Епегgу Аgеnсу — іеа)
- •6.1.5. Європейська організація ядерних досліджень — церн (European Organization for Nuclear Research — сеrn)
- •6.2. Організації з регулювання в галузі сільського господарства й продовольства
- •6.2.1. Продовольча й сільськогосподарська організація фао (Food and Agricultural Organization — fао)
- •6.2.2. Світова продовольча програма — спп (World Food Programs - wfр)
- •6.2.3. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку — мфср (International Fund for Agricultural Development — ifаd)
- •6.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку
- •6.3.1. Міжнародна морська організація — імо (International Maritime Organization — імо)
- •6.3.2. Міжнародна організація цивільної авіації — ікао (International Civil Aviation Organization — ісао)
- •6.3.3. Європейська конференція міністрів транспорту — єкмт (Europian Conference of Ministers of Transport — есмт)
- •6.3.4. Європейська конференція цивільної авіації — єкак (Europian Civil Aviation Conference— есас)
- •6.3.6. Світовий поштовий союз — спс (Universal Postal Union — uрu)
- •6.3.7. Міжнародний союз електрозв'язку — мсе (International Telecommunication Union — ітu)
- •Тема 7. Організації з регулювання в соціальній сфері
- •7.1. Міжнародна організація праці — моп (International Labor Organization — іlо)
- •7.2. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури — юнеско (United National Educational, Scietific and Cultural Organization - unеsсо)
- •7.3. Світова туристська організація — сто (World Tourism Organization — wто)
- •Тема 8. Міжнародні організації у сфері регулювання світової торгівлі
- •8.1. Світова організація торгівлі — сот (World Trade Organization - wто)
- •8.2. Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку - юнктад (United Nations Conference on Trade and Development - uncтаd)
- •8.4. Комісія Організації Об'єднаних націй з прав міжнародної торгівлі — юнсітрал (United Nation Commission on International Trade Law — uncitral)
- •8.5.Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків
- •8.5.1. Організація країн-експортерів нафти — опек (Organization of the Petroleum Exporting Countries— орес)
- •8.5.2. Арабський Союз чавуну та сталі — асчс (Arabian Iron and Steel Union - аisu)
- •Міжнародне регулювання фінансової сфери
- •Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні організації
- •9.1. Сучасна система міжнародних валютно-кредитних організацій
- •9.2. Міжнародний валютний фонд — мвф (Іпternational Мопеtarу Fипd — іmf)
- •9.2.1. Функції Міжнародного валютного фонду
- •9.2.2. Кредитно-фінансова діяльність
- •9.2.3. Технічна допомога мвф
- •9.2.4. Випуск сдр
- •9.3. Група Всесвітнього банку (The World Bank Group)
- •9.3.1. Міжнародний банк реконструкції й розвитку — мбрр (International Bank for Reconstruction and Development — івrd)
- •9.3.2. Міжнародна фінансова корпорація — мфк (International Finance Corporation — іfс)
- •9.3.3. Міжнародна асоціація розвитку — мар (International Development Assosiation — idа)
- •9.3.4. Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — багі (Multilateral Investment Guarantee Agency — міgа)
- •9.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів — мцуіс (International Center for Settlement of Investment Disputes - icsid)
- •9.4.1. Європейський банк реконструкції і розвитку — єбрр (The European Bank for Reconstruction and Development - ebrd)
- •9.4.2. Міжамериканський банк розвитку — МаБр (Іnter — Аmerican Development Bank — idв)
- •9.4.3. Африканський банк розвитку — АфБр (African Developmen Bank — аdв)
- •9.4.4. Азіатський банк розвитку — АзБр (Asian Development Ваnk — аdв)
- •9.4.5. Ісламський банк розвитку — ібр (Islamic Development Bank — idв)
- •9 .5. Банк міжнародних розрахунків — бмр (Bank for International Settlements — віs)
