- •Скорочення і терміни
- •Гострий апендицит
- •4. Клінічний перебіг.
- •5. Клініка і дагностика.
- •5.7. Додаткові клінічні ознаки:
- •6. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Особливості перебігу різних варіантів гострого апендициту.
- •12.2. Покази до апендектомії:
- •13. Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.
- •14. Ускладнення гострого апендициту.
- •15. Хронічний апендицит.
- •Гострий та хронічний холецистит
- •3. Класифікація.
- •4. Хронічний калькульозний холецистит.
- •4.6. Рідкісні форми хронічного холециститу.
- •5. Гострий неускладнений калькульозний холецистит.
- •6. Гострий ускладнений калькульозний холецистит.
- •7. Хірургічна тактика і лікування.
- •Обтураційна жовтяниця
- •2.1. За рівнем перепони:
- •2.2. За етіологічним чинником:
- •2.3. За тривалістю захворювання:
- •3. Клініка та діагностика обтураційної жовтяниці.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференціальна діагностика.
- •9. Хірургічна тактика і вибір методу лікування.
- •9.1. Підготовка до операції:
- •9.5. Методи зовнішнього дренування холедоха:
- •Гострий панкреатит
- •3. Класифікація. На сьогодні дотримуються класифікації, прийнятої в м. Атланта (сша) в 1992 році:
- •3. Клінічний перебіг гострого панкреатиту.
- •4.3. Характерні симптоми панкреатиту.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •5.1. Лабораторні обстеження:
- •5.2. Рентгенологічна діагностика:
- •6. Лікування
- •6.4. Гальмування ферментативної активності:
- •6.10. Операційне лікування:
- •Хронічний панкреатит
- •2. Етіологічні чинники:
- •3. Морфологічні зміни у підшлунковій залозі.
- •4. Клінічна картина.
- •5. Лабораторна діагностика:
- •6. Інструментальна діагностика:
- •8. Хірургічне лікування:
- •Шлунково-кишкова кровотеча
- •1.1. Хвороби шлунку та дпк:
- •1.2. Загальні захворювання організму, які супроводжуються утворенням гострих виразок шлунку та дпк:
- •1.3. Хвороби органів, які знаходяться в анатомічній близькості до шлунку та дпк і викликають їхнє ураження:
- •1.4. Хвороби печінки, селезінки та ворітної вени, які спричиняють портальну гіпертензію та флебектазію стравоходу чи шлунку:
- •1.5. Судинні захворювання:
- •1.6. Геморагічні діатези та захворювання крові:
- •8.6. Класифікація Джонсон:
- •8.7. Класифікація Форест:
- •8.8. Методи ендоскопічної зупинки кровотечі:
- •8.9. Предиктори рецидиву кровотечі:
- •10. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровоточивій виразці шлунку або дпк:
- •11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12.3. Ендоваскулярне лікування.
- •12.5. Ендоскопічне лікування:
- •Стеноз виходу з шлунку
- •1. Етіопатогенез стенозу воротаря:
- •2. Клінічна картина:
- •2.8. Класичною тріадою клінічних ознак пілородуоденального стенозу є:
- •3. У функціональному відношенні розрізняють три стадії стенозу:
- •Перфорація гастродуоденальної виразки
- •2.3. Побічні ознаки:
- •4. Клінічний перебіг прикритої пефорації.
- •5. Інструментальні методи дослідження.
- •6. Лікування.
- •Методи операцій при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •4.1. Основні етапи операції:
- •4.5.6. Пострезекційна анемія
- •Грижі живота
- •1.4.1. Грижові ворота;
- •1.4.2. Грижовий мішок;
- •1.4.3. Грижовий вміст.
- •3.4. За стадіями розвитку:
- •3.5. За клінічним перебігом:
- •8. Клінічна картина гриж.
- •8.5. Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:
- •8.6. Рецидиви гриж:
- •11. Загальні клінічні ознаки защемлення.
- •12. Лікування защемлення.
- •Гостра кишкова непрохідність
- •2. Класифікація.
- •4. Стадії перебігу гкн.
- •5. Клінічна картина гкн:
- •6. Характерні для гкн симптоми.
- •8. Странгуляційна гостра кишкова непрохідність.
- •9.1. Причини:
- •9.4. Евакуація кишкового вмісту:
- •10.2. Види інвагінації:
- •10.2.4. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
- •10.3. Теорії інвагінації:
- •10.5. Для діагностики використовують:
- •Перитоніт
- •6. Інструментальна діагностика.
