1. Створення фреймів візуального образу

Для створення фреймів візуальних образів у відповідних наукових джерелах є вказівки на необхідність застосовувати на початку такої процедури побудови системи фреймів, яка відповідала б переміщенню точки спостереження навколо заданого предмета. Підкреслюється, що це призводить до одержання ширшої системи фреймів. Для досягнення цієї мети нами пропонується система фреймів, що складається з трьох фреймів, кожний з яких являє собою візуальний образ, одержаний в одній з трьох позицій спостереження. Дві з цих позицій відповідають переміщенню предмета праворуч і ліворуч на 45^о стосовно третьої. При цьому необхідно відмітити, що різні фрейми, які входять у систему фреймів, використовують одні і ті ж питання, що відповідають одній і тій же фізичній лінії, яку дитина бачить з різних позицій спостереження. Це дозволяє дитині попередньо зосередитись на інформації про якості заданого предмета, але незалежно від позицій спостереження, яких (особливо для предметів складної форми) може бути досить багато. В результаті (і це є дуже важливим здобутком такої роботи) зберігається процес сприйняття інформації при зміні позицій спостереження і економиться пам’ять, в якій вже була накопичена необхідна інформація. Тому час витрачається дитиною лише на вилучення її з пам’яті.

Розкриємо специфіку створення системи фреймів для елементарного зорового образу. Приклад, що ілюструє представлення знань за допомогою фреймів, викладемо нижче.

Система фреймів для елементарного зорового образу — “Куб”.

Результатом розгляду куба, як відомо, є структура, подібна до показаної на рис. 6.1.

Г

Рис. 6.1.

рані А, С, В є видимими. Якщо позиція спостереження куба переміщається праворуч, то грань А зникне з поля зору, а грань Д з’явиться.

З метою підвищення рівня розуміння пред’явленого завдання і прискорення формування даного фрейму у дітей з ПМР ця робота проводиться у певній послідовності:

1. пред’являється натуральний куб із різнокольоровими сторонами;

2. пред’являється куб, що має сторони: в квіточку, в смужечку, крапки, клітинку;

3. пред’являється натуральний куб з одноколірними сторонами, на яких розміщено по одному предметному малюнку

4. замість натурального куба дитині пред’являється його малюнок (спочатку з різнокольоровими сторонами, а потім — з однокольоровими, з предметними малюнками).

Методика роботи.

1) Логопед (вихователь) демонструє дитині натуральний куб з різнокольоровими сторонами і говорить: “Що це за предмет у мене в руці? (Кубик). Якого кольору всі його сторони (грані) — одного чи різного? (Різного, різнокольорові). В який колір пофарбовані його сторони? (Жовтий, синій, червоний, коричневий). А якого кольору його „підлога” і „стеля” (верхня і нижня грані)? (Вони білі). Я буду повертати куб до тебе (до конкретної дитини) різними його сторонами: жовтою, синьою, червоною, коричневою. Запам’ятай їх, це тобі знадобиться при виконанні завдання. (Педагог двічі повертає куб навколо його осі). Які сторони куба тобі зараз видно? (синю, червону). Тепер слухай уважно, куб я більше повертати не буду. А ти подумай над таким питанням. Якщо я куб поверну вправо (до вікна), то якого кольору сторона куба зникне? (Синього). А з’явиться? (Коричневого). Якщо повернути куб на початкову позицію, якого кольору сторона куба з’явиться? (синього), а зникне? (коричневого).

Примітка: Після відповіді дитини на запитання педагог повертає у відповідному напряму куб і дає змогу дитині переконатися у правильності своєї відповіді. Дитина співвідносить свою відповідь з побаченим кольором грані куба (чи у подальшій роботі — з малюнком) і остаточно переконується у тому, чи була її відповідь правильною.

2

Рис. 6.2а. Рис. 6.2б.

) і 3) Аналогічна інструкція пред’являється дітям при виконанні завдань з кубом, сторони якого розфарбовані в клітинку, в смужку, в крапочку і у квіточки (див. рис. 6.2а), та на яких зображені різні предметні малюнки: лампа, ракета, дерево, будинок (див. рис. 6.2б).

Після того, як всі діти успішно оволодівають вмінням створювати дані зорові фрейми, педагог ускладнює цю роботу: крім чотирьох сторін куба він задіює ще дві: “стелю” й “підлогу” (верхню і нижню грані). Інструкція при цьому застосовується аналогічна попередній за винятком вказівки додаткового напряму повороту куба (вниз, вгору).

4) Наступне ускладнення роботи полягає в тому, що дітям для виконання завдання пропонуються малюнки куба. Інструкція аналогічна попереднім.