- •Регіональні інтеграційні угруповання інтеграційні процеси в європі
- •Тема 10. Регіональні інтеграційні угруповання в Європі
- •10.1. Особливості еволюції інтеграційних процесів у Європі
- •10.2.1. Цілі, принципи й організаційна структура єс
- •10.2.2. Економічна політика Європейського Союзу
- •10.2.3. Валютно-кредитна система Європейського Союзу
- •10.2.4. Соціальна політика Європейського Союзу
- •10.2.5. Спільна зовнішня політика й політика безпеки
- •10.2.6. Регіональна політика єс
- •10.3. Європейська асоціація вільної торгівлі — єавт (European Free Trade Assosiaciation - efta)
- •10.4. Співдружність Незалежних Держав — снд (Commonwelth of Independent States - cis )
- •10.4.1. Цілі, принципи і структура сйд
- •10.4.2. Проблеми економічної інтеграції в снд
- •Розвиток інтеграційних процесів у регіонах азії, африки й америки
- •Тема 11. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці
- •1.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-тихоокеанському регіоні
- •11.1.1. Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво атес (Asian-Pacific Economic Cooperation - арес)
- •11.1.2. Асоціація держав Південно-Східної Азії — асеан (Аsociation of South East Asian Nations – asean)
- •11.1.4. Рада арабської економічної єдності — раеє
- •11.1.5. Шанхайська організація співробітництва (шос)
- •1.2. Регіональні організації в Північній та Південній Америці
- •11.2.1. Північноамериканська угода про вільну торгівлю — нафта (North American Free Trade Agreement — nаfта)
- •11.2.2. Південний спільний ринок — меркосур (Mercado Comun del Sur - mercosur)
- •11.2.3. Латиноамериканська асоціація інтеграції — лааі Asociacion Latinamericanade Integracion — аlаі)
- •11.2.4. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок — каріком (Carribian Community and Common Market - саrісом)
- •1.3. Інтеграційні угруповання в Африці
- •11.3.1. Економічне співробітництво держав Західної Африки — ековас (Economic Community of West Africn States - есowаs)
- •11.3.2. Спільний ринок Східної та Південної Африки — комеса (Common Market for Eastern and Southern Afric — сомеsа)
- •11.3.3. Південноафриканське співтовариство розвитку — садк (Southern African Development Community — sadс)
- •11.3.4. Митний і економічний союз Центральної Африки — юдеак (Union Douaniere et Economique de l’Afrique Centrale - udеас)
- •Тема 12. Діяльність України в міжнародних організаціях
- •12.1. Україна в організаціях глобального типу
- •12.2. Україна в міжнародних регіональних організаціях
- •12.2.1. Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •12.2.2. Організація Чорноморського економічного співробітництва (очес)
- •12.2.3. Гуам
- •12.3. Європейський вибір України
1.2. Типологія міжнародних організацій
На початку XXI ст. кількість міжнародних організацій уже вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складом учасників, метою, функціями, місцем в інституційному середовищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відносини. Найчисленнішими є неурядові міжнародні організації, яких налічується близько 20 тисяч. Значно менше міждержавних організацій, але все ж таки близько 3 тисяч, і їхня кількість зростає чи не щороку. Таке розмаїття організацій утруднює їхню класифікацію та виокремлення їх типів за якоюсь однією схемою. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто існують певні критерії визначення типу організації залежно від того, в якому аспекті ми маємо намір її розглядати.
Основні критерії типології міжнародних організацій:
— членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;
— географічне поширення;
— функціональна спрямованість;
— характер діяльності.
За складом членів і юридичним статусом організації поділяються на міждержавні і неурядові.
