- •Скорочення і терміни
- •Гострий апендицит
- •4. Клінічний перебіг.
- •5. Клініка і дагностика.
- •5.7. Додаткові клінічні ознаки:
- •6. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Особливості перебігу різних варіантів гострого апендициту.
- •12.2. Покази до апендектомії:
- •13. Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.
- •14. Ускладнення гострого апендициту.
- •15. Хронічний апендицит.
- •Гострий та хронічний холецистит
- •3. Класифікація.
- •4. Хронічний калькульозний холецистит.
- •4.6. Рідкісні форми хронічного холециститу.
- •5. Гострий неускладнений калькульозний холецистит.
- •6. Гострий ускладнений калькульозний холецистит.
- •7. Хірургічна тактика і лікування.
- •Обтураційна жовтяниця
- •2.1. За рівнем перепони:
- •2.2. За етіологічним чинником:
- •2.3. За тривалістю захворювання:
- •3. Клініка та діагностика обтураційної жовтяниці.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференціальна діагностика.
- •9. Хірургічна тактика і вибір методу лікування.
- •9.1. Підготовка до операції:
- •9.5. Методи зовнішнього дренування холедоха:
- •Гострий панкреатит
- •3. Класифікація. На сьогодні дотримуються класифікації, прийнятої в м. Атланта (сша) в 1992 році:
- •3. Клінічний перебіг гострого панкреатиту.
- •4.3. Характерні симптоми панкреатиту.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •5.1. Лабораторні обстеження:
- •5.2. Рентгенологічна діагностика:
- •6. Лікування
- •6.4. Гальмування ферментативної активності:
- •6.10. Операційне лікування:
- •Хронічний панкреатит
- •2. Етіологічні чинники:
- •3. Морфологічні зміни у підшлунковій залозі.
- •4. Клінічна картина.
- •5. Лабораторна діагностика:
- •6. Інструментальна діагностика:
- •8. Хірургічне лікування:
- •Шлунково-кишкова кровотеча
- •1.1. Хвороби шлунку та дпк:
- •1.2. Загальні захворювання організму, які супроводжуються утворенням гострих виразок шлунку та дпк:
- •1.3. Хвороби органів, які знаходяться в анатомічній близькості до шлунку та дпк і викликають їхнє ураження:
- •1.4. Хвороби печінки, селезінки та ворітної вени, які спричиняють портальну гіпертензію та флебектазію стравоходу чи шлунку:
- •1.5. Судинні захворювання:
- •1.6. Геморагічні діатези та захворювання крові:
- •8.6. Класифікація Джонсон:
- •8.7. Класифікація Форест:
- •8.8. Методи ендоскопічної зупинки кровотечі:
- •8.9. Предиктори рецидиву кровотечі:
- •10. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровоточивій виразці шлунку або дпк:
- •11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12.3. Ендоваскулярне лікування.
- •12.5. Ендоскопічне лікування:
- •Стеноз виходу з шлунку
- •1. Етіопатогенез стенозу воротаря:
- •2. Клінічна картина:
- •2.8. Класичною тріадою клінічних ознак пілородуоденального стенозу є:
- •3. У функціональному відношенні розрізняють три стадії стенозу:
- •Перфорація гастродуоденальної виразки
- •2.3. Побічні ознаки:
- •4. Клінічний перебіг прикритої пефорації.
- •5. Інструментальні методи дослідження.
- •6. Лікування.
- •Методи операцій при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •4.1. Основні етапи операції:
- •4.5.6. Пострезекційна анемія
- •Грижі живота
- •1.4.1. Грижові ворота;
- •1.4.2. Грижовий мішок;
- •1.4.3. Грижовий вміст.
- •3.4. За стадіями розвитку:
- •3.5. За клінічним перебігом:
- •8. Клінічна картина гриж.
- •8.5. Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:
- •8.6. Рецидиви гриж:
- •11. Загальні клінічні ознаки защемлення.
- •12. Лікування защемлення.
- •Гостра кишкова непрохідність
- •2. Класифікація.
- •4. Стадії перебігу гкн.
- •5. Клінічна картина гкн:
- •6. Характерні для гкн симптоми.
- •8. Странгуляційна гостра кишкова непрохідність.
- •9.1. Причини:
- •9.4. Евакуація кишкового вмісту:
- •10.2. Види інвагінації:
- •10.2.4. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
- •10.3. Теорії інвагінації:
- •10.5. Для діагностики використовують:
- •Перитоніт
- •6. Інструментальна діагностика.
- •Захворювання печінки
- •3.2. Хірургічна тактика.
