- •Вчення про землю як об’єкт правового регулювання.
- •Об’єкти земельного права.
- •Предмет земельного права
- •4. Методи земельного права.
- •Земельне право як галузь права. Система земельного права як галузі права
- •Джерела земельного права України.
- •Закони і підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права України.
- •Рішення Конституційного суду України в системі джерел земельного права України.
- •Роль судової практики у регулюванні земельних відносин.
- •Практика Європейського суду з прав людини як джерело земельного права України.
- •11.Характеристика розвитку земельно-правового регулювання від часів Київської Русі до 1861 року.
- •12.Земельно-правовий аспект аграрної реформи в Росії середини XIX сторіччя.
- •13.Розвиток земельно-правового регулювання в період другої половини XIX – початку XX сторіччя. Земельно-правове значення Столипінської аграрної реформи в Росії.
- •14.Розвиток земельного права за часів срср.
- •15.Загальна характеристика сучасної земельної реформи в Україні.
- •Поняття та особливості права власності на землю.
- •Право власності на землю Українського народу.
- •Суб’єкти права власності на землю.
- •Об’єкти права власності на землю.
- •Право приватної власності на землю.
- •21. Право державної власності на землю.
- •22. Право комунальної власності на землю.
- •23. Право колективної власності на землю.
- •24. Поняття та різновиди правових форм набуття прав на землю.
- •25. Загальна характеристика безоплатного набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності (приватизація землі).
- •26.Приватизація громадянами України земельних ділянок у власність із земель запасу (“повна процедура”).
- •27.Приватизація земельних ділянок, наданих раніше у користування громадянам (“спрощена процедура”).
- •28.Приватизація земельних ділянок юридичними особами.
- •2. Дачних кооперативів – ч.2 ст.52 зку;
- •29.Набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами.
- •30.Особливості набуття за цивільно-правовими угодами права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності.
- •31. Особливості викупу земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб.
- •32.Набуття права власності на земельні ділянки в процесі паювання.
- •33. Особливості набувальної давності у земельному праві.
- •34. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (застосування ст. 120 зк України).
- •Підстави припинення права власності на землю.
- •Підстави припинення права користування на землю.
- •Поняття та види права землекористування.
- •Правові форми та підстави набуття права землекористування.
- •39. Право постійного користування землею.
- •40. Правові засади оренди землі.
- •41. Правові засади земельного сервітуту.
- •42. Правове регулювання емфітевзису та супеофіцію.
- •43. Правова природа права на земельну частку(пай).Виникнення та реалізація права на земельну частку(пай).
- •44. Поняття, види та загальна характеристика обмежень та обтяжень прав на землю.
- •45. Юридичний захист земельних прав.
- •46. Поняття, правові засади та форми управління в галузі використання та охорони земель.
- •47. Організаційно-правове забезпечення управління в галузі використання та охорони земель
- •48. Функціонально-правове забезпечення управління в галузі використання та охорони земель.
- •49. Планування використання земель
- •50. Правові засади встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць.
- •51.Правові засади розподілу та перерозподілу земель
- •52.Правові основи здійснення моніторингу земель
- •53.Правові основи здійснення контролю за використання та охороною земель
- •Глава 32 зк виділяє три види контролю: (1) державний (2) самоврядний (3) громадський
- •54.Правове регулювання землеустрою
- •55. Правові засади ведення державного земельного кадастру
- •56. Правові засади державної реєстрації прав на земельні ділянки
- •57. Особливості вирішення земельних спорів
- •59. Юридична природа земельного податку
- •60. Юридична природа орендної плати за земельні ділянки
- •61. Загальні засади обчислення земельного податку . 2)Пільги зі сплати земельного податку
- •62. Поняття та зміст охорони земель
- •63.Правове регулювання охорони земель.
- •64.Правові засади консервації земель.
- •65.Поняття, форми та види юридичної відповідальності у земельному праві.
- •66.Правові підстави юридичної відповідальності у земельному праві.
- •67. Адміністративна відповідальність за земельні правопорушення.
- •68. Кримінальна відповідальність за злочини у галузі земельних відносин.
- •69. Майнова відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •70. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •71. Правові засади поділу земель на категорії.
- •72. Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення.
- •73. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •3.Особливий суб’єктний склад у відносинах із використання зсгп.
