Нормативні акти:

1. КПК України.

2. Закон України від 25.02.1994 року "Про судову експертизу" // Голос України від 21.04.1994 року.

3. Інструкція "Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів // Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. №710.

4. Інструкція про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків, потерпілих. Затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України від 23 грудня 1995 р. №864. //Юридичний вісник України. – 1996. – 5-12 травня.

5. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджено Указом Президента України від 10 червня 1993 року. //Голос України. – 1993. – 26 червня.

6. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз // Наказ Міністерства юстиції України 08.10.98. № 53/5.

7. Наказ МВС України від 31.110.2002 р. № 1100 “Про вдосконалення організації діяльності органів досудового слідства МВС України”.

8. Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави // Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821.

9. Наказ МВС України від 18.01.1999 р. № 30. «Про затвердження Положення про Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, штатів цього Державного центру, Типового положення про науково-дослідний, експертно-криміналістичний центр при ГУМВС в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті, а також Типової структури цього центру”.

10. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. №8).

Ліітература :

1. Бацько І.М. Класифікація протоколів слідчих дій // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 8. – К.: Ін-т держави і права им. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – C. 349-356.– C. 349-356.

2. Бацько І.М. Правова регламентація додатків до протоколів слідчих дій // Актуальні проблеми правовідносин в Україні в умовах реформування законодавства. Матеріали науково-практичної конференції. Дніпропетровськ, ДДУ, 1999. – С. 58-61.

3. Вопросы расследования преступлений / Под ред. А. Я. Качанова и Е. А. Щербинского. – М., 1995.

4. Гапанович Н.Н. Опознание в судопроизводстве (процессуальные и психологические проблемы). Минск, 1975.

5. Глазырин Ф. В., Кругликов А П. Следственный эсперимент. – Волгоград, 1981.

6. Гончаренко В. И. и др. Экспертизы в следственной практике. – Киев, 1987.

7. Горинов Ю. А., Рогозин Ю. С., Скоромников К. С. Судебная киносьемка и видеозапись. – Волгоград, 1980.

8. Денисюк А.Н. Участие специалиста-медика в деятельности органов внутренних дел по расследованию. Киев, 1988.

9. Денисюк Г. Ф. , Шепитько В. Ю. Обыск. – Харьков, 1999.

10. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий. Научно-практическое пособие. Х., 1999.

11. Ефимичев С. П., Кулагин Н. И,. Ямпольский А. Е. Следственный осмотр. -Волгоград, 1983.

12. Ефимичев С. П., Кулагин Н. И., Ямпольский А. Е. Допрос. – Волгоград, 1978.

13. Кінаш О. Організація окремої слідчої дії – умова законності і ефективності розслідування злочинів. // Право України 2003. - № 2. Ст. 59.

14. Кінаш О.Організація розслідування та тактика слідчих дій у справах неповнолітніх. // Право України. 2002. - № 11. Ст. 65.

15. Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статей 187, 187¹ КПК України. // Право України 2003. - № 4, Ст. 57.

16. Переверза О. Особливості тактики допиту особи, яка дає завідомо неправдиві показання з участю захисника у процесі з моменту затримання. // Право України. 2002. - № 10. Ст .50.

17. Сас В. Щодо вчення про тактику слідчих дій. // Право України. 2002. - № 2. Ст. 13.

18. Салтєвсський М. Ситуаційний підхід у методиці розслідування і профілактики корупції. // Право України. 2002. - №7. Ст. 48.

19. Следственные действия (процессуальная характеристика и психологические особенности). – Волгоград, 1984.

21. Следственные действия / Гаврилов А. К.,, Ефимичев С. П., Михайлов В. А., