11.4. Гальмуючі фактори консолідації української нації

Цей процес формування української нації проходив важко і своєрідно. Особливістю етнічних процесів в Україні в II пол. XIX ст. було те, що українці жили в різних державах і величезна їх частина опинилась в стороні від прогресивних капіталістичних перетворень. Українці в переважній більшості залишились аграрним народом, ніж індустріальним. А так як йшов процес обезземелення бідноти, то українці поряд з переїздом до міст переселялись на Північний Кавказ, Нижнє Поволжя, Сибір, Далекий Схід Земля від узбережжя Японського і Охотського морів до Забайкалля навіть стала називатися “Зеленою Україною”.

Українська нація формувалася й розвивалася переважно як селянська. За даними перепису 1897 р. 84% населення України, яке було під владою Російської імперії, становили селяни. Із загальної кількості 1.5 млн. робітників України чотири п'ятих були місцевими уроженцями. Проте-в машинобудівній і металургійній промисловості та на шахтах Донбасу і взагалі в містах південного регіону переважали робітники, що прибули сюди з російських губерній. Чиновницько-бюрократичний апарат та інтелігенція теж розмовляли російською мовою. В основному неукраїнською була і буржуазія, в якій визначне місце належало росіянам, євреям та іноземцям. Тому українські міста перетворились в центри російськомовної культури, населення яких, що вважало українську мову своєю рідною, складало меншість. Отже, на кінець ХІХ - початок XX ст. українська нація в сучасному значенні цього слова не склалась, що й обумовило всі наступні події.

Гальмуючими факторами утворення української нації слід вважати не тільки проживання народу в різних країнах і проведення ними колоніальної політики. Близькість російського і українського етносів, що обумовлювало могутній тиск великоросійської етнічної культури на українців і їх русифікацію, також заважали формуванню українського народу в націю.

Контрольні запитання:

1. Що таке етнос, народність?

2. Коли і за яких умов сформувалась українська народність?

3. Які характерні риси нації? Чим вона відрізняється від народності?

4. За яких умов народність формується в націю?

5. Чому український народ в ХІХ ст. не консолідувався в націю?

Тема 12. Активізація суспільно-політичного життя в Україні в другій половині хіх ст.

Ключові слова: громади, циркуляр, конституція, просвіта,

народництво, агітація, терор, страйк, гурток, марксизм,

партії, організації.

Моденізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільно-політичного руху. В другій половині ХІХ ст. представниками цих течій і рухів висунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Характерно, що лейтмотивом програмних документів загальноросійських рухів була, як правило боротьба за соціальне визволення. На противагу цьому український рух основний акцент робив головним чином на національне визволення. Незважаючи на всі негативи, які притаманні гурткам і організаціям різних політичних напрямів, вони все ж відігравали помітну роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного розвитку, осередками майбутніх масових рухів.

Національно-демократичний рух. Громади. Народництво в Україні. Робітничий рух і початок розповсюдження марксизму. Виникнення політичних організацій і партій.