10.1. Селянські та інші реформи 60 – 70-х років хіх ст. Особливості їх проведення в Україні

У середині XIX ст. царизм вимушений був стати на шлях ліквідації кріпосницької системи. Реформа 1861 р., незважаючи на непослідовність і суперечливість, звільнивши від кріпацтва 5.3 млн. чол., сприяла швидкому розвитку капіталізму на Україні.

Внаслідок реформи селяни втратили понад 15% загальної площі землі, яка раніше перебувала в їх користуванні В Катеринославській та Полтавській губерніях відрізані у селян землі доходили до 40%, в Харківській і Чернігівській - до 30%. 220 тис. селян взагалі були звільнені без землі, 100 тис. отримали наділ до 1 десятини, 1 млн. 600 тис. (в загальній кількості близько 3-х млн. селян, що жили на Україні) отримали від однієї до трьох десятин. За отриману землю селяни, ставши вільними, до 1906 р. виплатили поміщикам 382 млн. крб., хоч вона коштувала в середині XIX ст. 128 млн. крб. Визначальним фактором капіталістичного розвитку сільського господарства стало дрібнотоварне селянське господарство, яке поступово розорялося. Соціальні суперечності загострювали і багаточисельні залишки феодальних відносин. Капіталістичні відносини руйнували і дворянські латифундії, землю яких скуповували зростаюче куркульство та купці.

Слідом за селянською царизм провів ще ряд реформ, які охоплювали різні сторони економічного і суспільного життя країни і мали на меті прискорити капіталістичні перетворення. У 1862 р. була проведена фінансова реформа, яка вводила золоте забезпечення карбованця, що надало йому стійкість і централізувала управління грошима в руках міністерства фінансів Наступного року запровадженням нового університетського статуту було відкрито доступ до освіти нижчим станам населення. В січні 1864 р. вийшло положення про організацію земств, а в 1870 р. про створення міських дум – органів місцевого самоврядування. Обрані до цих органів так звані гласні займались питаннями благоустрою, відкриттям лікарень, шкіл, притулків, будівництвом і утриманням шляхів, колодязів та ін. В листопаді 1864 р. була введена судова реформа, що призвела до встановлення відкритого некастового суду присяжних. Проведена на протязі 1862-1864 рр. військова реформа скасувала рекрутські набори. Були проведені і інші реформи.

2. Підросійська Україна після скасування кріпацтва. Промисловий переворот

Проведені царизмом в 60-70-х рр. ХІХ ст. реформи стали кроком на шляху перетворення феодальної країни в буржуазну монархію і дали поштовх розвитку капіталістичних відносин, хоч і залишались пережитки феодалізму. Поштовхом до промислового перевороту стало будівництво мережі залізниць, що з’єднала на кінець століття всі великі міста (Харків, Київ, Катеринослав, Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Полтава, Севастополь та інші). В Україні починає швидко розвиватись капіталістична промисловість. З 1861 по 1900 рр. в Україні більш як у 115 разів зріс видобуток кам'яного вугілля, у 158 разів - залізної руди. Наприкінці XIX ст. Україна давала понад половину загальноімперської виплавки чавуну (92 млн. пудів), трохи менше половини заліза і сталі (59 млн. пудів). Тут було зосереджено понад 30% всіх машинобудівних заводів імперії. Україна стала основним районом виробництва сільськогосподарської техніки і цукру в країні.

Нові копалини і заводи (особливо металургійні і механічні) будувались переважно на кошти іноземних капіталістів (бельгійських, французьких, англійських, німецьких). Іноземний капітал в кам'яновугільній, залізорудній і металургійній промисловості України зайняв ключові позиції. На багатьох заводах адміністративно-технічний персонал, інженерно-технічні працівники майстри і навіть частина кваліфікованих робітників були теж іноземцями. Багато було і робітників, що прибули з Курської, Орловської, Тульської, Воронезької та інших губерній Росії. Але все ж з загальної кількості 1.5 млн. робітників України за переписом 1897 р. більшість була місцевими уроженцями, а в Криворізькому басейні - близько 90%.