3.4. За стадіями розвитку:

3.4.1. початкова (проникає через внутрішнє кільце грижового каналу);

3.4.2. неповна (канальна);

3.4.3. повна (виходить через зовнішнє кільце каналу);

3.4.4. велика – пахово-калиткова.

3.5. За клінічним перебігом:

3.5.1. вправимі;

3.5.2. невправимі;

3.5.3. ускладнені.

4. Пахові грижі. Розрізняють косу і пряму пахові грижі.

4.1. Диференціальний діагноз пахової грижі проводять з:

4.1.1. водянкою оболонок яєчок;

4.1.2. водянкою сім'яного канатика;

4.1.3. лімфаденітом;

4.1.4. пухлинами яєчка, сім'яного канатика, калитки;

4.1.5. напливним абсцесом;

4.1.6. кістою круглої зв'язки матки.

4.2. Лікування тільки хірургічне.

4.3. Етапи операційного втручання: доступ до пахового каналу → виділення та видалення грижового мішка → ушивання глибокого пахового кільця (до 0,6-0,8см).

4.4. Види операцій:

4.4.1. Пластика передньої стінки пахового каналу (Боброва, Жирара, Спасокукоцького, Мартинова, Кімборовського, Ру-Опеля, Ферарі, Герцена, Гаккенбруха) – ефективна при косих пахових грижах;

4.4.2. Пластика задньої стінки пахового каналу ( Басіні, Кукуджанова, Шулдайса, Мак-Вея) – ефективна при прямих пахових грижах;

4.4.3. Пластика з ліквідацією пахового каналу (Постемпського, Кримова) – використовується і при прямих і при косих пахових грижах;

4.4.4. Пластика “free tension” (“без натягу”) (Ліхтенштейна, Стоппа) за допомогою сітчастого трансплантанту – використовується щораз ширше, через добрі безпосередні і віддалені результати та швидку післяопераційну реабілітацію хворих;

4.4.5. Лапароскопічна пластика (трансабдомінальна преперитонеальна пластика і екстраперитонеальна пластика) – є доброю альтернативою пластики “free tension”. Її недоліками є потреба в кошторисній апаратурі і інструментарію.

5. Стегнові грижі: судинно-лакунарна; черезлакунарна (жімбернатову зв'язку) – грижа Лож'є; через lacuna musulorum – грижа Гессельбаха.

5.1. Диференціальний діагноз стегнової грижі проводять з:

5.1.1. паховою грижою;

5.1.2. ліпомою;

5.1.3. лімфаденітом;

5.1.4. метастазами у паховий лімфовузол;

5.1.5. розширенням аневризми cisterne v. saphena magnа;

5.1.6. напливним абсцесом.

5.2. Операційне лікування: зі сторони стегна (Локвуда, Басіні), паховий доступ (Руджі-Парлавечіо), лапароскопічна пластика.

6. Пупкові грижі: умбілікальні та параумбілікальні. Диференціальний діагноз проводять з кістою урахуса, метастазами пухлини, пухлинами черевної порожнини. Операції: Лекснера, Мейо, Сапежко.

7. Грижі білої лінії живота: надпупкова, біляпупкова, підпупкова, передочеревна ліпома. Операційне лікування (Лекснера, Сапежко, Мартинова, Мейо, алопластика “onlay” та “sublay”).

8. Клінічна картина гриж.

8.1. В початкових стадіях розвитку будь-якої грижі типових симптомів, як правило, немає. Поступово з’являються скарги, пов'язані з фізичними навантаженнями. Хворий відчуває невеликий тягнучий біль, поколювання в ділянці грижі при підвищенні внутрішньоочеревинного тиску (при піднятті вантажу, бігу, підстрибуваннях, акті дефекації та ін.).

8.2. Через деякий час з’являється випинання при напруженні передньої черевної стінки, яке зникає в горизонтальному положенні хворого, пальпуються грижові ворота або розширене зовнішнє пахове кільце та позитивний симптом «кашльового поштовху». В початкових стадіях біль є більш інтенсивним, і при збільшенні грижі стає менш вираженим або зникає.

8.3. Діагностика гриж є нескладною. При вправимій грижі у хворого при напруженні з’являється випинання, яке зникає в спокої або в горизонтальному положенні. Огляд хворого необхідно починати у вертикальному положенні. При невправимій грижі випинання не зникає, не змінюється його конфігурація в горизонталному положенні, а при натискуванні не вправляється в черевну порожнину. При великих грижах шкіра над випинанням розтягується, стоншується, розширюється венозна стінка. На шкірі можна бачити опрілість, садна, трофічні зміни, звиразкування.

8.4. При пахових грижах пальцем досліджують ступінь розширення зовнішнього пахового кільця грижового каналу, напрямок, довжину каналу, визначають наявність симптому кашльового поштовху. Якщо вмістом грижового мішка є петлі кишківника, то наявне характерне вурчання, перистальтичні рухи, перкуторно визначається тимпаніт. Якщо вмістом є великий чепець – характерним є щільність при пальпації та тупий звук при перкусії. Якщо вмістом є сечовий міхур або грижа є ковзна – хворий подає скарги на розлади сечопуску при випинанні грижі.