3. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу

Колективна робота

( За сторінками усного журналу, підготовленого учнями за випереджальним завданням)

Перша сторінка «Олесеве гніздо»

Ось ми з вами і перейшли до вивчення величної та неординарної постаті. Кожен із вас досліджував свою сторінку пов’язану із життєвим та творчим шляхом митця. Ну а почнемо ми з вами вивчення з першої сторінки під назвою «Олесеве гніздо»

Учень. Будинку, де народився й провів дитячі роки поет, уже понад 200 років. Наскільки відомо, від самого початку він належав чумакам Кандибам. За спогадами рідної сестри поета Ганни, помешкання мало такий вигляд: «Невеличкий будинок, який, видно, перероблено зі старої хати, яка потім стала за кухню. А суміжна наша спальня так увесь час і звалася кімната. Далі йшли дві кімнати, прибудовані пізніше, де жив батьків брат.»

Учитель. Ось у такому маленькому, але затишному помешканні й жила дружна сім’я: батько Іван Федорович Кандиба, набагато молодша за нього мати Олександра Василівна й троє їхніх діток – Сашко, Марія та Галина. А ще батьків брат, бездітний удівець Василь Федорович Кандиба.

Перш ніж перегорнути наступну сторінку нашого з вами літературного журналу, яка має назву «Мого дитинство сон ясний» я пропоную вам познайомитися із фоторепродукціями родини Кандиб.

(Перегляд презентації пов’язаної з фоторепродукціями родини.

Обговорення фотокарток.)

Друга сторінка «Мого дитинство сон ясний»

У затишному будинку та в родинній любові й злагоді14 грудня 1878 року народився малий Сашко.

Учень. Мати займалася вихованням дітей, а батько, аби прогодувати родину, знайшов собі роботу аж у Астрахані, у знайомого рибопромисловця. Надсилав зароблені гроші, а на свята приїздив сам. Як згадувала сестра Ганна: «Це були щасливі дні в нашому житті, коли він, запорошений снігом, увіходив у будинок… Які привабливі гостинці привозив він нам, подарунки. Батько мав надзвичайно добре серце. Не говорячи про нас, дітей, яких дуже любив – він скрізь сіяв добро щедрою рукою.»

Учитель. Саме такі батьки у чотири роки навчили Сашка читати. Спочатку читав казки, а згодом захопився шевченковим «Кобзарем», чимало творів з якого швидко вчив на пам’ять. А хто ж далі продовжував розвивати у Сашка любов до художнього слова?

Учень. Рідний дядько Василь читав йому «Біблію», «Житіє святих», розповідав про минувшину рідного краю. Хлопчик із захоплення слухав його, просив розповісти ще і ще. Безперечно любов до римування навіювала рідна природа, на лоні якої зростав майбутній поет.

Учитель. Так, дійсно, Олесь дуже любив далекий краєвид, залитий сонцем, шум колосся, гудіння бджіл, спів жайворонка в небі. І зараз ми з вами спробуємо зануритися в той Олесевий світ.

(Перегляд відео матеріалів, які стосуються Олесевого краю та його обговорення.)

Та за мальовничими пейзажами причаїлась сумна звістка пов’язана зі смертю батька Олександра. Яка ж подальша доля судилася майбутньому поетові?

Учень. Після смерті батька, Олександру, найстаршому із дітей виповнилося 11 років. У Білопіллі Олесь закінчив початкову школу, двокласне училище, а потім вступив до Дергачівської школи на Харківщині з дитинства формувався як людина. А згодом родина переїхала до міста Суми.

Третя сторінка «І сумом віє… знову Суми»

Ось і перегорнули ми ще одну сторіночку і безпосередньо наблизилися до наступної, яка має назву «І сумом віє… знову Суми»

З Сумами Олесь був пов’язаний упродовж багатьох років, аж до кінця свого земного мандрування. Він говорив: «Суми… І сумом віє коли згадуєш лише про Суми. Сила народу, інтелігенції, молоді, а про те ніякогісінького більш-менш культурного життя. Торгують, гуляють і знову живуть, скаржаться то на спеку, то на холод… Весело: сонечко гріє, дерева рухаються, пташки щебечуть нащо тут про щось думати, нащо про щось міркувати?»