Міждержавні організації утворюються на підставі офіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укладається тільки між двома державами, то такі міждержавні угоди називаються двосторонніми, або білатеральними; вони ще не утворюють організації у звичайному розумінні. Якщо узгодження багатостороннє, то дії країн носять інституційний характер, і формується організація як інституційна одиниця міжнародних відносин. Різновидом цього типу організацій є міждержавні економічні організації (МДЕО). Прикладів міждержавних організацій чимало: ООН, НАТО, ОБСЄ та ін.; серед МДЕО — Європейський Союз, МВФ, НАФТА та ін. У роботі міждержавної організації бере участь офіційний представник уряду країни-члена відповідальність за його дії несе уряд країни. Отже, представник країни в організації відстоює не свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівні позицію свого уряду. Наприклад, якщо член Ради Безпеки ООН голосує за певну резолюцію, то це означає, що його на таку дію уповноважили вищі урядові інстанції (президент, прем'єр-міністр, міністр закордонних справ). Свої ж якості фахівця, свій хист, інтелект представник країни проявляє в умінні переконати інших членів організації в правильності позиції свого уряду з того чи іншого питання.
Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів. Наприклад, до Римського клубу на індивідуальній основі входять видатні вчені світу; як правило, вони не є членами уряду в своїх державах, і уряд їх не уповноважує (принаймні, формально) відстоювати офіційну точну зору. Тому члени неурядових організацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони можуть висловлювати свою думку, незважаючи на позицію свого уряду. Це зумовлює гнучкість і оперативність в обговоренні багатьох проблем і прийнятті відповідних рішень. Але уряд не несе відповідальності за дії свого громадянина — члена неурядової організації. Якщо в МДЕО прийняте рішення зобов'язує (цілком або певною мірою) уряд до його виконання, то рішення неурядових організацій уряд може тільки взяти до уваги або навіть ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організації мають досить сильний вплив на міжнародні відносини. Наприклад, Лондонський клуб, що є консультативним комітетом найбільших приватних банків світу, часто ефективно вирішує питання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї чи іншої країни у випадках, уряд неспроможний упоратись із ситуацією. Значна кількість неурядових організацій функціонує в економічній сфері. Це міжнародні неурядові економічні організації (МНЕО). Найвідоміші з них — Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, Міжнародний кооперативний альянс, Світова конфедерація праці.
За географічним поширенням міжнародні організації поділяються на глобальні та регіональні. Глобальні організації об'єднують країни або інші суб'єкти незалежно від того, де, в якій частині світу вони знаходяться. Найяскравішим прикладом такого типу є Організація Об'єднаних Націй, яка об'єднує переважну кількість країн нашої планети. До глобального типу можна віднести також Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світову організацію торгівлі (СОТ), Червоний хрест, Римський клуб, Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і деякі ін. Поняттю «глобальний» у даному разі тотожний термін «трансрегіональний».
Регіональні міжнародні організації об'єднують країни, розташовані в якомусь певному регіоні, як правило, компактно, в територіальній близькості. Таких організацій чимало: Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та інші. Іноді регіон являє собою досить велику територію, яка може вийти за межі однієї частини світу або континенту. Наприклад, до НАТО входять країни Західної Європи, Центральної Європи та Північної Америки, до СНД — країни Східної Європи та Азії. До асоціації Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) — країни навіть чотирьох континентів: Азії, Північної Америки, Південної Америки, Австралії; зв'язуючим, стрижневим елементом тут є Тихий океан, до якого обернені або економічно тяжіють країни-члени. Об'єднуючим елементом для НАТО є Північна Атлантика, для СНД - територія колишнього СРСР. Саме прив’язка до якогось певного простору є відмітною рисою регіональних організацій.
Є випадки, коли до регіональної організації включаються країни, що належать до іншого регіону. Наприклад, до Плану Коломбо із спільного розвитку в Південній і Південно-Східній Азії входять не тільки країни цього регіону, а й Австралія і США. Проте організація все ж таки залишається регіональною. Справа в тому, що План Коломбо (утворений у 1950 р.) спочатку являв собою сукупність колишніх азіатських колоній і домініонів Великої Британії; ось чому тут опинилась і сама метрополія і домініони — Австралія, Канада, Нова Зеландія. США, які стали членом організації трохи пізніше, опинилися тут внаслідок посилення свого політичного та економічного впливу в регіоні. Згодом Велика Британія і Канада вийшли з організації.
За функціональною спрямованістю організації поділяються на організації загальної компетенції і спеціальної компетенції.
Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоплюють широке коло проблем і напрямів. Безпрецедентною тут є ООН, діяльність якої простягається в сфери: політичну, екологічну, безпеки, юридичну та ін. Її органи виконують функції обговорення питань, консультативні, науково-дослідні, регулювальні, технічної допомоги та багато ін. Більшість регіональних організацій, особливо утворених у процесі економічної інтеграції, також багатофункціональні. Наприклад, функції ЄС мають широку розгалуженість; вони охоплюють регулювання економіки в цілому, митне регулювання, сферу кредиту, валютний ринок, міграційну політику, узгодження зовнішньої політики і т. ін.
До організацій спеціальної компетенції належать міжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, а решта (якщо вони є) — допоміжні. Найчастіше це стосується організацій у сфері виробництва і торгівлі, що утворилися для ефективної реалізації товару, наприклад, ОПЕК. Торгівля є також головною функцією Світової організації торгівлі (СОТ); функцією Світової туристської організації є сприяння розвиткові міжнародного туризму.
Монофункціональних організацій чимало є серед неурядових; так, Лондонський клуб призначено для кредитного регулювання, Римський клуб — для розроблення соціальних та екологічних проблем і поширення знань про них. Міжнародна торговельна палата головною функцією має захист приватних підприємців у міжнародних економічних відносинах. Рідко буває так, щоб організація мала тільки одну функцію. Отже, префікс «моно» дещо умовний і означає, що якась функція є домінуючою. Але навіть і з цим застереженням не завжди можна беззаперечно віднести організацію до того чи іншого типу. Наприклад, Міжнародний валютний фонд або Всесвітній банк начебто проголошують головну функцію вже самою своєю назвою. Проте у відповідних сферах своєї діяльності ці організації мають стільки функцій, що головну з них визначити не так уже й легко. Так, МВФ виконує такі функції: регулювання системи міжнародних розрахунків; нагляд за станом міжнародної валютної системи; надання короткострокових і середньострокових кредитів; випуск міжнародних резервних активів (СДР); надання консультацій з питань міжнародних фінансів тощо.
За характером діяльності міжнародні організації поділяються на універсальні, політичні, економічні, гуманітарні, культурно-просвітницькі, оборонні та ін. Характер організацій тісно пов'язаний з функціями, які вони виконують, особливо з домінуючою.
Універсальною міжнародною організацією є ООН, яка виконує функції регулювання й нагляду в найважливіших сферах людської діяльності. До універсального типу наближається Європейський Союз, у діяльності якого різноманітні економічні функції доповнились політичними (спільне громадянство, узгоджена зовнішня політика, спільний парламент тощо).
Політичні організації поєднують країни, для яких політична мета об'єднання є визначальною. Наприклад, Ліга арабських держав головною метою передбачає захист інтересів арабських країн у світі, координація діяльності для піднесення добробуту, для зміцнення політичної і культурної єдності країн-членів, узгодження дій у військовій сфері. Схожу мету має Організація Ісламська конференція, але в основу .її політичної діяльності покладено не національну, а конфесіональну солідарність. Політичний характер має Організація африканської єдності (ОАЄ), хоч серед її цілей є й економічні. У Європі також діють міжнародні організації, в яких політична функція є головною. Це Західноєвропейський союз (ЗЄС), Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Організації воєнного, або оборонного, характеру тісно пов'язані з політичним типом організацій. Так, Західноєвропейський союз є воєнно-політичною організацією. Маастрихтською декларацією (1991) його визначено як «оборонну складову» Європейського Союзу (ЄС), проте ці дві організації поки що діють як самостійні. Чисто військовими за характером є Північно-Атлантична оборонна організація (НАТО), колишня Організація країн Варшавської угоди.
За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на відкриті й закриті. До відкритих організацій може увійти кожна держава, яка поділяє принципи й статут організації. До закритих організацій нових членів приймають тільки за запрошенням засновників організації.
