4.3. Характерні симптоми панкреатиту.

4.3.1. Симптом Керте – ригідність передньої черевної стінки в області залози;

4.3.2. Симптом Мейо-Робсона – болючість в реберно-хребетному куті зліва чи справа;

4.3.3. Симптом Воскресенського – зникнення пульсації аорти;

4.3.4. Симптом Махова – гіперестезія вище пупка;

4.3.5. Симптом Мондора – ціанотичні плями на обличчі та тулубі;

4.3.6. Симптом Грея-Тернера – ціанотичні плями на бокових стінках живота;

4.3.7. Симптом Грюнвальда – ціаноз та петехії навколо пупка, та сідницях.

4.4. Шкіра вкрита холодним потом, жовтяниця;

4.5. Температура тіла нормальна, підвищується при ускладненнях (інфікуванні інфільтрату, лівобічному плевриті та ін.). Підвищення з 10-14 доби свідчить про абсцедування;

4.6. Пульс – брадикардія, яка змінюється тахікардією;

4.7. АТ знижується аж до колапсу.

4.8. Язик – сухий, з білим чи бурим нальотом;

4.9. Живіт болючий, здутий (симптом Боде), м'який;

4.10. Перистальтика не прослуховується;

4.11. Добовий діурез зменшується;

4.12. Симптоми подразнення очеревини додатні.

5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.

5.1. Лабораторні обстеження:

5.1.1. Висока діастаза (амілаза) сечі і крові.

5.1.2. Лейкоцитоз і зсув формули вліво;

5.1.3. При панкреонекрозі – амілаза крові прогресуюче знижується;

5.1.4. Загальний білірубін підвищений;

5.1.5. Глюкоза крові підвищена;

5.1.6. Ознаки гіперкоагуляції;

5.1.7. Зниження вмісту Са++ в крові.

5.2. Рентгенологічна діагностика:

5.2.1. Високе стояння купола діафрагми зліва;

5.2.2. Зміщення підкови ДПК при контрастній Rt-графії шлунка (непряма ознака набряку головки підшлункової залози);

5.2.3. Целіакографія – неоднорідність тіні судин залози.

5.3. УЗД – найбільш інформативне. Цей метод дозволяє оцінити стан підшлункової залози, жовчних протоків, черевної і грудної порожнини. УЗД дозволяє в 80-95 % спостережень встановити діагноз гострого панкреатиту, однак не завжди чітко дозволяє охарактеризувати ступінь і глибину ушкодження підшлункової залози.

5.4. ЕГДФС – дозволяє виключити пенентрацію виразки ДПК в підшлункову залозу та виявити ряд непрямих ознак панкреатиту. При підозрі на біліарний панкреатит доповнюється ЕРПХГ та ЕПСТ.

5.5. КТГ є «золотим стандартом» в діагностиці гострого панкреатиту. Цей метод дозволяє чітко оцінити стан підшлункової залози, жовчних протоків, сусідніх органів шлунково-кишкового тракту та судиннних структур. Часто проводять КТГ з контрастним підсиленням (панкреатоангіосканування), яке дозволяє оцінити поширеність зони панкреонекрозу та виявити ангіогенні ускладнення. Цей метод особливо інформативний у фазі панкреатичного інфільтрату.

5.6. Критерії Balthazar (1991). Дозволяють уніфікувати зміни з боку підшлункової залози і пара панкреатичної літковини, що виявляються на КТГ.

5.6.1. Стадія А – підшлункова залоза не змінена. У більшості випадків ця стадія виявляється у хворих на гострий набряковий панкреатит.

5.6.2. Стадія В – є зміни з боку підшлункової залози: локальне чи дифузне її збільшення, помірна гетерогенність паренхіми, незначне внутрішньопанкреатичне скопичення рідини, зони некрозу не перевищують 3 см у діаметрі.

5.6.3. Стадія С – наявні зміни з боку підшлункової залози і оточуючих її органів і тканин.

5.6.4. Стадія D – значні запальні зміни у парапанкреатичній зоні та поодинокі вогнища скупчення рідини.

5.6.5. Стадія Е – численні і досить великі за розмірами парапанкреатичні вогнища скопичення рідини, некроз залози, абсцеси.

5.6. Лапароскопія – є діагностично-лікувальним методом. Підтверджує діагноз характерний геморагічний ексудат у черевній порожнині та відкладення жирових бляшок на очеревині. При потребі виконується лапароскопічне дренування черевної порожнини.