7.5. Взаємини України з Московією

Територія гетьманщини наприкінці XVII ст. охоплювала Лівобережну Україну та Київ з навколишньою місцевістю. Козацька держава ділилась на полки, їх було 10, а в Слобідській Україні – 5. Формально Гетьманщина мала статус широкої автономії, але за нею наглядав із Москви Малоросійський приказ. Хоча п’ять слобідських полків очолювала полкова і сотенна старшина, але політично-адміністративну владу у Слобожанщині в основному здійснював від імені царського уряду воєвода Бєлгорода.

Московський абсолютизм не міг змиритися з існуванням на території Гетьманщини демократичних традицій військово-козацької системи, зміцненням та розширенням елементів Магдебурзького права. Тому неминучість ліквідації цих соціально-політичних інститутів і впровадження загальномосковських норм було лише питанням часу. Однак цей процес тривав значний історичний період.

Московська влада ревізувала автономні устої Гетьманщини. До Глухівських статей 1672 р. було долучено нові обмеження: тепер не тільки гетьмана, але й старшину не можна було зняти з посад без дозволу царського уряду. Водночас, реалізуючи намагання старшини стати спадково-привілейованим станом, Москва підтвердила права на маєтки, одержані старшиною, звільнила її від податків на утримання війська, відмежувала козацький стан від міщан та селян.

Отже, внаслідок перемоги у Визвольній війні виникла "Українська гетьманська держава з новими суспільними і економічними відносинами і породила в українців надії на вільний подальший розвиток країни. Проте наступні події призвели до глибокої кризи, викликаної як недостатнім досвідом народу в державному будівництві, так і гострою міжусобною боротьбою між окремими угрупованнями панівного стану, його зрадами національних інтересів, так і ворожими діями сусідніх держав, що скористалися загостренням внутрішніх антагонізмів. У цій боротьбі за часів Руїни Україна зазнала не тільки незліченних людських і матеріальних втрат, але навіть частково поступилася здобутками революції Хмельницького. Проте боротьба за суверенність української держави залишила в найширших колах народу глибокий слід.

Контрольні запитання:

1. Як розвивались події після Переяславської Ради?

2. Історичне значення діяльності Б. Хмельницького.

3. Які причини виникнення розбрату в Гетьманщині?

4. Розкрийте основні воєнно-політичні події в Україні в 60 – 70-х роках.

5. В чому суть зрадницької політики царизму щодо України?

6. Які основні причини і невдачі боротьби українського народу за незалежність України?

Тема 8. Україна у XVIII ст.

Ключові слова: національна аристократія, самоврядування, деспот, кріпосник, конституція, колегія, шовіністична політика ,державний бюджет, намісництво, губернія, повіт, волость, колонізація, анархія, централізація, уніфікація, русифікація.

Переломним в житті Гетьманщини став початок XVIII ст. Спроба гетьмана І. Мазепи зберегти завдяки союзу зі шведським королем Карлом XII козацьку автономію зазнала поразки. Намагання екзильного гетьмана П. Орлика відновити українську державність також не увінчалися успіхом. Форсований наступ Московського царату за цих обставин став своєрідною прикметою часу. Він характеризувався прогресуючим обмеженням українських прав та вольностей; посиленням тенденцій централізації, уніфікації, русифікації, цілеспрямованим розколом українського суспільства (заохоченням чвар між старшиною та гетьманом, підбуренням селян проти старшини); хижацькою експлуатацією людських та матеріальних ресурсів українських земель. Ліквідації українського самоврядування також сприяли: відірваність українських суспільних верств від військового устрою держави; відсутність природних кордонів української території, її відкритість з усіх боків; незначний розвиток урбанізації, а через це – слабкість міщанства, інтелігенції; психологічна двоїстість українців (хитання між лояльністю до московського царя та українським патріотизмом); національна верхівка українського суспільства перетворилася на інертну політичну силу, її становий егоїзм та пристосовництво витіснили ідеї національно-державного будівництва.

Гетьманування І. Мазепи. Ліквідація українського самоврядування та Запорозької Січі. Подальша доля козаків. Історична географія України в XVIII ст. Приєднання Новоросії та Криму. Поділ Речі Посполитої. Закріпачення українського селянства. Посилення антифеодального гніту. Антифеодальні виступи українських селян.