Контрольні запитання:

1. Дайте характеристику соціально-економічному розвитку України на початку ХХ ст.

2. Які причини і завдання революції 1905-1907 рр.?

3. Який вплив мала революція на розвиток національного руху в Україні?

4. Які політичні партії діяли в Україні під час революції?

5. В чому суть політичної реакції після поразки революції?

6. Які цілі переслідувала аграрна реформа П. Столипіна? Чи були вони досягнуті?

7. Які причини першої світової війни?

8. Яке відношення до війни мали українські політичні партії?

9. Які наслідки війни?

Тема 14. Національно-демократична революція та громадянська

війна (1917-1920)

Ключові слова: протиріччя, двовладдя, ради, тривладдя,

національний конгрес, універсали, секретаріат, більшовики,

з’їзд, угода, окупація, переворот, авторитаризм, гетьманат,

консерватизм, директорія, анархія, громадянська війна,

“воєнний комунізм”.

Національна революція 1917-1920 рр. тісно пов’язана з історією українського народу, випливає із закономірностей багатовікового розвитку українства, поєднавши національно-визвольний і державницький аспекти. Її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серію практичних прорахунків, провалом планів, накреслених на початок революційного руху.

Центральна Рада та її діяльність. Утворення УНР. Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні. Режим гетьмана П. Скоропадського (Гетьманат в умовах німецької окупації). Правління Директорії. Перемога більшовицьких сил над білогвардійськими і польськими військами. Утворення УСРР.

Література:

1. Андрусишин Б.І. Церква в Українській Державі 1917-1930 рр. (доба Директорії): Навч. посібник.- К., 1997.

2. Анатомия революции. 1917 год в России: массы, партии, власть.- СПб., 1994.

3. Андрусишин Б.І. У пошуках соціальної рівноваги. Нарис історії робітничої політики українських урядів революції та визвольних змагань 1917-1920 рр.- К., 1995.

4. Беспечный Т.А., Букреева Т.Т. Нестор Махно. Правда и легенды.- Донецк, 1996.

5. Булдаков В. Красная смута. Природа и последствия революционного насилия.- М., 1997.

6. Верстюк В. Українська Центральна Рада.- К., 1997.

7. Білодід О., Панченко В. Павло Скоропадський і Україна.- К., 1997.

8. Гунчак Т. Симон Петлюра.- К., 1997.

9. Кондратюк В.О., Буравченкова С.Б. Українська революція: здобутки і втрати в державотворчих змаганнях (1917-1920 р.р.): Навч. посібник.- К., 1998.

10. Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР.- Львів, 1995.

11. Павленко Ю., Храмов Н. Українська державність у 1917-1919 рр. (історико-генетичний аналіз).- К., 1995.

12. Павлюченков С.А. Военный коммунизм в России. Власть и массы.- М., 1997.

13. Шамбаров В. Белогвардейщина. Современный взгляд.- М., 1999.

1. Центральна Рада та її діяльність. Утворення унр

Світова війна загострила усі протиріччя, що існували у Російській імперії: між капіталістичним і феодальними укладами, буржуазією і робітниками, буржуазією і поміщиками-дворянами, царатом і суспільством, імперією і національними окраїнами - внутрішніми колоніями тощо. Названі протиріччя зумовили повалення царизму, Лютневу демократичну революцію. Влада у Росії опинилася у Тимчасового уряду, який отримав мандат на владу від Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів на час до скликання Установчих Зборів.

В Україні процес формування влади мав свою специфіку. Якщо в Росії склалося двовладдя, то в Україні – тривладдя. Поруч зі структурами російського Тимчасового уряду і Радами постала Українська Центральна Рада (УЦР), що була утворена 4(17) березня 1917 р. представниками ряду політичних партій та політичних блоків: Товариства українських поступовців (ТУП), Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), Україн­ської партії соціалістів-революціонерів (УПСР) та ін. Головою УЦР був обраний професор-історик М.С. Грушевський.

6-8 квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес, в якому взяли участь делегати з багатьох губерній України, а також з Петрограду, Москви, Кубані, Криму, де було багато українців. Конгрес ухвалив утворення Центральної Ради, як вищої законодавчої влади. У червні 1917 р. утворено виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний секретаріат (уряд), який очолив письменник В. К. Винниченко.

У своєму І Універсалі (10 червня 1917 р.) УЦР проголосила автономію України у складі оновленої Росії. Однак під тиском Тимчасового уряду УЦР змушена була прийняти II Універсал (3 липня 1917 р.), де відмовлялася від автономії до скликання Всеросійських Установчих Зборів.

Після повалення більшовиками Тимчасового уряду та утворення Раднаркому на чолі з В.І. Леніним (25—26 жовтня 1917 р.) Центральна Рада проголосила себе вищою владою в Україні, зайняла антибільшовицьку позицію і прийняла ІІІ Універсал (7 листопада 1917 р.). У цьому документі говорилося про: утворення Української Народної Республіки (УНР) у складі Російської Республіки; передачу землі селянам; введення 8-годинного робочого дня; державний контроль над виробництвом; демократичні свободи тощо. Однак у здійсненні своїх рішень УЦР проявила повільність та непослідовність, що зменшило її авторитет і призвело до зростання більшовицького впливу в Україні.