17.4. Економічний розвиток

Соціально-економічні процеси 50 – 60-х рр. в Україні обумовлювалися численними економічними і політичними кампаніями, реформами, експериментами, які мають неоднозначну оцінку з боку істориків. З 1954 р. почалося освоєння цілинних казахстанських степів, до чого була залучена й Україна. У 1954 – 1955 рр. республіка укомплектувала на цілині 54 зернорадгоспи: «Український», «Дніпропетровський», «Київський», «Львівський» та ін. Наприкінці 50-х рр. відбувається заміна галузевих структур управління економікою (міністерств) на територіальні (раднаргоспи); ліквідуються МТС, а техніка продається колгоспам і радгоспам. Перша половина 60-х рр. пов'язана з намаганням радянського керівництва якнайшвидше збудувати комунізм і випередити США у виробництві продукції на душу населення. Звідси радикальні заходи щодо демократизації управління економікою, здійснення науково-технічного прогресу, індустріалізація житлового будівництва. Однак виконання цих завдань здійснювалося волюнтаристськими заходами, за допомогою звичного адміністративного тиску на господарських керівників, що в значній мірі позначилися в аграрній полі­тиці, коли відбувалися укрупнення і розкрупнення колгоспів, ліквідація т. зв. неперспективних сіл, запровадження посівів кукурудзи без урахування конкретних умов. Це призвело до продовольчих труднощів і викликало незадоволення серед населення.

Попри всі прорахунки керівництва, в СРСР забезпечувалися досить високі темпи розвитку промисловості. В УРСР вони складали в 1959 - 1965 рр. 9% щорічно. Особливо швидко розвивалися провідні галузі індустрії: гірничодобувна, вугільна, металургійна, хімічна, машинобудівна, енергетична. У 1957 р. запущено перший штучний супутник землі, а в 1961 р. також вперше в світі здійснив космічний політ Ю.Гагарін, що свідчило про розвинутий науково-технічний потенціал країни.

У середині 1950-х рр. відбулися реформи у промисловості і сільському господарстві. Для процесів реформування характерна певна суперечливість. На першому етапі розвитку відбувався підйом, а згодом внаслідок тиску командно-адміністративної системи - спад. Така ж суперечлива картина склалася і в соціальній сфері. Безпосередніми наслідками реформування суспільства стали поліпшення умов праці, збільшення доходів населення, зростання житлового будівництва, підвищення рівня життя. Однак, наприкінці 50-х рр., коли реформаторський процес почав давати збої і пробуксовувати, в соціальній сфері з'являється негативні тенденції та явища: дефіцит необхідних товарів, підвищення цін, замороження зарплати тощо.

Контрольні запитання:

1. Чим пояснюється напружена праця трудівників України у 1946-1950 рр.?

2. Як ви оцінюєте діяльність М.С. Хрущова?

3. За яких обставин Крим увійшов до складу УРСР?

4. Яке значення мав ХХ з’їзд КПРСР для розвитку демократичних процесів у радянському суспільстві?

5. Що ви знаєте про діяльність партійних і державних керівників України?

Тема 18. Загострення протиріч (1965-1990)

Ключові слова: НТР, інвестиції, механізація, автоматизація,

комп’ютеризація, нові технології, стимулювання ценралізму,

диспропорція, негативні тенденції, неосталінізм, диктат,

ідеологія, прискорення, перебудова, гласність, аварія,

дисидентство, криза.

Для соціально-економічного розвитку в цей період були характерні диспропорційність, затухання, тенденція до стагнації. Кризові явища дедалі більше поглиблювалися під виливом особливостей функціонування господарства республіки (станам в екології, деформованою структурою розміщення продуктивних сил та ін.). Ситуація в духовній сфері значною мірою визначалася еволюцією усієї системи. Політичний курс на “стабілізацію” посилював ідеологічний диктат, зумовлював деформації, однак лише гальмував, а не зупиняв духовний розвиток суспільства. Протягом 60-х – першої половини 80-х років в Україні значною мірою активізується опозиційний рух. Він стає політичним чинником суспільно-політичного життя, його лідери чіткіше формулюють основну мету та орієнтир, завдяки “самовидаву” в маси проникають опозиційні погляди та ідеї. Поступово набирає силу процес самоорганізації дисидентського руху. Незважаючи на малочисельність, дисидентський рух був реальною моральною та ідеологічною загрозою системі, оскільки формував і зберігав певні суспільні ідеали. У середині 80-х років вже очевидною була необхідність реформ у всіх сферах суспільного життя. Розпочатий у цей час процес оновлення одержав назву “перебудова”. Концепція перебудови з самого початку мала серйозні протиріччя, оскільки намагалася поєднати централізоване планування з ринковими відносинами; збереження монополії КПРС на владу з демократизацією і плюралізмом; зміцнення унітарної союзної держави з розширенням прав республік. В наслідок цього в економічній сфері половинчате формування не тільки не стабілізувало розвитку народного господарства, а ще більше його розбалансувало. У політичній сфері суперечливі непослідовні реформи спричинили розкол суспільства, жорстке протистояння між реформаторськими і консервативними силами. Системна криза, посилена невдалим реформуванням і призвела до розбіжності в інтересах республік і центру, посилення відцентрових тенденцій, а після невдалої спроби консервативного табору у серпні 1991 року перехилити шальку терезів на свій бік – до краху перебудови і розпаду СРСР.

Економіка України в добу науково-технічної революції (НТР). Негаразди суспільно-політичного життя. Спроби перебудови суспільства. Ю.В. Андропов, М.С. Горбачов. Політичне протистояння в українському суспільстві.