Контрольні запитання:

1. Де жили і чим займалися східні слов’яни в VI-IX ст.?

2. Коли і як виникла Київська Русь?

3. Як відбувався процес становлення і піднесення Київської держави?

4. Які були особливості політики великих київських князів?

5. Як називають князя Володимира історія і церква?

6. Що ви знаєте про розвиток господарства і торгівлі в Русі?

7. Які причини занепаду Київської Русі?

8. Як відбувався процес формування руського народу?

Тема 3. Галицько – Волинська держава

Ключові слова: феодальна роздрібненість, Галичина, Волинь,

галицька сіль монголо-татари, Золота Орда, Ярлик, баскаки, хан,

римський папа, король Русі.

Період феодальної роздрібненості (XII-XIII ст.) – закономірний етап в розвитку суспільства, адже роздрібненість – не особливість Київської Русі, а загальноєвропейська тенденція. З’явилися великі і малі, незалежні і напівнезалежні князівства, які вступали у складні відносини між собою та зовнішнім світом. Виникла нова політична ситуація, за якої в них відбувались як подальше роздрібнення, дезінтеграція, так і об’єднуючі процеси. Рушійною силою цих процесів була частина феодальної еліти, зорієнтована на підтримання влади легітимного князя. Після занепаду Київської Русі Галицько-Волинське князівство стало її спадкоємцем і ще протягом ста років зберігало і уособлювало на міжнародній арені східнослов’янську державність.

Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл. Утворення і становлення Галицько-Волинського князівства. Князь Данило Галицький і його боротьба проти монголо-татарської навали. Правління Романовичів. Занепад Галицько-Волинських земель.

Література:

1. Аркас М.М. Історія України – Русі.-К., 1990.

2. Бойко О.Д. Історія України (запитання і відповіді).-К., 1997.

3. Бойко О.Д. Історія України: Посібник.-К., 2001.

4. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. Посібник.-К., 1996.

5. Котляр М.Ф. Данило Галицький.-К., 1994.

6. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь у XIII ст.(До 800-ліття утворення ГалицькоВолинського князівства.) //Київська Старовина.- 1999.-№6.

7. Котляр М.Ф. Галицько-Волинське Велике князівство XIII ст. //Історія України.-2000.-№4.

8. Котляр М.Ф. Данило Галицький.-К.. 1979.

9. Котляр М.Ф. Формирование територии и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX-XIII в.в.-К.1985.

10. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство.-К., 1984.

3.1. Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл

В період феодальної роздрібненості консолідуючим центром руських земель поступово став південно-західний регіон Київської Русі, де піднімались місцеві князівства – Галицьке і Волинське. Галицька земля охоплювала схили Карпат, басейни рік Дністра і Пруту, доходила до гирла Дунаю. Це була одна з найбагатших земель Русі. Близьке сусідство з Польщею, Угорщиною сприяло розвитку торгівлі. Галицьку сіль (з-під Коломиї) везли за кордон і розвозили в усі куточки Русі. Чорноземні ґрунти давали добрі врожаї. Земля оброблялась важкими дерев’яними плугами. Селяни були ощадними і працьовитими. І якщо на Подніпров’ї та Лівобережжі Дніпра розвитку господарства заважали тривалі грабіжницькі навали половців, то тут життя було спокійне. Ось чому сюди пересилялися з Наддніпрянщини значні маси жителів. Швидко росли міста і села, розвивалось ремесло й торгівля.

Князівські та боярські родини захоплювали великі земельні угіддя, привласнювали їх. Їм належали й інші джерела прибутку, зокрема, торгівля. Озброївши численні загони воїнів, світські і духовні феодали призначали й знімали князів, вели зносини з іноземними державами. Об’єднав Галичину князь Володимирко (1124-1153 рр.). як окреме князівство Галицька земля досягла свого розквіту за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). своє прізвисько (вісім розумів) Ярослав отримав через тонкий розум, освіченість, знання іноземних мов. Він придушив опір місцевих бояр, зайняв придунайські землі. територія Галицького князівства доходила до Дунаю та Чорного моря. Галицький князь посилав полки на половів і поставив надійний заслін на шляхту агресій угорських та польських королів. Це до нього звертався автор “Слова о полку Ігоревім” із словами народної похвали та вдячності: “Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм злотокованім престолі, підпер гори угорські своїми залізними полками – заступив дорогу королеві, зачинив Дунаєві ворота”. Після смерті Ярослава Осмомисла боярська Опозиція знову підвела голову і розпочала тривалу боротьбу за владу з його сином Володимиром (1187-1198 рр.).

Отже, Галицьке князівство наприкінці XII ст. почало занепадати, втрачаючи єдність, а з нею і силу.