3.2. Варіанти перебігу.

3.2.1. Гострий – виникає тяжкий тотальний коліт, який триває менше шести місяців. Процес розвивається швидко, уражає всю товсту кишку і є прогностично несприятливим.

3.2.2. Хронічно-рецидивуючий – загострення тривають до 6 місяців, а ремісії – не менше 4 місяців. Спостерігається постійна зміна приступів захворювання та періодів ремісії.

3.2.3. Хронічно-безперервний (прогресуючий) – загострення більше 6 місяців, а ремісії – менше 4 місяців. Тяжкість захворювання залежить від поширеності запального процесу.

3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:

3.3.1. Легкий ступінь – ендоскопічно виявляється почервоніння, набряк слизової оболонки, “розмитий” судинний рисунок, незначна контактна кровотеча. Рентгенологічно – зубчастість і подвоєння контуру кишки, нерівномірність чи втрата гаустрації, сегментарне (частіше лівобічне) ураження;

3.3.2. Середній ступінь – ендоскопічно виявляється гіперемія, набряк слизової оболонки, ерозії і виразки, контактна кровоточивість, в просвіті кишки багато слизу, плівок фібрину, наявні запальні поліпи. Рентгенологічно – відсутність гаустр на значній ділянці кишки, випрямленість та вкорочення її контуру;

3.3.3. Тяжкий ступінь – ендоскопічно спостерігаються численні виразки, які зливаються, запальні поліпи, в просвіті кишки значна кількість гною, крові і слизу. Рентгенологічно – відсутність гаустр, численні дефекти наповнення, звуження і вкорочення кишки, зміщення сліпої кишки до печінкового кута, роздуті петлі термінального відділу тонкого кишківника.

4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк

Ознака	НВК	Хвороба Крона
Ректальні кровотечі	Постійні, в період загострення	При ураженні прямої кишки
Діарея	Стілець частий, водянистий, переважно уночі	До 4-6 разів рідким стільцем, вдень
Закрепи	Вкрай рідко	Можливі
Біль у животі	Виникає перед актом дефекації і зникає після нього	Типова локалізація різної інтенсивності
Інфільтрати у черевній порожнині	Немає	У правій здухвинній ділянці
Перфорації	Тільки на фоні дилятації кишки	Типові (прикриті)
Внутрішні і зовнішні нориці	Відсутні	Типові – з виразок-тріщин прямої кишки та у ділянках післяопераційних рубців
Ураження перианальної ділянки	Переважно внаслідок діареї	Характерна ознака (тріщини і нориці).
ГКН	Не буває	Часто виникає. Причина – стриктури (стенози) різних відділів кишечника
Малігнізація	Часто. Найвищий ризик – через 10 років захворювання	Рідко
Стриктури	Нетипові, тільки внаслідок малігнізації	Типове ускладнення
Поширення процесу	Починається з прямої кишки і поширюється проксимально. Тонка кишка не уражається.	Виникає в будь-якому відділі ШКТ. Рідко уражається пряма кишка і шлунок

5. Ендоскопічні диференціальні ознаки хвороби Крона і НВК

Ознака	НВК	Хвороба Крона
Огляд перианальної ділянки	Можуть бути подразнення через діарею	Набряк, звиразкування, нориці
Активна стадія	Дифузний набряк, контактна кровоточивість, поверхневі виразки, псевдополіпи	Зміни за типом “кам’яної бруківки”, глибокі вираки, деформація кишки. Частіше уражається права половина товстої кишки.
Період ремісії	Нормальна або атрофічна слизова	Набряк, виразки рубцюються, кишка ригідна, локально звужена

6. Рентгенологічні диференціальні ознаки хвороби Крона і НВК

Ознака	НВК	Хвороба Крона
Звуження просвіту кишки	Рівномірне, на значному протязі	Локальне, деколи непрохідність
Виразкові дефекти	Численні, але в межах слизової оболонки	Рідкісні, у вигляді глибоких тріщин і виступів
Евакуація барію з товстої кишки	Нормальна чи прискорена	Сповільнена
Ураження тонкої кишки	Відсутнє	Часто, перерване, з норицями і стриктурами

7. Абсолютні покази до оперативного лікування хвороби Крона і НВК: гострі форми перебігу; перфорація кишки, перитоніт; профузна кишкова кровотеча; стриктури, що призвели до ГКН; абсцеси, псевдопухлини черевної порожнини; нориці.

8. Відносні покази до оперативного лікування хвороби Крона і НВК: прогресивний перебіг хвороби; резистентність до консервативного лікування; значні зміни у прямій кишці та промежині (тріщини, нориці та ін.); позакишкові прояви хвороби.

Радикальним втручанням є колопроктектомія з виведенням постійної ілеостоми. При мінімальних морфологічних змінах у прямій кишці можлива колектомія, демукозація прямої кишки з ілеоанальним ендоректальним анастомозом. У виснажених хворих, при гострих формах, дефіциті ваги більше 20 % можливі двохетапні операції: першим етапом виконують субтотальну колектомію, ілеостомію, дистальна сигмостомію, другим – колопрокектомію.

9. Дивертикул Меккеля - найбільш частий справжній дивертикул шлунково-кишкового тракту. Типова локалізація – 60-90 см від ілеоцекального клапану і має довжину від 1 до 12 см. Частота в популяції – 2 %. Потреба в оперативному лікуванні виникає при наявності ускладнень: перфорації, кровотечі, запалення, вивертання дивертикула.