Хід уроку

I. Повідомлення теми і мети уроку, мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

Читачі впродовж багатьох десятиліть захоплювалися такими п'єсами І. К. Карпенка-Карого, як "Мартин Бо-руля", "Сто тисяч" і "Хазяїн". Відомо, що І. Тобілевич цікавився історією рідного народу, вивчав її, відтворивши у п'єсах "Бондарівна", "Понад Дніпром", "Паливода XVIII ст.". Та вершиною драматичної творчості письменника, всієї української літератури, як зазначав І. Я. Франко, стала історична трагедія "Сава Чалий".Сьогодні ми, аналізуючи зміст твору, сформулюємо проблеми, висвітлені в ньому, і головну з них — трагедію Сави Чалого як зрадника національних інтересів свого народу.

II. Вивчення нового матеріалу

Інформаційно-евристична бесіда

Учитель. Що ви знаєте про сценічну долю трагедії "Сава Чалий"?

Повідомлення творчої групи дослідників літературного процесу

(Складною була сценічна історія п'єса. Написав її автор у 1899 p., але дозволу на постановку не було, бо цензура вважала твір наскрізь пронизаним українськими патріотичними почуттями. Та головне управління в справах преси оцінило драму по-своєму. Воно вирішило, що в основі твору лежить боротьба російського люду проти польської шляхти, яка закінчилась переходом України під володіння Росії. На основі цього дозволу трагедію було поставлено у 1900 р. в Києві. Роль Сави Чалого грав М.Садовський, Г. Голого — П. Саксаганський, Карпенко-Карий виконував роль Потоцького. )

Учитель. Ви, мабуть, звернули увагу на те, що "Сава Чалий" — це історична трагедія .Що слугувало І. Тобілевичу основним джерелом для написання трагедії?

Повідомлення творчої групи дослідників літературного процесу

(Джерела написання трагедії "Сава Чалий": драматургу прислужилося глибоке знання вітчизняної історії, зокрема подій XVIII ст., вивчення документів та історичних праць; вірність етичної позиції Карпенка-Карого народним уявленням про добро і зло (у свій час запорожці вважали зраду задля особистих вигод найтяжчим гріхом); літературні джерела (історична драма Миколи Костомарова (1838 p.). Микола Костомаров в українському письменстві першим звернувся до образу Сави Чалого. Його драма "Сава Чалий" поклала початок розробці історичної тематики в новій українській драматургії. М. Костомаров прагне виправдати перекинчика, тому, скараний за яничарство, Чалий у нього гине як особистість морально оновлена. Письменник у цьому творі порушує одне з найважливіших для українського суспільства І пол. XIX ст. питань — самозбереження нації.)

Учитель. Так ми бачимо що І.Карпенко-Карий старанно готувався до написання твору, ґрунтовно вивчав історичні джерела. Як відомо, Сава Чалий був сотником надвірних козаків князя Любомирського. В 1734 р., коли на правобережній Україні відбулися масові заворушення селян проти польської шляхти, Сава Чалий перейшов на бік посталих. Але невдовзі він зрадив повстанців, перекинувся на службу до графа Потоцького, за що одержав значні привілеї. В 1741 р. Гнат Голий, один з ватажків повстанців, стратив Саву Чалого в його маєтку в с. Степашки на Вінниччині. І Карпенко-Карий звернувся також до різних варіантів народних пісень про Чалого "Ой був в Січі старий козак" та переказів "Покарання зрадника", "Нерідний син кошового Чалого", "Єретик і душогуб"

Учитель. Як бачите, образ Сави Чалого був дуже популярним у народі, він відбився і в усній народній творчості, і в літературі, правда, трактувався по-різному. Які ж проблеми порушує І. Карпенко-Карий у своєму творі?

Повідомлення творчої групи літературних критиків

(Карпенко-Карий порушує цілий ряд животрепетних проблем морально-етичного плану. Перша з них — проблема відступництва і зради, яку драматург вирішує, дотримуючись віковічних принципів народної моралі, а також спираючись на народнопоетичну творчість. Друга проблема — компромісне розв'язання протиріччя між інтересами уярмлених українців і поляків-гнобителів. В інтерпретації Карпенка-Карого протистояння цілком непримириме й позбавлене будь-яких перспектив. Саме в цьому полягає основна відмінність у трактуванні історичних подій Карпенком-Карим і М. Костомаровим. Третя проблема — утвердження праведності гайдамацької боротьби як національно-визвольного руху за відновлення суверенності України.)

