46. Поняття, правові засади та форми управління в галузі використання та охорони земель.

Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України.

Державне управління у сфері земельних відносин – це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення раціонального використання та охорони земель шляхом проведення організаційно-правових та адміністративно-управлінських заходів на основі їх поєднання із стимулюючими заходами економічного характеру.

Види державного управління землями:

1) загальне (має територіальний характер і здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції);

2) галузеве (має відомчий характер та здійснюється міністерствами та іншими органами виконавчої влади у підпорядкованих їм галузях).

Окрім державного, виділяють також:

1) громадське управління (здійснюється громадянами та їх об’єднаннями і органами територіального громадського самоврядування);

2) внутрішньогосподарське управління землями (здійснюється безпосередніми землевласниками та землекористувачами і полягає у організаційно-господарській діяльності, що спрямована на забезпечення умов ефективного та раціонального використання землі згідно з її цільовим призначенням – господарська організація земель, облік, контроль за використанням земель тощо).

Функції державного управління у сфері земельних відносин – це окремі напрями діяльності відповідних органів та посадових осіб щодо забезпечення організації раціонального використання та охорони земель. Функції державного управління у сфері земельних відносин:1) встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень;2) встановлення цільового призначення земель та поділ їх на категорії;3) планування використання та охорони земель;4) розподіл (перерозподіл) земель та примусовий викуп (вилучення) земель для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;5) здійснення землеустрою;6) здійснення державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель;7) здійснення моніторингу земель;8) ведення державного земельного кадастру (у тому числі державна реєстрація прав на землю та земельних правочинів і проведення оцінки земель);9) справляння плати за землю;10) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;11) організація та проведення меліорації та рекультивації земель за рахунок бюджетних коштів;12) економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель;13) нормування та стандартизація у сфері використання і охорони земель;14) вирішення земельних спорів.

47. Організаційно-правове забезпечення управління в галузі використання та охорони земель

Управління у галузі використання та охорони земель є різновидом, складовою управління природокористуванням та охороною довкілля. Метою управління земельними ресурсами є вирішення проблем раціонального використання та охорони земель шляхом організованої, цілеспрямованої діяльності суб'єкта управління. Головного ознакою, за якою цей різновид виділяють як самостійний, є земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно- правову діяльність уповноважених органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України.

Разом з тим за умов ринкової економіки та роздержавлення права власності на землю важливим є поєднання економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель з методами адміністративного впливу на суб'єктів земельних правовідносин. За цих умов важливого значення набувають відповідні функції управління у галузі використання та охорони земель.

Державне управління у сфері земельних відносин – це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення раціонального використання та охорони земель шляхом проведення організаційно-правових та адміністративно-управлінських заходів на основі їх поєднання із стимулюючими заходами економічного характеру.

Види державного управління землями:

1) загальне (має територіальний характер і здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції);
2) галузеве (має відомчий характер та здійснюється міністерствами та іншими органами виконавчої влади у підпорядкованих їм галузях).

Окрім державного, виділяють також:
1) громадське управління (здійснюється громадянами та їх об’єднаннями і органами територіального громадського самоврядування);
2) внутрішньогосподарське управління землями (здійснюється безпосередніми землевласниками та землекористувачами і полягає у організаційно-господарській діяльності, що спрямована на забезпечення умов ефективного та раціонального використання землі згідно з її цільовим призначенням – господарська організація земель, облік, контроль за використанням земель тощо).