- •74. Поняття, склад та особливості правового режиму земель житлової та громадської забудови.
- •75. Поняття, склад та особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •76. Поняття, склад та особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •77. Поняття, склад та особливості правового режиму земель реакційного призначення.
- •78. Поняття, склад та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.
- •79. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення
- •80. Поняття та склад земель водного фонду
- •81.Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку , енергетики, оборони та іншого призначення
-
Об’єкти земельного права.
Ст. 2 ЗК:
1) земельні ділянки
2) права на земельні ділянки (критикується, оскільки права – це зміст)
3) права на земельні ділянки (паї).
Земля – це узагальнена категорія, Ст.79 – земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.
Серед об’єктів земельних правовідносин є інші об’єкти, з приводу яких можуть виникати дані правовідносини, наприклад, земельно правова документація.
-
Предмет земельного права
Предметом земельного права прийнято вважати земельні відносини.
У ст.2 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) земельні відносини визначені як «суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею», тобто відносини власності на землю. Такий підхід справедливо критикується у науці земельного права. Вказується, що, виходячи із реального змісту земельно-правового регулювання, земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель3, здійснення управління у сфері земельних відносин, застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо. Загалом, положенням ст.2, позбавленим регулятивного значення, взагалі не місце в законі.
На наш погляд, узагальнюючи існуючі в доктрині земельного права визначення земельних відносин4, їх можна визначити як відносини, що пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.
У правовій доктрині, особливо російській, можна зустріти широке розуміння предмету земельного права (або «права нерухомості»), як такого, що охоплює, окрім земельних, ще й містобудівні, гірничі, водні та лісові відносини5. Для української правової доктрини такий підхід не властивий.
В.В. Носік визначає предмет як «врегульовані нормами та методами земельного, приватного, публічного права суспільні відносини, що виникають між суб’єктами у процесі здійснення права власності Українського народу, державного і самоврядного регулювання земельних відносин, виконання заходів з охорони і раціонального використання землі як основного національного багатства, захисту суб’єктивних земельних прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави».
4. Методи земельного права.
Метод правового регулювання - правові засоби, прийоми, способи впливу на суспільні відносини, поведінку їх учасників, їх певну сферу, соціальне середовище.
У доктрині земельного права існують погляди, за якими для земельного права характерна низка специфічних (галузевих) методів правового регулювання. Так, на думку В.В. Носіка, галузевими методами земельного права є «визначення цільового призначення земельної ділянки, зонінг, нормування, погодження, утримання від певних дій, відведення земельної ділянки в натурі, експертна, нормативна грошова оцінка земельних ділянок» та ін.
Проте більш прийнятим є виділення двох основних методи правового регулювання: (1) цивільно-правового (диспозитивного, автономного, методу координації), у якому переважають дозволи, та (2) адміністративно-правового (гетерономного, авторитарного, імперативного, методу субординації), де перевага надається приписам та заборонам.
Виділення окремого «земельно-правового» методу (методів) є недоцільним.
Імперативний метод у земельному праві застосовують у галузі управління використанням і охороною земель: визначення порядку реалізації функцій державного управління; ведення державного земельного кадастру; забезпечення земельного моніторингу; здійснення землевпорядкування; визначення порядку проведення земельних аукціонів і конкурсів; встановлення обмежень використання земель за цільовим призначенням тощо.
Диспозитивний метод притаманний регулюванню стосунків власників земельних ділянок з приводу використання землі та самостійного господарювання на ній. Власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою у межах, встановлених законом. Учасники земельних відносин мають можливість у визначених межах регулювати свої стосунки.
У земельно-правовій літературі висловлена обгрунтована точка зору, відповідно до якої існують три основні різновиди диспозитивного методу регулювання земельних відносин:
Рекомендаційний метод правового регулювання полягає у наданні можливості альтернативної поведінки суб'єкта земельних відносин, коли суб'єкт має можливість самостійно вибрати спосіб своєї поведінки для досягнення поставленої мети.
Санкціонований метод полягає в тому, що рішення про реалізацію своїх земельних повноважень суб'єкт земельних відносин приймає самостійно.
Делегований метод правового регулювання полягає в наданні прав і свобод суб'єктам земельних відносин щодо того чи іншого кола правомочностей.