Проблемні запитання

1. Хто такий Сава Чалий у трагедії Карпенка-Карого?

2. Яким він постає у перших двох діях п'єси?

У перших діях п’єси Сава постає як ватажок селянського повстання, якого бояться пани і поважають селяни і запорожці.

"Запорожець. Не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно, учився в Києві у братстві. Його й на Січі поважають".

"Він хоче людей і віру боронить".

"Якби таких побільше, то легше б нам жилось".

"Я всю Україну об’їздив і серцем всім переконався, що жити тут немає сили. Пани знущаються над всім поспільством і віру християнську зневажають, завдячи скрізь унію свою. Стару Україну треба поминути і заснувати нову на вільних землях".

У Другій дії ми бачимо, як пани розправляються з учасниками гайдамацького повстання. І кожний, хто потрапляє до їх рук, називає себе Савою і гине не схиливши голови.

"Для того сили я сюди збираю, на бій чесний хочу я покликати панів. Або поможемо, або ставимо панів зменшити панщини і податно і рівний суд всім дати".

"Задавив кохання, щоб не пошкодило воно моїй меті повстанській".

До Гната: "Ти тільки мстити хочеш, а я прогнати всі кривди хочу з України".

Я хочу вмерти так як лицар: з шаблею в руці, в бою чеснім, помірявшись на силу з ворогами.

3. Яке значення експозиції твору — численних розповідей селян і гайдамаків про безчинства польської шляхти? (Свідчення, що чаша народних страждань, мук і терпіння переповнилась і вони піднялися на боротьбу).

4. Як змінюється поведінка Сави ЧалогоуЗ і 4діях п'єси?

5. Що вплинуло на рішення Сави припинити боротьбу? Чи було воно несподіваним? (Коли ім'я Сави Чалого стало грізним символом помсти, то носій його, виявляється, уникає боротьби. Він пропонує інший шлях — безкровне, компромісне розв'язання міжнаціонального конфлікту. Авторитет ватажка настільки великий, що гайдамаки на початку погоджуються з ним. З цього моменту починається процес морального переродження Сави. Драматург ставить перед собою складне завдання: зобразити Чалого по-новому, вбачаючи в його зраді не лише просте яничарство, а й важкий, неспокутний гріх.)

6. Доведіть, що герой твору — особистість роздвоєна, трагічна. (Слова про добро для народу, його мир і спокій поєднуються у Сави зі спалахами люті: він навіть церкву спалив, що було найбільшим гріхом. Ставши відкритим ворогом, мучителем рідного народу, Чалий усе ж розуміє, що його страшна помилка призвела до десятків злочинів. У його свідомості настирливо бореться думка про повернення до гайдамацького товариства (щоб кров'ю змити гріхи). Але поряд з тим він усвідомлює, що вороття бути не може.)

7. Як же був покараний Сава за свої вчинки? (Інсценізація уривка з трагедії.)

8. Чи можна якось виправдати Саву? Ви співчуваєте цьому персонажеві чи засуджуєте його?

9. Чому більшість дослідників стверджує, що це особистість трагічна? (Людина, яка перекреслила своє добре ім'я зрадою народних інтересів, лихими вчинками, — постать справді трагічна. Ні діти, ні внуки, ні правнуки не зможуть пишатися таким предком. Це трагедія цілого роду і, певною мірою, навіть народу. Така особистість вимагає співчуття. Але, безперечно, й осуду.)

10. Українська література знає образи й інших ватажків гайдамацького руху. Образи ватажків народного повстання змальовували й інші українські письменники. Назвіть автора, твір та імена ватажків гайдамацького повстання. (Історична поема Т. Шевченка "Гайдамаки"; образи ватажків повстання — М. Залізняка та І. Ґонти.)

11. Якими постали перед вами селянська маса, гайдамаки у трагедії "Сава Чалий"?