Контрольні запитання:

1. Як проводив царизм свою політику, щодо обмеження самоврядування України і її остаточної ліквідації?

2. Як Петром І і Катериною ІІ руйнувалась Запорізька Січ?

3. Що сталося з козаками після ліквідації Запорозької Січі в 1775 р.?

4. Як змінювалася політична карта України в XVIII ст.?

5. Розкрийте процес закріпачення українського селянства.

Тема 9. Україна в першій половині хіх ст.

Ключові слова: рекрутчина, панщина, трипільна система,

капіталізм, наймити, вільнонаймані робітники, мануфактура,

фабрика, завод, буржуазія, промисловість, торгівля,

модернізація, урбанізація, товарно-грошові відносини,

вільнодумство, декабристи, демократична республіка,

конституційна монархія, республіканська федерація,

автономістський рух.

З ліквідацією самоврядування українське суспільство пройняла гнітюча атмосфера національного приниження, політичного та економічного гноблення. Проте волелюбний дух, державницьке устрімлення народу, виразником якого було нове покоління національної інтелігенції, виводили українську спільноту на новий етап політичних змагань за свою державність. Так, заслуга членів Кирило-Мефодієвського товариства полягала в тому, що вони, врахувавши уроки світового досвіду і спроектувавши передові західноукраїнські ідеї на український ґрунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети.

Розклад феодально-кріпосницької системи в українських землях. Декабристський рух в Україні. Кирило-Мефодієвське братство. Становище українців в західноукраїнських землях.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник.-К., 2001.

2. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ століття.- К., 1996.

3. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.- К., 1994.

4. Історія України. Курс лекцій. Т.2.- К., 1992.

5. Історія України: Нове бачення. Т.2. – К.,1995.

6. Історія України.- К., 1996.

7. Кирило-Мефодієвське товариство: Зб. документів: У 3-х Т.- К., 1990є

8. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до 2000р. Навчальний посібник. – Харків,2000.

9. Коцур А. Українська державність: історія та сучасність. Чернівці, 2000.

10. Кухта Б. З історії політичної думки України.- К., 1994.

11. Пінчук Ю.А. Микола Іванович Костомаров.- К., 1994.

12. Політична історія України: Посібник для студентів вузів.- К., 2001.

13. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій.- К., 1999.

9.1. Розклад феодально-кріпосницької системи в українських землях

На початку XIX ст. в Російській Україні проживало 7.7 млн. людей. Основну масу населення (приблизно 93%) становили селяни, більше половини яких були кріпаками. Решта являла собою колишніх козаків, державних селян і переселенців. Поміщики долею своїх кріпаків фактично розпоряджались безконтрольно. Ще наприкінці XVIII ст. була введена рекрутчина (насильницька віддача кріпаків в солдати). Служити в армії селяни повинні були 25 років. Рідко хто повертався здоровим і неушкодженим. Знущання над солдатами, мордобій, виснажлива муштра, погане харчування, різні хвороби і часті війни, що вів царизм, призводили до загибелі і каліцтва солдат. Цар Олександр (1801-1825 рр.) розквартирував на Україні 50-тисячне військо, утримання якого в значній мірі лягло на селян.

Панщина за законами Російської імперії мала бути не більше трьох днів на тиждень. Проте свавілля поміщиків над кріпаками не знало меж. Наявна свобода Інших селян була теж обмежена. На державних селян і козаків підвищили податки і повинності на 15%. Феодальне ведення господарства базувалось на примітивних ручних знаряддях праці. Майже всюди на Україні домінувала трьохпільна система землеробства. Відстале малоефективне сільське господарство знаходилось у глибокому кризовому стані. Намагаючись підвищити його продуктивність, поміщики в 30-40-х роках збільшували панщину до 5-6 днів на тиждень, вводили так звану "місячину", але стан сільського господарства і життя селян не поліпшувались. Вся система феодального господарювання все більше і більше приходила в протиріччя з потребами розвитку суспільства, переживаючи глибоку кризу.

Поступово в середині економічної системи феодального суспільства формуються капіталістичні відносини. Набуває широкого розмаху лихварство. Зростає система орендних відносин, все частіше земля стає об'єктом купівлі-продажу. Власниками землі робляться купці, міщани, а також зростаюча кількість заможних селян, які починають використовувати найману, працю. Де середини ХІХ ст. у 8% селянських господарств були наймити. В середині ХІХ ст. на Лівобережжі і Київщини нараховувалось 200 тис. безземельних селян. Виникають ринки найму працівників. Одним з найбільших ярмарків сільськогосподарських робітників стало м.Каховка, куди до літа прибувало до 40 тис. найманців.

Кріпосницьке господарювання підривалось й розвитком промисловості. Поступово відбувався перехід до фабрики від поміщицької мануфактури, заснованої, як правило, на праці кріпаків(так званих "посесійних робітників”). Вони на початку ХІХ ст. становили до 80% працюючих на мануфактурах. На фабриках і заводах застосовувалась і вільнонаймана праця. В 1860 р. в промисловості вільнонаймані працівники вже складали 74%. В промисловості розвивалися галузі, пов'язані з переробкою сільськогосподарської сировини, з видобутком корисних копалин. У 20-х роках в Україні були збудовані перші цукрові заводи. Виникають нові підприємства по переробці шкіри, виробництву мила, свічок, цегли, черепиці, виробів з металу, механічні заводи. Якщо на Україні в 1825 р. діяло 650 підприємств, то на кінець 50-х років їх кількість перевищила 2300. На середину ХІХ ст. виникають кам'яновугільна і металургійна промисловість. Кількість найманих робітників з початку ХІХ ст. збільшилась у 1861 р. з 10 тис. до 115 тис., тобто майже в 12 разів

З розвитком промисловості, торгівлі і диференціації селянства серед населення України в першій половині ХІХ ст. формується і прошарок торговельно-промислової і сільськогосподарської буржуазії Модернізуються старі і виникають нові міста, зростають ринки, посилюється товаризація як поміщицького, так і селянського господарства. Внутрішня торгівля на Україні здійснювалась в основному на ярмарках, яких в середині ХІХ ст. налічувалось близько 12 тис. Але розвиток торгівлі і товаро-грошових відносин гальмувався низьким рівнем транспорту. І все-таки найхарактернішою ознакою цього періоду є поглиблення кризи феодально-кріпосницької системи і народження капіталістичних відносин.

Однак відзначаючи це, треба знати, що феодально-кріпосницька система в першій половині ХІХ ст. залишалась ще панівною, все більш гальмуючи подальший соціально-економічний і політичний розвиток.