2.6.3. Водонагрівники

Водонагрівники (табл. 2.18) призначені для нагрівання води до температури не нижче 70С (але не до кипіння). Така вода використо­вується для технологічних і санітарних потреб.

Таблиця 2.18

Технічні характеристики водонагрівників

Показники	Одиниці виміру	Кип’ятильники
Продуктивність при температурі води, що надходить, не нижче 70°С	дм^3/год	160	80
Місткість резервуару	дм^3	33	25
Температура нагрітої води	С	90-95	90-95
Номінальна потужність	кВт	18	12
Напруга мережі	В	3220 або 3N380
Кількість тенів	шт.	9	6
Об’єм збірника окропу	дм^3
Габарити:
довжина	мм	605	605
ширина	мм	385	385
висота	мм	675	600
Маса	кг	65	60

Електричний водонагрівник НЕ-1Б. Водонагрівник (рис. 2.38) – це вертикальна циліндрична посудина з патрубками для підведення холодної і відведення гарячої води, зовні якого встановлені ТЕНи. Вода нагрівається від ТЕНів, проходячи через посудину. ТЕНи змонтовані на кришці. Температура води на виході регулюється автоматично за допомогою термосигналізатора ТСМ-100. Водо­нагрівник НЕ-1А має аналогічну будову.

Рис. 2.38. Водонагрівник НЕ-1Б:

1 – патрубок для приєднання до водопроводу; 2 – кожух; 3 – водонагрівник; 4 – теплоізоляція; 5 – патрубок для відведення гарячої води; 6 – кришка для закріплення ТЕНів; 7 – датчик термосигналізатора; 8 – знімна кришка; 9 – пульт автоматичного керування; 10 – ТЕН; 11 – сигнальна лампа; 12 – термосигналізатор

2.6.4. Теплові та експлуатаційні показники роботи кип’ятильників та водонагрівників

Роботу апаратів для нагрівання води визначають такі основні показники: погодинна продуктивність, годинна витрата енергії, питома продуктивність, ККД, теплова напруга поверхні нагрівання, питома витрата теплоти (енергоносія), питома металоємність, надійність.

Продуктивність водонагрівників і кип’ятильників за інших рівних умов залежить від температури води, що надходить в апарат, і від температури її кипіння, яка, у свою чергу, визначається барометричним тиском. Тому для характеристики роботи кип’я­тильників застосовують поняття "нормальний кип’яток" і "нормальна продуктивність", для водонагрівників – "стандартна продуктивність".

Нормальним кип’ятком називається вода, нагріта від 10 до 100°С. Витрата теплоти на одержання 1 кг нормального окропу умовно приймається як 377 кДж.

Нормальною продуктивністю кип’ятильника D_н називається кількість нормального кип’ятку, одержана упродовж 1 год.

Стандартною продуктивністю D_ст водонагрівника називається продуктивність по кількості вод, нагрітої до температури від 10 до 90°С. При цьому на нагрівання 1 кг води витрачається 335 кДж теплоти.

Стандартну і нормальну продуктивність визначають з виразу

; ,

де D_д –годинна дійсна продуктивність водонагрівника і кип’ятильни­ка, кг/год; t_к; t_н – відповідно температура води, що виходить з апарата і надходить до нього, °С.

Питому продуктивність водонагрівника і кип’ятильника визна­чають з відношення стандартної або нормальної продуктивності до загальної маси апарата:

; ,

де G – загальна маса апарата, кг.

Питому витрату теплоти можна визначити з відношення загальної кількості теплоти до стандартної або нормальної про­дуктивності апарата:

; ,

де Q – кількість теплоти, що витрачається, кДж.

Коефіцієнт корисної дії апарата визначають із виразу:

,

де с – теплоємність води, кДж/(кг°С).

Теплова напруга поверхні нагрівання водонагрівника або кип’ятильника визначається відношенням його стандартної або нормальної продуктивності до поверхні нагрівання

; .