1. Давньогрецька цивілізація.

Старогрецька цивілізація є одним із самих найяскравіших цивілізацій у світовій історії. Старогрецька цивілізація включає у собі громадські й державні структури що утворилися біля Балканського півострова, і в Егейському регіоні, бегемотів у Південній Італії, на про. Сицилія й у Причорномор'я. Вона починається з рубежу III – II тисячоліття е. – від виникнення перших державних утворень на острові Кріт, а закінчується в II – I ст. е., коли грецькі і елліністичні держави Східного Середземномор'я захопила Римом і включені у склад Римської середземноморської державы.

За двох-тисячолітній період історії древні греки створили раціональну економічну систему, засновану на економному використанні трудових і природних ресурсів, громадянську громадську структуру, полисную організацію з республіканським пристроєм, високу культуру, оказавшую дуже впливає в розвитку римської і світова культури. Ці досягнення давньогрецької цивілізації збагатили світової історичний процес, послужили фундаментом на подальше розвитку народів середземномор'я в епоху римського господства.

Старогрецька цивілізація у її розвитку пройшла три великих этапа:

1. раннеклассовые нашого суспільства та перші державні освіти III тисячоліття е. (Історія Криту і Ахейской Греции);

2. формування та розквіт полісів як незалежних міст-держав, створення високої культури ( в XI – IV ст. до н.э.);

3. завоювання греками Перської держави, освіту елліністичних товариств та государств.

Для першим етапом давньогрецької історії характерно зародження і існування раннеклассовых товариств та перших держав на Криті й у південної частини Балканської Греції (переважно у Пелопоннесі). Ці ранні державні освіти мали у структурі багато пережитків родоплемінного ладу, встановили тісні контакти з древневосточными державами Східного Середземномор'я і Єгиптом розвивалися шляхом, близькому тому, яких ішли багато давньосхідні держави (держави монархічного типу з розгалуженою державним апаратом, громіздкими палацевими і храмовими господарствами, сильної общиной).

2. Архаїчний період (VIII – VI ст. е.) – формування полисного й держави. Розселення греків на берегах Середземного и Чорного морів (Велика грецька колонизация).

3. Класичний період грецької історії (V – IV ст. е.) – розквіт давньогрецької цивілізації, раціональної економіки, полисного ладу, грецької культуры.

Грецький поліс як суверенне дрібне держава з своєї специфічної соціально-економічної політичної структурою, забезпечив швидке розвиток виробництва, формування громадянського суспільства, республіканських політичних форм і чудовою культури, вичерпав свої потенційні можливості в середині IV в. е. вступив у смугу затяжної кризи. Серйозний криза переживала в IV в. і Перська держава, об'єднала більшу частину давньосхідного світу. Подолання кризи грецького поліса, з одного боку, і давньосхідного суспільства – з інший, можна було лише з допомогою створення нових структур і державних утворень, які поєднували у собі початок грецького полисного ладу синапси і давньосхідного общества.

Такими суспільствами та державами стали звані елліністичні й держави, що виникли наприкінці IV в. е., після розпаду світової імперії Олександра Македонского.