- •4.2. Клінічна картина:
- •4.4. Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.
- •5.1. Непаразитарні кісти.
- •5.4. Клінічна картина.
- •5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
- •7. Оцінка функціонального стану печінки за Child-Pugh.
- •8.1. Клінічна картина.
- •Хірургічні захворювання селезінки та системи крові
- •3. Хірургічна патологія селезінки.
- •3.5. Спленомегалія, і (або) вторинний гіперспленізм при різних захворюваннях.
- •Захворювання кишечника
- •1. Методи обстеження кишечника.
- •2.2. Ускладнення.
- •2.3. Варіанти перебігу.
- •3.2. Варіанти перебігу.
- •3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:
- •4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк
- •10. Поліпи і поліпоз кишечника.
- •Захворювання прямої кишки
- •2. Анатомія параректальних просторів
- •8.1. Класифікація парапроктитів.
- •10.1. Стадії випадіння прямої кишки:
- •Хірургічна патологія і цукровий діабет
- •2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
- •2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
- •2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
- •3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:
- •3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:
- •Література
5.1. Непаразитарні кісти.
5.1.1. Солітарні кісти.
5.1.2. Полікістоз печінки.
5.1.3. Посттравматичні кісти (як правило, заповнені жовчю).
5.1.4. Цистаденоми (заповнені слизом).
5.1.5. Колопечінкові кісти.
5.1.6. Кісти круглої зв’язки печінки.
5.2. Морфологічні типи непаразитарних кіст (за J.Edwards)
5.2.1. Перший тип – однокамерні кісти з щільною стінкою. Не малігнізуються.
5.2.2. Другий тип – багатокамерні кісти, в камерах є епітеліальні розростання. Малігнізуються у 90 % випадків.
5.2.3. Третій тип – несправжні кісти, в яких стінка не має епітеліальної вистилки. Найчастіше нагноюються.
5.3. Паразитарні кісти – у 85 % локалізуються у правій долі печінки. Розрізняють гіатидні кісти (викликані Echinococcus granulosis) та альвеолярні кісти (викликані Echinococcus multiocularis).
5.4. Клінічна картина.
5.4.1. Симптоми захворювання найчастіше виникають між 30 і 50 роками.
5.4.2. У 25 % випадків діаметр кісти перевищує 5 см.
5.4.3. Симптоматика залежить від величини кісти, поширеності її у паренхімі, локалізації, а також розміщення кісти відносно інших органів.
5.4.4. Найчастіша скарга – ниючий біль у верхній половині живота, більше справа.
5.4.5. При полікістозі у 55 % хворих є гепатомегалія.
5.4.6. При паразитарних кістах – схуднення, алергізація, зростання еозинофілів у ЗАК.
5.4.7. Основні інструментальні методи діагностики: УЗД, КТГ, МРТ.
5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
5.5.1. Безсимптомний – зустрічається при непаразитарних кістах діаметром до 8 см. Їх діагностують випадково при проведенні сонографії печінки. Ніякого лікування не потребують.
5.5.2. Прогресуючий – часто при паразитарних або посттравматичних кістах.
5.5.3. Ускладнений: перфорація кісти у вільну черевну порожнину, нагноєння з розвитком абсцесу печінки, асцит, печінкова дисфункція
5.6. Лікування: черезшкірна пункція і дренування кісти у поєднанні із склеротерапією етиловим спиртом і антибіотико терапією; лапаротомія, фенестрація кісти; цистоєюностомія, резекція печінки.
6. Портальна гіпертензія. Розрізняють наступні етіопатогенетичні варіанти:
6.1. Внутрішньопечінкова обструкція – цироз печінки, інфільтративні пошкодження, шистосомоз, гемохроматоз, хвороба Wilson, природжений фіброз печінки.
6.2. Надпечінкова обструкція – синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен), недостатність правої половини серця.
6.3. Підпечінкова обструкція – порушення кровотоку по портальній вені (природжена обструкція, пілефлебіт, травма, зовнішня компресія).
6.4. Підвищення гепатотропного потоку без обструкції – нориця між артерією і ворітною веною, патологія селезінки
6.5. Основний хірургічний клінічний прояв – кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Призводить до смерті у 40 % випадків. Ризик повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу становить вище 80 %. У пацієнтів групи ризику щороку виконують ЕГДФС, яка дозволяє оцінити ступінь розширення стравохідних вен та накреслити об’єм необхідної профілактичної терапії. Для зниження градієнту портальної гіпертензії пожиттєво призначають неселективні β-блокатори (пропранолол 40-80 мг двічі в добу, надолол, тимолол).