- •Скорочення і терміни
- •Гострий апендицит
- •4. Клінічний перебіг.
- •5. Клініка і дагностика.
- •5.7. Додаткові клінічні ознаки:
- •6. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Особливості перебігу різних варіантів гострого апендициту.
- •12.2. Покази до апендектомії:
- •13. Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.
- •14. Ускладнення гострого апендициту.
- •15. Хронічний апендицит.
- •Гострий та хронічний холецистит
- •3. Класифікація.
- •4. Хронічний калькульозний холецистит.
- •4.6. Рідкісні форми хронічного холециститу.
- •5. Гострий неускладнений калькульозний холецистит.
- •6. Гострий ускладнений калькульозний холецистит.
- •7. Хірургічна тактика і лікування.
- •Обтураційна жовтяниця
- •2.1. За рівнем перепони:
- •2.2. За етіологічним чинником:
- •2.3. За тривалістю захворювання:
- •3. Клініка та діагностика обтураційної жовтяниці.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференціальна діагностика.
- •9. Хірургічна тактика і вибір методу лікування.
- •9.1. Підготовка до операції:
- •9.5. Методи зовнішнього дренування холедоха:
- •Гострий панкреатит
- •3. Класифікація. На сьогодні дотримуються класифікації, прийнятої в м. Атланта (сша) в 1992 році:
- •3. Клінічний перебіг гострого панкреатиту.
- •4.3. Характерні симптоми панкреатиту.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •5.1. Лабораторні обстеження:
- •5.2. Рентгенологічна діагностика:
- •6. Лікування
- •6.4. Гальмування ферментативної активності:
- •6.10. Операційне лікування:
- •Хронічний панкреатит
- •2. Етіологічні чинники:
- •3. Морфологічні зміни у підшлунковій залозі.
- •4. Клінічна картина.
- •5. Лабораторна діагностика:
- •6. Інструментальна діагностика:
- •8. Хірургічне лікування:
- •Шлунково-кишкова кровотеча
- •1.1. Хвороби шлунку та дпк:
- •1.2. Загальні захворювання організму, які супроводжуються утворенням гострих виразок шлунку та дпк:
- •1.3. Хвороби органів, які знаходяться в анатомічній близькості до шлунку та дпк і викликають їхнє ураження:
- •1.4. Хвороби печінки, селезінки та ворітної вени, які спричиняють портальну гіпертензію та флебектазію стравоходу чи шлунку:
- •1.5. Судинні захворювання:
- •1.6. Геморагічні діатези та захворювання крові:
- •8.6. Класифікація Джонсон:
- •8.7. Класифікація Форест:
- •8.8. Методи ендоскопічної зупинки кровотечі:
- •8.9. Предиктори рецидиву кровотечі:
- •10. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровоточивій виразці шлунку або дпк:
- •11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12.3. Ендоваскулярне лікування.
- •12.5. Ендоскопічне лікування:
- •Стеноз виходу з шлунку
- •1. Етіопатогенез стенозу воротаря:
- •2. Клінічна картина:
- •2.8. Класичною тріадою клінічних ознак пілородуоденального стенозу є:
- •3. У функціональному відношенні розрізняють три стадії стенозу:
- •Перфорація гастродуоденальної виразки
- •2.3. Побічні ознаки:
- •4. Клінічний перебіг прикритої пефорації.
- •5. Інструментальні методи дослідження.
- •6. Лікування.
- •Методи операцій при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •4.1. Основні етапи операції:
- •4.5.6. Пострезекційна анемія
- •Грижі живота
- •1.4.1. Грижові ворота;
- •1.4.2. Грижовий мішок;
- •1.4.3. Грижовий вміст.
- •3.4. За стадіями розвитку:
- •3.5. За клінічним перебігом:
- •8. Клінічна картина гриж.
- •8.5. Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:
- •8.6. Рецидиви гриж:
- •11. Загальні клінічні ознаки защемлення.
- •12. Лікування защемлення.
- •Гостра кишкова непрохідність
- •2. Класифікація.
- •4. Стадії перебігу гкн.
- •5. Клінічна картина гкн:
- •6. Характерні для гкн симптоми.
- •8. Странгуляційна гостра кишкова непрохідність.
- •9.1. Причини:
- •9.4. Евакуація кишкового вмісту:
- •10.2. Види інвагінації:
- •10.2.4. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
- •10.3. Теорії інвагінації:
- •10.5. Для діагностики використовують:
- •Перитоніт
- •6. Інструментальна діагностика.
- •Захворювання печінки
- •3.2. Хірургічна тактика.
- •4.2. Клінічна картина:
- •4.4. Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.
- •5.1. Непаразитарні кісти.
- •5.4. Клінічна картина.
