- •Скорочення і терміни
- •Гострий апендицит
- •4. Клінічний перебіг.
- •5. Клініка і дагностика.
- •5.7. Додаткові клінічні ознаки:
- •6. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Особливості перебігу різних варіантів гострого апендициту.
- •12.2. Покази до апендектомії:
- •13. Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.
- •14. Ускладнення гострого апендициту.
- •15. Хронічний апендицит.
- •Гострий та хронічний холецистит
- •3. Класифікація.
- •4. Хронічний калькульозний холецистит.
- •4.6. Рідкісні форми хронічного холециститу.
- •5. Гострий неускладнений калькульозний холецистит.
- •6. Гострий ускладнений калькульозний холецистит.
- •7. Хірургічна тактика і лікування.
- •Обтураційна жовтяниця
- •2.1. За рівнем перепони:
- •2.2. За етіологічним чинником:
- •2.3. За тривалістю захворювання:
- •3. Клініка та діагностика обтураційної жовтяниці.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференціальна діагностика.
- •9. Хірургічна тактика і вибір методу лікування.
- •9.1. Підготовка до операції:
- •9.5. Методи зовнішнього дренування холедоха:
- •Гострий панкреатит
- •3. Класифікація. На сьогодні дотримуються класифікації, прийнятої в м. Атланта (сша) в 1992 році:
- •3. Клінічний перебіг гострого панкреатиту.
- •4.3. Характерні симптоми панкреатиту.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •5.1. Лабораторні обстеження:
- •5.2. Рентгенологічна діагностика:
- •6. Лікування
- •6.4. Гальмування ферментативної активності:
- •6.10. Операційне лікування:
- •Хронічний панкреатит
- •2. Етіологічні чинники:
- •3. Морфологічні зміни у підшлунковій залозі.
- •4. Клінічна картина.
- •5. Лабораторна діагностика:
- •6. Інструментальна діагностика:
- •8. Хірургічне лікування:
- •Шлунково-кишкова кровотеча
- •1.1. Хвороби шлунку та дпк:
- •1.2. Загальні захворювання організму, які супроводжуються утворенням гострих виразок шлунку та дпк:
- •1.3. Хвороби органів, які знаходяться в анатомічній близькості до шлунку та дпк і викликають їхнє ураження:
- •1.4. Хвороби печінки, селезінки та ворітної вени, які спричиняють портальну гіпертензію та флебектазію стравоходу чи шлунку:
- •1.5. Судинні захворювання:
- •1.6. Геморагічні діатези та захворювання крові:
- •8.6. Класифікація Джонсон:
- •8.7. Класифікація Форест:
- •8.8. Методи ендоскопічної зупинки кровотечі:
- •8.9. Предиктори рецидиву кровотечі:
- •10. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровоточивій виразці шлунку або дпк:
- •11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12.3. Ендоваскулярне лікування.
- •12.5. Ендоскопічне лікування:
- •Стеноз виходу з шлунку
- •1. Етіопатогенез стенозу воротаря:
- •2. Клінічна картина:
- •2.8. Класичною тріадою клінічних ознак пілородуоденального стенозу є:
- •3. У функціональному відношенні розрізняють три стадії стенозу:
- •Перфорація гастродуоденальної виразки
- •2.3. Побічні ознаки:
- •4. Клінічний перебіг прикритої пефорації.
- •5. Інструментальні методи дослідження.
- •6. Лікування.
- •Методи операцій при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •4.1. Основні етапи операції:
- •4.5.6. Пострезекційна анемія
- •Грижі живота
- •1.4.1. Грижові ворота;
- •1.4.2. Грижовий мішок;
- •1.4.3. Грижовий вміст.
- •3.4. За стадіями розвитку:
- •3.5. За клінічним перебігом:
- •8. Клінічна картина гриж.
- •8.5. Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:
- •8.6. Рецидиви гриж:
- •11. Загальні клінічні ознаки защемлення.
- •12. Лікування защемлення.
- •Гостра кишкова непрохідність
- •2. Класифікація.
- •4. Стадії перебігу гкн.
- •5. Клінічна картина гкн:
- •6. Характерні для гкн симптоми.
- •8. Странгуляційна гостра кишкова непрохідність.
- •9.1. Причини:
- •9.4. Евакуація кишкового вмісту:
- •10.2. Види інвагінації:
- •10.2.4. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
- •10.3. Теорії інвагінації:
- •10.5. Для діагностики використовують:
- •Перитоніт
- •6. Інструментальна діагностика.
- •Захворювання печінки
- •3.2. Хірургічна тактика.
- •4.2. Клінічна картина:
- •4.4. Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.
- •5.1. Непаразитарні кісти.
- •5.4. Клінічна картина.
- •5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
- •7. Оцінка функціонального стану печінки за Child-Pugh.
- •8.1. Клінічна картина.
- •Хірургічні захворювання селезінки та системи крові
- •3. Хірургічна патологія селезінки.
- •3.5. Спленомегалія, і (або) вторинний гіперспленізм при різних захворюваннях.
- •Захворювання кишечника
- •1. Методи обстеження кишечника.
- •2.2. Ускладнення.
- •2.3. Варіанти перебігу.
- •3.2. Варіанти перебігу.
