4. Клінічний перебіг.

4.1. Епігастральна фаза – захворювання починається з відчуття дискомфорту чи болю в епігастральній ділянці, легкої нудоти. Перебіг нагадує загострення гастриту або харчове отруєння. Хворі для полегшення стану часто вживають активоване вугілля, но-шпу тощо. Діагностика гострого апендициту в цій фазі є складною і часто призводить до помилок. Тривалість епігастральної фази від 2 годин до доби.

4.2. Фаза місцевих проявів – з цією фазою пов’язаний симптом Кохера (переміщення болю з епігастральної ділянки в праву здухвинну). Клінічна картина гострого апендициту є найбільш вираженою.

4.3. Фаза ускладнень – виникає в тому випадку, якщо хворий вчасно не звернувся до лікаря, або діагноз гострого апендициту не був встановлений в попередній фазі.

5. Клініка і дагностика.

5.1. Біль в черевній порожнині. Найчастіше починається в епігастральній ділянці, потім мігрує в праву здухвинну. Біль постійний, різної інтенсивності, не має характерної іррадіації. Рідко буває гострим, частіше він помірний і не відповідає тяжкості патологічних змін в відростку. Деколи біль може зникати через певний час. Це є поганою прогностичною ознакою, оскільки свідчить про гангренозне запалення або утворення запального інфільтрату.

5.2. Нудота і блювання – скарги часті, однак непостійні. Важливе діагностичне значення вони мають у дітей.

5.3. Апетит відсутній.

5.4. Стілець зазвичай затримується, живіт є злегка піддутим. Хворі можуть вживати проносні, застосовувати клізми. Такі заходи різко погіршують перебіг захворювання і можуть викликати перфорацію запально зміненого відростка.

5.5. Температура тіла у дорослих людей при гострому апендициті підвищується незначно (до 37,0-37,5°С). Виняток становлять випадки, коли гострий апендицит ускладнився абсцесом чи перитонітом.

5.6. Основні клінічні ознаки (наявність у пацієнта всіх трьох перелічених ознак є підставоюдля встановлення діагнозу гострого апендициту – тріада Дьєлафуа):

5.6.1. Болючість в правій здухвинній ділянці – визначається при поверхневій пальпації передньої черевної стінки. Це найважливіша і деколи єдина клінічна ознака гострого апендициту.

5.6.2. Напруження м’язів в правій здухвинній ділянці – друга основна клінічна ознака гострого апендициту. Її поява зумовлена рефлекторним впливом від реактивного запалення вісцеральної очеревини до якої дотикається запально змінений відросток.

5.6.3. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга в правій здухвинній ділянці. Симптом визначається наступним чином: після повільного натискування кінчиками пальців на передню черевну стінку, руку різко забирають. Позитивним симптом вважають в тому випадку, коли пацієнт відмічає появу різкого локалізованого болю в момент віднімання руки.

5.7. Додаткові клінічні ознаки:

5.7.1. Симптом Сітковського – посилення болю, якщо хворий лягає на лівий бік;

5.7.2. Симптом Бартом’є-Міхельсона – посилення болю при пальпації в правій здухвинній ділянці хворого, який повернувся на лівий бік;

5.7.3. Симптом Роздольського – поява болю в правій здухвинній ділянці при легкому постукуванні пальцями по передній черевній стінці;

5.7.4. Симптом Воскресенського (симптом «сорочки») – поява болю в правій здухвинній ділянці при легких ковзних рухах рукою від лівого підребер’я в праву здухвинну ділянку по натягнутій на передній черевній стінці сорочці хворого;

5.7.5. Симптом Ровзінга – при пальпації лівої здухвинної ділянки посилюється біль в правій половині живота;

5.7.6. Симптом Іванова – зміщення пупка праворуч.

5.7.7. Симптом Арсенія – у положенні пацієнта лежачи на лівому боці посилюється біль при підніманні вгору і різкому опусканні живота.