- •5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
- •7. Оцінка функціонального стану печінки за Child-Pugh.
- •8.1. Клінічна картина.
- •Хірургічні захворювання селезінки та системи крові
- •3. Хірургічна патологія селезінки.
- •3.5. Спленомегалія, і (або) вторинний гіперспленізм при різних захворюваннях.
- •Захворювання кишечника
- •1. Методи обстеження кишечника.
- •2.2. Ускладнення.
- •2.3. Варіанти перебігу.
- •3.2. Варіанти перебігу.
- •3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:
- •4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк
- •10. Поліпи і поліпоз кишечника.
- •Захворювання прямої кишки
- •2. Анатомія параректальних просторів
- •8.1. Класифікація парапроктитів.
- •10.1. Стадії випадіння прямої кишки:
- •Хірургічна патологія і цукровий діабет
- •2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
- •2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
- •2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
- •3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:
- •3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:
- •Література
2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
2.3.1. Ретельна ревізія патологічного вогнища з ліквідацією гнійних запливів.
2.3.2. Попередження утворення великих кукс брижі, оскільки вони є потенціальними вогнищами анаеробної неклостридіальної інфекції.
2.3.3. Зашивання лапаротомної рани однією лігатурою через всі шари, з використанням провізорних швів.
2.3.4. У хворих з надмірною вагою використовувати активне дренування підшкірної основи.
2.3.5. Шви з рани знімати не раніше 10-14 доби.
2.4. Гострий апендицит. Деструктивні форми на фоні ЦД виникають у 4 рази частіше, ніж у інших категорій хворих. Це пояснюється меншою вираженістю больового синдрому, відсутністю температурної реакції, напруження м’язів передньої черевної стінки, змін у лейкоцитарній формулі. Пацієнти з ЦД типу 2, як правило, старечого віку, тому в них найбільш ймовірно слід очікувати апендикулярний інфільтрат. При компенсованому ЦД підготовка до операції мінімальна. Обов’язкова інсулінотерапія. У хворих, які до операції отримували пероральні цукрознижувальні препарати призначають 8-10 ОД інсуліну двічі у добу. Якщо хворий отримував інсулін, проводять чотирьохразове введення простого інсуліну – 80 % від передопераційної дози. Рівень глюкози у крові контролюють протягом першої післяопераційної доби кожні 4 години, надалі – кожні 6 годин. При глікемії більше 10 ммоль/л на кожні 3 ммоль/л вводять 8-10 ОД простого інсуліну. При рівні глікемії 8,5 ммоль/л інсулін не вводять.
2.5. Гострий холецистит. Деструктивні форми діагностують у 85 % випадків, летальність при екстрених операціях – 5-10 %. Якщо немає клінічних ознак інтоксикаційного синдрому і ССЗВ можна проводити консервативну протизапальну терапію з щоденним сонографічним моніторингом гепатобіліарної зони. Поряд з цим, активна хірургічна тактика у хворих на ЦД і гострий холецистит є більш прийнятною. Передопераційна і післяопераційна корекція рівня глюкози у крові така ж, як і при гострому апендициті. Операція вибору у цієї категорії хворих – лапароскопічна холецистектомія. Лапаротомії слід уникати – вищий відсоток ускладнень.
2.6. Гострий панкреатит. У хворих на ЦД частіше зустрічається біліарний панкреатит. Аліментарний проявляється високою гіперглікемією, що вимагає обов’язкової корекції інсуліном. Хірургічна тактика: при набряку підшлункової залози проводять консервативну терапію гострого панкреатиту; при панкреонекрозі – лікувально-діагностичну лапароскопію. Консультація ендокринолога і корекція інсуліну згідно його рекомендацій. У комплекс лікування – парентерально два антибіотика широкого спектру дії.
2.7. Розлитий перитоніт. На фоні хронічних ускладнень ЦД: нефропатії кардіоміопатії, центральної невропатії швидко розвивається поліорганна дисфункція (в першу чергу, серцево-судинна, дихальна та ниркова). Часто в післяопераційному періоді розвивається сепсис, евентерація післяопераційної рани, пневмонія, інфаркт міокарду, інсульт. Летальність сягає 25 %. Корекція глікемії згідно призначень ендокринолога та лікування перитоніту аналогічно, як і у хворих без ЦД.
3. Планова хірургія. До операції призначити консультацію ендокринолога для оцінки метаболічного синдрому і правильності корекції глікемії. Якщо ЦД виявлений вперше – стабілізувати захворювання у умовах ендокринологічного відділення. Операцію призначають на ранок. Якщо можливо – операцію слід виконувати під місцевою анестезією.
3.1. При малих операціях, особливо під місцевою анестезією, переглядати дозування інсуліну чи цукрознижувальної терапії непотрібно.