У системі міжнародних організацій велика частка належить економічним організаціям. Розвиток міжнародних відносин, поглиблення міжнародного поділу праці, міжнародна економічна інтеграція приводять до того, що вплив економічних стосунків стає дедалі вагомішим на інші сфери міжнародного співробітництва. Серед цілей більшості регіональних організацій співробітництво в економіці так чи інакше задеклароване. В ООН великий блок організацій, що відають суто економічними проблемами, підпорядкований Економічній і соціальній раді (ЕКОСОР): 9 функціональних комісій, 5 регіональних комісій і 18 спеціалізованих закладів (серед останніх МВФ, Всесвітній банк, ФАО та ін.). Міжнародні економічні організації поділяються на загальноекономічні та спеціалізовані. Загальноекономічні відають широким спектром економічних проблем. До них належать ОЕСР, а також регіональні організації інтеграційного типу ЄС, СНД, НАФТА, АСЕАН та ін. Спеціалізовані економічні організації зосереджують увагу на вужчому колі проблем; проте багатьом з них належить суттєва роль у міжнародній економіці. До цього типу організацій належать, зокрема, Всесвітній банк, МВФ, Світова організація торгівлі, Світова туристська організація, Міжнародна торговельна палата та багато інших.
Економічні організації, що утворилася внаслідок регіональних інтеграційних процесів, поділяються також за ступенем інтеграції. Основні рівні, або щаблі, регіональної економічної інтеграції такі: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний і валютний союз.
Зона преференційної торгівлі — початковий щабель інтеграції. На цьому етапі держави, що входять до зони, лібералізують між собою торгівлю лише обмеженою кількістю товарів, надають одна одній деякі пільги. До цього типу організацій належить СНД, а також ряд організацій Африки, Азії та Латинської Америки. Зона вільної торгівлі відрізняється тим, що держави-учасниці усувають між собою торговельні бар'єри, мито відміняється на більшість товарів. Але відносно третіх держав, що не входять до зони, кожний член проводить самостійну митну політику. До цього рівня належать, зокрема, Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Американська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), асоціація держав Південне-Східної Азії (АСЕАН) та деякі інші. Проте не всі фахівці з міжнародної інтеграції виокремлюють зону преференційної торгівлі в самостійний щабель; на думку деяких з них, першими щаблем інтеграції є саме зона вільної торгівлі. Але ретельний аналіз все ж таки визначає відмінності між цими двома типами. Між іншим, зона вільної торгівлі в межах СНД поки ще не утворена, незважаючи на прагнення до цього України і деяких інших членів.
Митний союз передбачає усунення митних тарифів у торгівлі між учасниками, а також формування спільної митної політики щодо країн; це означає, що всі члени союзу встановлюють однаковий рівень тарифів у торгівлі з іншими державами. На стадії митного союзу знаходилися країни Європейського економічного співробітництва в перше десятиліття утворення організації (1958—1968). Близько до поняття митного союзу підходять деякі латиноамериканські інтеграційні об'єднання — ЛААІ, МЕРКОСУР. Митний союз утворено між Росією, Білоруссю і Казахстаном, дія якого починається з 2010 р.
Спільний ринок — це вже високий рівень інтеграції. Не тільки товари просуваються без перешкод крізь кордони; знято бар'єри для руху робочої сили, послуг, капіталів. Швидко розвиваються і поглиблюються інтеграційні зв'язки, здійснюється спільна, узгоджена економічна політика. Цей тип інтеграції був притаманний Європейському економічному співробітництву (ЄЕС) в 1969—1992 рр. Саме ця організація отримала неофіційну назву «Спільний ринок».
Економічний союз завершує структурну побудову економіки організації як єдиного інтеграційного об'єднання. На цьому етапі здійснюється єдина валютна політика, запроваджується спільна валюта, єдиний емісійний центральний банк. На цьому етапі перебуває Європейський Союз з 1992 р. (після укладання Маастрихтської угоди). Логічним завершенням повної економічної інтеграції має стати політичний союз, на порозі якого стоїть ЄС, і який уже частково реалізується.