Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
istoriya_1.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
685.57 Кб
Скачать
  1. Контроль за роботою учителя історії. Аналіз уроків.

Контроль за роботою вчителя історії. Аналіз урок історії. Мета аналізу - коні роль за роб. вчителя Контроль І епізодичний - з метою ознайомлення з роботою о креми вчителів школи чи всього педколективу; 2) по класу узагальнюючий - в окремих класах протягом певного нерпи часу (10-12 ДН) . Причина - скарги батьків, об" ємні д/ перевірка знань учнів, 3) порівняльний контроль - паралельних класах Мета - порівняння навантаження учнів паралельних класах, чи диференційоване навчання в різі класах 4) тематичний - перевірка певних напрямки навчально-виховної роботи, 5) фронтальний - фронтальн перевірка роботи школи, вчителів окремих профілів, не луж часто використовується - раз на 5-6 років ( попереджувальний - щоб попередити певні вали, помилки роботі вчителів. Проводяться до уроку, перевірка конснскі вчителя, чи в усній формі розповідає, як буде проводите урок.

Етапи: документальна, відвідання уроків, перевірка ефектні ті роботи вчит., підсумки, контроль за виправлення помилок Ще метою може бути вивчення досвіду вчителя та навчанні студентів - практикантів.

Вимоги до аналізу : мас бути доброзичливим, але критично (конструктивна, аргументована критика), конкретним, треба записувати хід уроку.

Схема аналізу: починається з самоаналізу самим вчитель потім вчителю задаються питання, урок аналізують ті. м спостерігав, оцінювання.

Різновиди аналізу : І) повний-з метою вивчає досвіду роботи вчителів в ході атестації для оцінки роботи Передбачає відвідування системи уроків; 2) короткий - з метою оцінки конкретний крок 3) комплексний - перевірок, викладання кількох уроків; 4) аспективний - аналіз певних аспекти напрямків навчальної діяльності.

За змістом: а) дидактичний аспект (теорія викладання). Б) методичних аспектів - в центрі уваги організація навчального процесу) в) психологічних аспектів (вікові, індивід особливої" спілкування „вчитель - учень", психологічна атмосфера класу); г) виховних аспектів, д) організаційних аспект організація класу, підготовка класу, наочність)

Білет №27

  1. Українське національне відродження кінця XVIII - початку XX ст.

Поряд із усвідомленням необхідності боротьби за соціальні та економічні права на західноукраїнських землях протягом перших десятиліть XIX ст. формується національний рух. Під впливом політики «освіченого абсолютизму», нових європейських течій, політичних, соціальних і культурних змін у Галичині з'являється перше покоління будителів, яке належало до майже виключно середовища греко-католицького духовенства. Центром першої хвилі національного відродження став Перемишль, де навколо перемишльського владики - єпископа Михайла Левицького згуртувалося невелике коло представників національне свідомої інтелігенції - Шогильницький, Й.Левицький, Й.Лозинський, А.Добрянський, І.Лаврівський, І.Снігурський та ін. Вони виявляли великий інтерес до вітчизняної історії, життя народу, його мови й усної творчості, чимало зробили для піднесення укра­їнського шкільництва, вживаючи заходів щодо створення початкових шкіл для місцевого населення.

Найбільшого розмаху діяльність перемишльського гуртка набрала після призначення в 1818 р. перемишльським єпископом Івана Снігурського До 1832 р. під його покровительством відкрилось бл. 400 шкіл, У 1817-1821 рр. було видано декілька підручників. Автором більшості з них був Іван Могильницький.

Кирило-Мефодіївське братство було засновано в Києві 1846 р. Членами братства, очолюваного істориком, ад'юнкт-професором Київського університету М.Костомаровим, були полтавський учитель В.Білозерський, службовець канцелярії генерал-губернатора М.Гулак. Пізніше до них приєдналися П. Куліш і Т.Шевченко. Це був цвіт тогочасної молодої української інтелігенції. Всі вони захоплювалися ідеями свободи і демократії, всеслов'янського єднання, тому й свою таємну організацію назвали на честь великих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.

На поглядах членів Кирило-Мефодіївського братства дещо позначалася програма Товариства об'єднаних слов'ян. Новою тут була ідея месіанізму українського народу. М.Костомаров був переконаний в тому, що за Україною, яка повстане зі своєї могили, підуть усі слов'янські народи. Однак члени братства по-різному дивилися на засоби досягнення цієї мети. Більшість схилялася до шляху реформ і «м'яких» методів. Меншість, насамперед в особі Т.Шевченка, займала радикальні позиції. Розходилися члени братства і стосовно того, що є першочерговим і головним. Для М.Костомарова це були єдність і братерство слов'ян. Т.Шевченко ж палко обстоював соціальне та національне звільнення українського народу.

Проіснувало братство недовго: на початку 1847 р. за доносом студента Петрова його члени були заарештовані. Найгірша доля спіткала Т.Шевченка. Його заслали до Оренбурга без права писати й малювати.

Таким чином, від Кирило-Мефодіївського братства бере початок історія нового українського політичного руху. Воно було першою в історії України нелегальною політичною організацією, що поставила за мету національне й соціальне визволення українського народу, возз'єднання його в єдиній соборній державі з одночасним створенням федерації чи, можливо, конфедерації слов'янських країн.

Вирішальну роль у завершенні процесу становлення української національної мови відіграла творчість основоположників новоукраїнськоі літератури 1.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, П.Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, М. Шашкевича, Т.Шевченка. Зачинателем нової української літератури став (Котляревський (1769-1838), автор «Енеїди».

Українська інтелігенція була виразником національної самосвідомості. Насамперед це Т.Шевченко, у творчості якого найяскравіше відобразилися революційно-демократичні, національно-визвольні тенденції української культури і які стали найвищим досягненням суспільно-політичної думки середини XIX ст Його «Кобзар» (1840), поема «Гайдамаки» (1841) та Інші твори стали епохальним явищем.

Суперечливість і неоднозначність духовного і літературного життя в Україні тих років можна простежити й на творчості визначного письменника, мовознавця, історика, критика і публіциста П.Куліша (1819-1897), який прагнув активізувати українське культурно-національне відродження, що знайшло своє відображення як в наукових, так і в літературних творах, серед яких особливої уваги заслуговує двотомна збірка історичних і фольклорно-етнографічних творів матеріалів «Записки о Южной Руси» та соціально-історичний роман «Чорна рада. Хроніка 1663 року

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]