- •3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:
- •4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк
- •10. Поліпи і поліпоз кишечника.
- •Захворювання прямої кишки
- •2. Анатомія параректальних просторів
- •8.1. Класифікація парапроктитів.
- •10.1. Стадії випадіння прямої кишки:
- •Хірургічна патологія і цукровий діабет
- •2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
- •2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
- •2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
- •3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:
- •3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:
- •Література
11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
11.1. Цей вид кровотечі призводить до смерті у 40 % випадків. Ризик повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу становить 80 % і вище. Найбільш частою причиною формування варикозного розширення вен стравоходу є цироз печінки різної етіології. Він викликає підвищення кров’яного тиску в системі ворітної вени, що в свою чергу призводить до підвищення тиску в стравохідних венах, які є колекторами між верхньою порожнистою і ворітною венами.
11.2. Найбільш ефективним є профілактика кровотеч у осіб з групи ризику. Для цього у пацієнтів щороку виконують ЕГДФС, яка дозволяє оцінити ступінь розширення стравохідних вен та накреслити об’єм необхідної профілактичної терапії. Для зниження градієнту портальної гіпертензії пацієнтам пожиттєво призначають неселективні β-блокатори (пропранолол 40-120 мг двічі в добу, надолол, тимолол). Вони знижують летальність на 20 % і ризик кровотечі – на 40 %. Якщо в хворого є протипокази до застосування β-блокаторів – виконують операцію перев’язування варикозно розширених вен або ендоскопічне кліпування вариксів. Операція трансюгулярного внутрішньопечінкового портосистемного шунтування, яка тривалий час вважалася досить ефективною для зниження тиску в портальній вені зараз не застосовується як профілактичний захід через високий ризик виникнення печінкової енцефалопатії.
11.3. При поступленні пацієнта в стаціонар з кровотечею на першому місці стоїть первинна корекція гіповолемії кровозамінниками до відновлення систолічного тиску до 80-90 мм.рт.ст. під контролем погодинного діурезу, протромбінового часу, Hb (90-100 г/л) та Ht (25-30%). В випадку тяжкої кровотечі – інтубація для попередження аспіраційної пневмонії.
11.4. Введення в стравохід зонда Blakemore-Sengstaken доцільно тільки при масивній кровотечі. Зонд дозволяє досягнути гемостазу у 40-90 % випадків, однак після його видалення у половини хворих впродовж 24 годин виникає рецидив кровотечі. Якщо кровотеча з варикозно розширених вен шлунку – краще вводити зонд Linton-Nachlas.
11.5. Зниження тиску в портальній системі забезпечують ряд препаратів:
11.5.1. вазопресин – знижує портальний тиск за рахунок системного звуження судин, зменшення серцевого викиду і коронарного кровотоку. Побічний ефект – ішемія і інфаркт міокарду, аритмії, порушення мозкового кровообігу. Для попередження цих ускладнень його доцільно вводити в комбінації з нітрогліцерином;
11.5.2. гліпресин (терліпресин) – синтетичний аналог вазопресину. Це препарат пролонгованої дії, ефективний у 80 % випадків і не викликає побічних ефектів;
11.5.3. соматостатин (сандостатин) – препарат короткотривалої дії, тому його доцільно вводити шляхом повільної довенної інфузії впродовж тижня. Як правило дотримуються наступної схеми: 50 мг внутрішньовенно струмінно, а потім – 100 мг на 200 мл 0,9 % розчину хлориду натрію впродовж 2-4 годин.
12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
12.1. Операції портокавального шунтування – дозволяють знизити портальний кровоплин, загальний печінковий кровоплин і тиск у ворітній вені до 50 %. Ці операції можна виконувати і при кровотечах з варикозно розширених вен стравоходу. Немає переваг відносно виживання хворих у порівнянні з використанням медикаментозної терапії чи ендоскопічного лікування хворих з кровотечами. Розрізняють тотальне, селективне і парціальне шунтування.
12.2. Розділяючі операції – спрямовані на азігопортальне розділення варикозно розширених вен стравоходу. Порівняльні реультати вказують, що ризик повторних кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу після цих операцій є вищим, ніж після портокавальних шунтувань, однак частота розвитку енцефалопатії нижча і хворі частіше переживають 5-річний термін. Розділяючі операції є методом вибору у хворих з ФК В за Child-Pugh, а шунтувальні – у хворих з ФК А.
12.2.1. Операція Паціори – гастротомія з прошиванням варикозно розширених вен абдомінального відділу стравоходу і кардіального відділу шлунку шовним матеріалом з тривалим терміном розсмоктування та деваскуляризація проксимального відділу шлунку.
12.2.2. Операція Баірова – циркулярне прошивання проксимального відділу шлунку.
12.2.3. Операція Назирова – проксимальна мобілізація шлунку до стравоходу, прошивання стінок шлунку на межі кадіального і фундального відділів з накладанням гастро-гастроанастомозу.
12.2.4. Операція Sigiura – деваскуляризація нижньої третини стравоходу і кардіального відділу шлунку у поєднанні з СПВ, спленектомією і транссекцією стравоходу на рівні діафрагми з наступним з'єднанням стінок органу зшивальним апаратом.