Контрольні запитання:

Що ви знаєте про аріїв?

Яке найдавніше населення було на території України?

Охарактеризуйте грецькі міста-колонії в Північному Причорномор’ї і в Криму.

Що собою являла тюркська державність на території сучасної України?

Яким чином було засновано Київ? Які з цього приводу є судження?

Тема 2. Київська Русь.

Ключові слова: склавіни, анти, землеробство, ремесло, торгівля,

класова диференціація, князь, дружина, язичництво, варяги-

нормани, літопис, етнокультурна традиція, народність, данина,

печеніги, консолідація, реформи, християнство, “сімейна

дипломатія”, боярська рада, віче, писане право, половці,

“колективний суверинітет”.

Одним із найяскравіших політичних феноменів IX – XII ст. є Києворуська держава, яка започаткувала державотворчу традицію українського народу. Київська Русь ще не була державою в сучасному розумінні, адже більшість засад державності (централізоване управління, бюрократична система, державницька ідея, політичні інститути, політичні механізми розв’язання проблем і протиріч) тільки зароджувалися, та саме в цей період розпочався шлях українського народу до найвищого рівня своєї політичної організації – суверенної Української держави.

Східні слов’яни VI – IX ст. Утворення й становлення Давньоруської держави. Роль норманів. Піднесення Києва. Володимир Великий. Ярослав Мудрий. Занепад Київської Русі. Початок феодальної роздрібненості. Формування руського народу.

Література:

1. Аркас М.М. Історія України – Русі.-К., 1990.

2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник.-К., 2001.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. Посібник.-К., 1996.

4. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа.-К., 1990.

5. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України.-К., 1992.

6. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь.-М., 1992.

7. Історія України. Курс лекцій. Т.1. – К., 1991.

Історія України: Нове бачення. Т.1. – К.,1995.

Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава.-К., 1996.

Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків схднослов’янської цивілізації.-К., 1995.

Коцур А. Українська державність: історія та сучасність.- Чернівці,2000.

Крип’якевич І. Історія України.- Львів, 1992.

Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства.-К., 1996.

Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К., 2001.

Федака С.Д. Політична історія України-Русі доби трансформації імперії Рюриковичів (XI століття).-Ужгород, 2000.

1. Східні слов’яни VI – IX ст.

Візантійські і готські історики другої половини VI ст. виділяли дві групи слов’ян, що мешкали в Центральній і Східній Європі: склавіни і анти. Завдяки цим даним було складено західну і східну гілки слов’янства. В II – VII ст. відбулися міграційні процеси. Анти в IV – V ст. заселили землі поміж Дніпром і Дністром. Протягом VI – VII ст. вони зосереджувалися на правому березі Дніпра. Доба VI – IX ст. в історії східного слов’янства характеризується глибокими і якісними суспільними змінами. Система господарювання східних слов’ян базувалася головним чином на землеробстві, допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. Протягом VI – VII ст. значно удосконалюється техніка землеробства. Саме на цей час припадає поява залізних наральників, серпів, мотик, ручних жорен. Підвищення продуктивності праці сприяла процесу розпаду родової общини й переходу до сусідської територіальної. Відбувається розклад родово-общинного ладу й формування класового суспільства.

У IV – VII ст. у східнослов’янських племен значного поширення набувають ремесла – залізообробне, ювелірне, еосторізне, гончарне та ін. Відокремлення ремесла від сільського господарства, зародження товарного виробництва у VII – IX ст. сприяли активізації не тільки внутрішнього обміну, а й розширенню зовнішньої торгівлі. Поступово з розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII – IX ст. набирає силу процес об’єднання окремих племен у союзи, а потім виникають державні утворення. За вірою слов’яни були язичниками. Найвищими серед богів вважали Сварога, Даждьбога, Перуна.

Отже, зміни, що відбулися у суспільному житті східних слов’ян у VI – IX ст. (удосконалення техніки й технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, розклад родовообщинного ладу, класова диференціація, виділення дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію, формування спільної культури, поява перших протидержавних утворень) сприяли створенню фундаменту, на якому зросла будова Давньоруської держави.