9.2. Декабристський рух в Україні

Важливою подією політичної історії Російської імперії стала Вітчизняна війна 1812 р. Частина українського суспільства сподівалась, що Наполеон допоможе ліквідувати кріпосницький лад і панування царату на Україні. Інша частина вважала, що лояльне ставлення до Росії, підтримка її у війні проти Франції дасть змогу відновити самоврядування на Україні. Проте ці надії були марними. Після перемоги над Наполеоном жодних зрушень в становищі України не відбулось.

Характерною ознакою першої чверті ХІХ ст. було пожвавлення суспільно-політичного руху, що знайшло вияв у посиленні масонства і особливо в декабристському русі. Ненависть до кріпосництва стала першопричиною вільнодумства серед передових дворян, зокрема офіцерів. Закордонний похід російської армії після перемоги в 1812 р. дав можливість ознайомитись з суспільно-політичним життям західно-європейських країн. Це і підштовхнуло передових офіцерів до рішучих кроків. Все більшої сили серед них набували ідеї створення таємної організації для здійснення військового перевороту.

Такою організацією на Україні було “Південне товариство”, створене в 1821 р. Воно, як і “Північне товариство”, що існувало в Петербурзі, стало готуватись до збройного повстання. В “Південне товариство” входило понад 100 чол. Воно мало три відділення(у Василькові, Кам'янці і Тульчині). Керував ним П.І.Пестель Він розробив політичну програму товариства - республіканську конституцію, яку назвав "Руською правдою". Згідно з нею намічалось шляхом військового перевороту повалити царизм, проголосити країну республікою, скасувати кріпосне право, наділити селян землею безкоштовно, ліквідувати всі стани , надати всім людям однакові громадянські права та ін.

В 1823 р. на Україні брати Борисови і Люблінський створили "Товариство об’єднаних слов'ян". Його програма наближалась до вимог "Південного товариства". Ці організації в 1825 р. об'єднались. "Товариство об'єднаних слов'ян" стало четвертим відділенням таємної організації і називалось Слов'янською управою.

Повстання "Північного товариства" відбулось 14 грудня 1825 р., а "Південного товариства" - наприкінці грудня. Але повстання було жорстоко придушене. П'ять керівників його(Пестель, Рилєєв, С.Муравйов-Апостол (нащадок гетьмана Данила Апостола), М.Бестужев-Рюмін і Каховський) були повішені. 137 офіцерів відправили на каторгу в Сибір, або під кулі на Кавказ, де царизм завойовував гірські народи. Чотири тисячі солдат-декабристів прогнали крізь стрій, позбавили отриманих у війні з Наполеоном нагород і відправили на Кавказ чи заслання.

9.3. Кирило-Мефодієвське братство

Слід відзначити, що під час існування декабристської організації на Україні виникло національне "Малоросійське товариство", осередки якого існували в Києві, Чернігові, Полтаві, Ніжені і деяких інших містах. Це товариство знаходилось в процесі формування і не опрацювало чіткої програми дій. Політичне життя на Україні розвивалося й набирало силу дуже повільно. Передусім це було зумовлено репресивною шовіністичною політикою царизму щодо будь-яких проявів невдоволення українцями. Але в 1840-х роках революційно-демократичні настрої серед інтелігенції посилюються завдяки діяльності геніального українського мислителя і поета, вихідця з кріпосних селян Т.Г.Шевченка(1814-1861 рр.). Шевченківська вільнолюбива, демократична поезія мала і високу естетичну цінність, була глибоко народною і написана літературною мовою найвищої проби. Перша збірка його поетичних творів "Кобзар" запалював багато поколінь патріотів на бій з ворожими народові силами, піднімав народ на боротьбу проти кріпосництва, царизму та його колоніальної і шовіністичної політики за краще майбутнє України.

Твори Шевченка вплинули на згуртування молодих людей, зв'язаних зі студентами університету. Саме з них юрист М.Гулак, вчитель В.Білозерський, О.Маркович створили в грудні 1845 р. першу таємну українську політичну організацію "Кирило-Мефодіївське" братство. В 1846 р. в ньому було 12 постійних учасників: вчитель П.Куліш, історик М.Костомаров, Т.Шевченко та інші. З членами товариства підтримували зв'язки близько 100 чоловік. Білозерський і Костомаров І розробили основні програмні документи організації, в яких ставились завдання ліквідації царизму і кріпосництва, досягнення самостійності України, створення республіканської федерації слов'янськихнародів на підставі їх дружби, національного рівноправ'я і широкої автономії кожному народу, ліквідації станів, досягнення християнських ідеалів справедливості, свободи і рівності людей та ін. "Товариство" виступало за необхідність спиратися на широкі верстви населення у "виборюванні свободи України. Але З березня 1847 р. за доносом провокатора студента Петрова члени "Кирило-Мефодіївського товариства" були заарештовані, їх засудили до різних строків ув'язнення. Найжорстокіше царизм розправився з Т.Г.Шевченком, якого віддали рядовим в солдати без права писати та малювати. Лише через 10 років він отримав свободу уже після смерті царя Миколи І.

Історичне значення "Кирило-Мефодіївського товариства" полягало в тому, що його ідеї, як і ідеї декабристів, носили прогресивний, революційний характер. Таким чином, народжувана в першій половині XIX ст. нова українська інтелігенція усвідомлювала необхідність згуртування сил для рішучої боротьби проти політичного, соціального і національного гноблення царизму.