- •Захворювання печінки
- •3.2. Хірургічна тактика.
- •4.2. Клінічна картина:
- •4.4. Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.
- •5.1. Непаразитарні кісти.
- •5.4. Клінічна картина.
- •5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
- •7. Оцінка функціонального стану печінки за Child-Pugh.
- •8.1. Клінічна картина.
- •Хірургічні захворювання селезінки та системи крові
- •3. Хірургічна патологія селезінки.
- •3.5. Спленомегалія, і (або) вторинний гіперспленізм при різних захворюваннях.
- •Захворювання кишечника
- •1. Методи обстеження кишечника.
- •2.2. Ускладнення.
- •2.3. Варіанти перебігу.
- •3.2. Варіанти перебігу.
- •3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:
- •4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк
- •10. Поліпи і поліпоз кишечника.
- •Захворювання прямої кишки
- •2. Анатомія параректальних просторів
- •8.1. Класифікація парапроктитів.
- •10.1. Стадії випадіння прямої кишки:
- •Хірургічна патологія і цукровий діабет
- •2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
- •2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
- •2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
- •3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:
- •3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:
- •Література
12.3. Ендоваскулярне лікування.
12.3.1. Емболізація селезінкової артерії – знижує портальний тиск і підвищує об’ємний кровоплин по ворітній вені. В віддаленому періоді часто наступає реканалізація селезінкової артерії і розвиток колатералей до селезінки.
12.3.2. Емболізація печінкової артерії – дозволяє забезпечити тотальну артеріальну деваскуляризацію органа.
12.4. Рентгенендоваскулярне встановлення трансюгулярного внутрішньопечінкового портокавального шунта (TIPS) – є альтернативою хірургічному лікуванню і за гемодинамічними показниками не відрізняється від селективних портокавальних анастомозів.
12.5. Ендоскопічне лікування:
12.5.1. Склеротерапія – інтравазальне, паравазальне і комбіноване введення склерозувальних середників (1-3 % етоксисклерол, 3 % тромбовар, натрію тетрадецилсульфат, натрію морруат, етаноламіну ацетат, полідоканол). Дозволяє зупинити кровотечу у 80-90 % випадків, знижує частоту рецидивів, не впливає на показники летальності. Ефективно застосовувати тільки як лікувальний захід при кровотечах. Як профілактика кровотеч склеротерапія є неефективна і має чимало ускладнень (перфорація стравоходу, медіастиніт, тромбоз ворітної вени та ін.)
12.5.2. Перев'язування варикозних вузлів. Варикозний вузол засмоктується у циліндр, який змонтований на кінчику ендоскопа. На циліндрі фіксують від 6 до 10 еластичних гумових кілець, які накидують на шийку вузла. На 4-7 добу вузол екротизується і відпадає, залишаючи неглибоку виразку, яка самостійно гоїться. У порівнянні з склеротерапію ця методика є більш ефективною.
13. Судинна ектазія астрального відділу шлунку (GAVE-синдром – gastric antral vascular ectasia syndrome) – патологія, яка найчастіше зустрічається у жінок середнього віку, що хворіють на різну автоімунну атологію. Патогенез невияснений. Вважають, що у розвитку патології основне значення має гіпердинамічна циркуляція і підвищення тиску у системі ворітної вени. Майже 70 % хворих на GAVE-синдром не мають цирозу печінки чи портальної гіпертензії. Ендоскопічно виявляють червоні плями (підслизові геморагії) у антральному і кардіальному відділах шлунку та у ДПК. При біопсії слизової облонки шлунку виявляють розширення прекапілярів з фібриновими тромбами, фіброзно-м’язову гіперплазію і фіброгіаліноз. Клінічно проявляється кровотечами у просвіт ШКТ. Ендоскопічний гемостаз часто неефективний, оскільки кровотеча невиражена і дифузна. Лікування у першу чергу спрямоване на попередження кровотеч призначенням неселективних β-блокаторів (пропранолол і надолол) у дозі від 20 до 160 мг двічі у добу. Якщо при кровотечах з варикозно розширених вен портодекомпресивна терапія має ефект, то при GAVE-синдромі неефективна. Соматостатин і уктреотид знижують кровотік у слизовій оболонці шлунку транзиторно і при іхня терапевтична дія при повторних введеннях щораз нижча. Трансюгулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування неефективне. Основне завдання при GAVE-синдромі – зупинити кровотечу, тому у ряді випадків виконують резекцію шлунку.