10.4. Співдружність Незалежних Держав — снд (Commonwelth of Independent States - cis )

10.4.1. Цілі, принципи і структура сйд

СНД утворилася в 1991 р. на просторі колишнього СРСР. До її складу входило 12 країн: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Україна та Узбекистан. У 2ОО8 р. Грузія вийшла зі складу СНД, і в організації залишилося 11 членів.

У 1992 р. було підписано Статут СНД, який визначив цілі і прин­ципи діяльності Співдружності.

Головною метою СНД є співробітництво в політичній, економічній, гуманітарній, екологічній та культурній сферах для всебічного й збалансованого економічного й соціального розвитку держав-членів. І Таке співробітництво, як задекларовано, має перетворитися на Економічний союз; угоду про його створення підписано в 1993 р. Принципами СНД задекларовано:

• держави-члени суверенні й рівні;

• держави-члени є самостійними й рівноправними суб'єктами міжнародного права.

Останній принцип означає, що Співдружність не буде рухатися до утворення єдиної держави. Проте Статут передбачає широкий діапазон функцій СНД; серед них не тільки співробітництво в сфері економіки, а й колективна безпека, військово-політичне співробітни­цтво, запобігання конфліктів і т. ін. Практично ж не всі країни пого­дилися співробітничати в усіх сферах. Так, Україна не бере участі у військових структурах СНД.

Організаційна структура СНД досить громіздка. Вона включає 12 основних органів:

1. Рада голів держав.

2. Рада голів урядів.

3. Рада міністрів закордонних справ.

4. Координаційно-консультативний комітет. 3. Рада міністрів оборони.

6. Штаб по координації воєнного співробітництва.

7. Рада командуючих прикордонними військами.

8. Економічний суд.

9. Міждержавний банк.

10. Комісія з прав людини.

11. Міжпарламентська асамблея.

12. Виконавчий секретаріат СНД.

Рада голів держав — вищий орган СНД. Вона складається з президентів країн-членів і приймає рішення з найважливіших питань діяльності Співдружності. На свої засідання Рада збирається двічі на рік під головуванням чергового президента (в порядку літер російського алфавіту).

Рада голів урядів складається з прем'єр-міністрів і розглядає питання економічної і соціальної сфер. Вона збирається по чотири рази на рік.

Рада міністрів закордонних справ відає питаннями зовнішньої політики країн-членів з метою її координації.

Координаційно-консультативний комітет є виконавчим органом СНД. Він складається з постійних представників (по двоє з кожної країни). Комітет розробляє пропозиції з питань співробітництва в усіх сферах, передбачених Статутом, і надає їх для обговорення до відповідних рад. Значна частина діяльності Комітету зосереджена на економічних питаннях (торговельна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна, митна сфери).

Економічний суд розв'язує спори економічного змісту, забезпечує виконання економічних зобов'язань країнами-членами.

Міжпарламентська асамблея складається з парламентарів країн-членів. Вона обговорює рішення, що пропонуються радами і координаційно-консультативним комітетом, розробляє спільні пропозиції щодо політики СНД.

Виконавчий секретаріат виконує організаційно-адміністративні функції. Він готує засідання рад, а також здійснює правову експертизу проектів документів, що готуються іншими органами СНД [51, с. 273].

Координаційно-консультативний комітет базується в Мінську, Міжпарламентська асамблея — в Санкт-Петербурзі.