57. Особливості вирішення земельних спорів

Земельні спори — це спори, що виникають між громадянами або юридичними особами з приводу володіння, користування або розпорядження земельними ділянками. Вирішення земельних спорів, яке здійснюється компетентними органами держави, є одним із способів захисту прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів, орендарів.

Порядок вирішення земельних спорів регулюється Земельним кодексом України, який поділяє їх на такі, що підвідомчі:

• а) судам;

• б) органам місцевого самоврядування;

• в) органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судами вирішуються земельні спори щодо:

• — володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;

• — розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (див.: ч. 2 ст. 158 ЗКУ).

Які земельні спори підлягають вирішенню органами місцевого самоврядування?

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах на­селених пунктів щодо:

• — меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;

• — додержання громадянами правил добросусідства;

• — розмежування меж районів у містах (див.: ч. 3 ст. 158 ЗКУ).

Які земельні спори вирішуються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів?

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земель­ні спори щодо:

• — меж земельних ділянок за межами населених пунктів;

• — встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів (див.: ч. 4 ст. 158 ЗКУ). Зазначимо, що органи місцевого самовряду­вання та органи з питань земельних ресурсів здійснюють виключно позасудовий розгляд і вирішення земельних спорів.

Щодо позиції ВСУ щодо особливостей застосування загальними судами законодавства при розгляді земельних спорів див. Постанову Пленуму ВСУ від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Процесуальний порядок вирішення спорів визначається ЦПК.

58.Юридична природа та правові форми плати за землю.

• Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка.

• Плата за землю справляється у трьох правових формах:

1. плати за придбання земельних ділянок;

2. плати за використання землі у вигляді земельного податку;

3. плати за використання землі у вигляді орендної плати.

• Плата за придбання земельних ділянок встановлюється у договорі купівліCпродажу за згодою сторін.

• Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється за їх вартістю, визначеною на підставі експертної грошової оцінки.

Земельний податок являє собою обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками виключно у грошовій формі. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності землевласників і землекористувачів. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники земельних ділянок і землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базою оподаткування є: 1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

• Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

• Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

• Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Орендна плата. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником земельної ділянки) і орендарем.

Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, що не перевищує одного року. Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін.

• Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

• Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

• Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

• Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

• Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

• Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди,

• Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.