6.2.2. Світова продовольча програма — спп (World Food Programs - wfр)

Ця програма є організаційним елементом системи ООН. Вона була заснована в 1962 р. як центральна міжнародна організація по розподілу продовольчої допомоги. В своїй діяльності СПП співробіт­ничає з ФАО та ПРООН.

Головна мета Програми — надання продовольчої допомоги краї­нам, які мають низький економічний рівень розвитку або потерпали від стихійного лиха. Цій меті підпорядкована координація надзви­чайної допомоги продовольством, яка здійснюється органами й ор­ганізаціями ООН.

Допомога СПП реалізується через уряди країн, до яких вона спрямована. Надходження продовольства й грошових коштів до СПП здійснюється через країн-донорів.

Фінансування СПП здійснюється в основному за рахунок країн-донорів, які надають або грошові кошти, або продовольчі товари. Третина грошових коштів покриває внутрішні витрати СПП (ад­міністративні, транспортні й інші витрати), решта йде на допомогу країнам. Для того щоб допомога була стабільною й не залежала від несподіванок, при СПП засновано Міжнародний надзвичайний про­довольчий резерв, який контролює необхідні запаси продовольства;

ці запаси зберігаються в країнах-донорах і в разі потреби негайно над­ходять у розпорядження СПП.

СПП впливає на формування цін світового ринку. Якщо ціни па зерно дуже високі, а зерна не вистачає, СПП із резервних запасів ви­кидає його на ринок за низькими цінами. На одержані кошти закупо­вується продовольство.

Для здійснення контролю за продовольчою ситуацією у світі при СПП діє Міжнародна інформаційна система з продовольчої допомо­ги (ШТЕКРАІ8).

6.2.3. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку — мфср (International Fund for Agricultural Development — ifаd)

МФСР є спеціалізованим органом системи ООН, заснований в 1977 р.

Головна мета МФСР — сприяння розвитку сільського господар­ства в країнах, що розвиваються, для подолання голоду й злиденності.

Функції МФСР:

• надання позик і кредитів на пільгових умовах для здійснення проектів і програм щодо удосконалення виробництва продо­вольства в країнах-членах;

• фінансування розвитку сільських районів і населених пунк­тів;

• надання фінансової допомоги дрібним фермерам і безземель­ним селянам у країнах, що розвиваються. Членами МФРС є 158 держав, що поділяються на три категорії:

категорія А — 22 розвинуті країни ОЕСР; категорія В — 12 країн ~ експортерів нафти (члени ОПЕК); категорія С — 124 країни, що роз­виваються. Країни категорій А і В є донорами, країни категорії С — одержувачами допомоги. Україна не є членом Фонду; з країн СНД до нього входять (в категорію С) Азербайджан, Вірменія, Грузія, Кир­гизстан, Таджикистан. Внески країн-донорів є основним джерелом фінансування Фонду.

Фонд фінансує проекти й програми, які розробляються для країн, що розвиваються, й спрямовані на прискорення розвитку сільського господарства, вирішення продовольчої проблеми. Проекти охоплю­ють такі основні напрями: сільськогосподарський розвиток; розви­ток сільських районів і населених пунктів; кредитування; меліорація;

тваринництво; переробка сільськогосподарської продукції; підготов­ка кадрів; рибальство; зберігання й збут продукції.

Фонд надає позики на пільгових і звичайних умовах. Пільгові по­зики безвідсоткові, з 50-річним строком погашення, причому початок погашення — через 10 років.

Таким чином, ми вже можемо виявити різницю в аспектах діяль­ності між ФАО, СПП і МФСР. Якщо ФАО займається комплексни­ми проблемами продовольства й сільського господарства, то СПИ надає основну увагу розподілу продовольства, а МФСР — розвитку сільського господарства.