Учень. За адресою вулиця Петропавлівська, 22 розташований будинок, який Олександр Олесь упродовж тривалого часу вважав за рідний, саме з відси прослалися його шляхи далі – знову Харків, потім Петербург, Київ. Але Суми залишилися епіцентром його думок. Тут, у материному будинку, його в 1907 році хотіли арештувати жандарми за участь в українському революційному русі, але випадково вдалося уникнути арешту.

Сюди, до сумського будинку, линутимуть поетові думки з еміграції, у якій він у силу обставин опинився в 1918 році. Через вісім років до Олександри Василівни зайде поет Микола Вороний, який принесе звістку від сина з Праги. Сюди ж через треті руки, йтимуть сумні Олесеві листи…

(Зачитування листів О.Олеся до своїх рідних)

Четверта сторінка «Ох ця уже література…»

І нарешті ми з вами дійшли до останньої сторінки під назвою «Ох ця уже література…»

Складати вірші Сашко почав ще в дитинстві. Він любив ходити по садку й тихенько наспівувати. Коли його запитували, яку пісню співаєш, то відповідав, що її ніхто не знає, бо це його власна пісня. Саме так творилися його поезії.

А як же далі склалася доля Олеся як поета? І чому саме перша збірка була надрукована під псевдонімом Олександр Олесь?

Учень. Під час перебування на посаді статиста у Слов’янську, що в той час вважався курортним містечком, познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Вірою Андріївною Свадковською. Молода пара була дуже гарною. Під час перебування на відпочинку в Ялті Віра назвала Олександра не Сашею, а Олесем і на згадку про цей чудесний час любові Олександр Іванович узяв собі ніжний псевдонім – Олександр Олесь. Псевдонім був дуже доречним, бо саме готувалася перша книжка поета «З журбою радість обнялася». На початку 1907 року схвильований поет писав до дружини: «Чи ти думала, що наша книжка буде мати такий успіх, а ім’я, дароване тобою, зробиться символом кохання?»

Дійсно ця збірка мала значний успіх, але й подальші його збірки теж не знижували свій рейтинг. Скажіть а чи можна Олександра Олеся назвати тільки поетом?

Учень. Звичайно ні. Адже він працював і в сфері драматургії 1912 рік поема «По дорозі в казку», 1914 «Драматичні етюди».Крім драматичних творів спадщина митця містить і публіцистичні твори, і літературно-критичні статті, і переклади з російської, польської, сербської мов.

Тобто ми з впевненістю можемо назвати Олександра Олеся поетом, драматургом, публіцистом та перекладачем. Ви погоджуєтесь?

4. Закріплення знань, умінь, навичок

Творча робота

На основі почутого змалюйте «психологічний портрет» О. Олеся»

5. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• О. Олесь мені уявляється як …...

• Мене вразило (здивувало)

6. Мотивація оцінок

7. Домашнє завдання

Вивчити поезію «Моїй матері» та підготувати до аналізу лірику поета ("Стою на березі крутому", «Любов», «Чари ночі»)

Урок № 12

Тема. «Журба і радість» О. Олеся

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художнє багатство та красу поезій О. Олеся; поглибити вміння визначати головні мотиви, ідеї, художні засоби, коментувати їх, давати власну оцінку; виховувати життєлюбство, любов до поезій, естетичний смак.

Обладнання: портрет поета, видання творів, аудіозапис.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

О, принесіть як не надію,

То крихту рідної землі.

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!

Я тільки очі напою,

До уст спраглі лих притулю,

Торкнусь душею вогняною!

О. Олесь

Хід уроку