Котли харчоварильні стаціонарні

Конструктивно такі котли є зварною конструкцією, основними вузлами якої є: варильна (робоча) камера, корпус (на якому монту­ються основні елементи котла), кришка, теплоізоляція, пароводяна сорочка, парогенератор, постамент, вузол контрольно-вимірювальної арматури, захисний кожух, трубопровід.

Усі елементи котла виконані з нержавіючої сталі, теплоізоля­ційний матеріал – альфоль (м’яка алюмінієва фольга).

На підприємствах ресторанного господарства використовують котли харчоварильні електричні та з газовим нагріванням.

Котли харчоварильні електричні стаціонарні випускають об’ємом 80, 100, 150 дм³.

Стаціонарні котли (рис. 2.8) кріпляться на окремому постаменті, або на загальному – типу "острів" (рис. 2.9) разом з іншим обладнанням.

б

а

Рис. 2.8. Котел харчоварильний електричний:

а – з герметично закритою кришкою (поздовжній розріз); б – з негерметично закритою кришкою (загальний вигляд):

1 – постамент; 2 – парогенератор з ТЕНами; 3 – зовнішній котел (корпус); 4 – пароводяна сорочка; 5 – варильна посудина; 6 – теплоізоляція; 7 – зовнішній кожух; 8 – гумова прокладка; 9 – електроконтактний манометр; 10 – відкидна кришка; 11 – клапан-турбінка

Рис. 2.9. Схема розташування котлів на загальному постаменті типу "острів"

У нижній частині котла розташований парогенератор, виго­товлений з нержавіючої сталі, в якому розташований блок трубчастих електронагрівачів.

Варильна посудина приварюється до корпусу, має відкидну кришку, урівноважену противагою, що робить більш зручним підіймання кришки й утримування її в необхідному положенні. Щільне прилягання кришки до котла досягається за допомогою прокладки з термостійкої харчової резини і накидних гвинтів у тому випадку, якщо котел герметичний. Між варильною посудиною і корпусом розташована пароводяна сорочка. У просторі між корпусом і зовнішнім кожухом прокладається теплоізоляція. Трубопроводи вмонтовані під кожухом. Котел обладнаний контрольно-вимірю­вальними приладами і арматурою: електроконтактним манометром, подвійним запобіжним клапаном, наливною воронкою з краном, краном рівня і клапаном-турбінкою (якщо котел герметичний).

Котли харчоварильні секційно-модульні (рис. 2.10) випускають об’ємом 40, 60, 80, 100 дм³. Відрізняються від стаціонарних котлів відсутністю стаціонарного постаменту і уніфікованими розмірами. Вони мають однакові висоту і ширину (глибину) з іншим модульованим тепловим устаткуванням, з яким монтуються в одну теплову лінію.

Рис. 2.10. Котел харчоварильний секційно-модульний:

а – котел типу КХСМ; б – загальна теплова лінія

Котли харчоварильні електричні, перекидні (перевертальні)

Котли перекидні випускаються об’ємом 40, 60 дм³ (рис. 2.11).

Від стаціонарних конструктивно вони відрізняються парогене­ратором, який у цих апаратах є нижньою частиною пароводяної сорочки. Дно зовнішнього корпусу котла знімне, на ньому розта­шовані ТЕНи. До зовнішнього корпусу дно кріпиться за допомогою фланця з паронітовою прокладкою.

Котел встановлюється на станині, що має форму виделки, за допомогою цапф, які разом із черв’ячним механізмом забезпечують перевертання котла, або у загальну теплову лінію, прилади якої встановлюються на інсталяційну ногу (рис. 2.11; 2.12). Механізм перевертання утримує котел у будь-якому положенні до 110.

Контрольно-вимірювальна арматура розміщена на правій стійці станини і з’єднується з пароводяною сорочкою за допомогою трубки, що проходить через цапфу. Кришка в таких котлах знімна. Вода у варильну камеру заливається через поворотний водорозбірний пристрій, який розташований ліворуч на станині.

а

б

в

Рис. 2.11. Котел харчоварильний електричний перекидний:

а – розріз котла; б – механізм перевертання; в – блок ТЕНів:

1 – нагрівальні елементи (ТЕНи); 2 – корпус; 3 – пароводяна сорочка; 4 – трубопровід; 5 – варильна камера; 6 – кришка; 7 – електроконтактний манометр; 8 – наливна воронка; 9 – кран воронки; 10 – запобіжний клапан; 11, 20 – маховик; 12 – станина; 13 – кран рівня; 14 – дно харчоварильної камери; 15 – ТЕН; 16 – дно харчоварильного котла; 17 – черв’ячне колесо; 18 – черв’як; 19 – шпонка

Рис. 2.12. Загальна теплова лінія, встановлена на інсталяційній нозі