5. Земельне право як галузь права. Система земельного права як галузі права

Земельне право як галузь права - система правових норм, що регулюють відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.

У ст. 2 ЗКУ земельні відносини визначені як «суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею», тобто відносини власності на землю. Такий підхід справедливо критикується у науці земельного права. Вказується, що, виходячи із реального змісту земельно-правового регулювання, земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель, здійснення управління у сфері земельних відносин, застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо.

На наш погляд, узагальнюючи існуючі в доктрині земельного права визначення земельних відносин, їх можна визначити як відносини, що пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.

У правовій доктрині, особливо російській, можна зустріти широке розуміння предмету земельного права (або «права нерухомості»), як такого, що охоплює, окрім земельних, ще й містобудівні, гірничі, водні та лісові відносини. Для української правової доктрини такий підхід не властивий.

Характерною особливістю предмета земельного права є те, що він охоплює собою як матеріально – правові, так і процесуальні норми, створюючи тим самим механізм (процедуру) реалізації земельно-правових норм, наприклад, порядок приватизації державних земель, вилучення земельних ділянок для державних і громадських потреб, надання земельних ділянок у власність для ведення селянського (фермерського) господарства, землеустрій, порядок розгляду земельних спорів, облік тощо.

Система (внутрішня структура, побудова) земельного права як галузі права включає в себе правові норми, що об’єднуються в інститути. Правові інститути, в свою чергу, групуються в загальну та особливу частини. Звичайно, такий поділ є умовним.

З урахуванням поглядів, що є усталеними в доктрині, до загальної частини можна включити такі інститути:

• права власності на землю;

• права землекористування;

• правового забезпечення набуття прав на землю;

• правового регулювання плати за землю;

• правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель;

• правової охорони земель;

• юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Особлива частина включає правові інститути, що закріплюють правовий режим окремих категорій земель. Перелік категорій земель закріплений у ч.1 ст.19 ЗКУ.

6. Джерела земельного права України.

Джерела земельного права – зовнішня форма виразу земельно-правових норм. Джерела земе льного права: 1)правові принципи; 2) правові звичаї 3)прецеденти *крім судових наявні адміністративні прецеденти рішення КСУ (не зовсім прецедент) рішення ЄСПЛ рішення від 22 травння 2018 року рішення національних судів (ст. 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів", ст. 263 ЦПК) Постанова ВСУ; 4) законодавство: 1. за юридичною силою 2. за формою 3. за об'єктом правового регулювання: а) диференційні- тільки земля, паї, права на землю; б) інтеграційні - поряд із земельними регулюються інші неекологічні відносини; в) комплексні - земля разом з іншими ресурсами та комплексами; 4. за колом відносин широке розуміння - наявність колізій (особливо в межах транспортного законодавства) вузьке розуміння нормативно-правові акти, які регулюють суто або переважно земельні відносини (Земельний Кодекс, ЗУ "Про оренду землі", "Про оцінку землі" тощо)Конституція України 1)правові засади, які встановлюють режим землі як природного ресурсу та об’єкта права власності ст.ст. 13, 14 КУ 2)правові засади регулювання права власності ст. 41 КУ 3)щодо повноважень органів 4)природоохоронні положення ст.ст. 16, 41, 50, 66 КУ Закони 1. Земельний Кодекс (1922 р. (був замінений загальносоюзним актом 1929 р.), 1970 р., 1991 р., 2001 р.) (взнати за наявність проектів Земельних кодексів): - насправді більш схожий не на кодифікацію, а на звичайний закон; має відсилочний характер; - побудова кодексу не є логічною, оскільки на першому місці у структурі мали б бути загальні положення; 2. ЗУ «Про оцінку землі», «Про оренду землі», «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про охорону земель» 3. Енергетичне законодавство 4. Транспортне законодавство Підзаконні нормативно- правові акти 1. Постанови ВРУ 2. Укази Президента (щодо питання паювання); рішення РНБО 3. Постанови КМУ: Порядок ведення Державного земельного кадастру, Порядок складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Типовий договір оренди тощо 4. Розпорядження КМУ з приводу вилучення та розпорядження земельними ділянками (не носять нормативний характер) 5. Накази Держгеокадастру 6. Нормативні документи (не є нормативними документами, а мають нормативно-технічний характер): а) нормативні документи стандартизації; б) нормативні документи у сфері будівництва (ДБН (накази Мінрегіону; Планування та забудова територій)); в) нормативні документи у сфері пожежної безпеки; г) нормативні документи у сфері охорони праці7. Земельне законодавство: поняття, система, шляхи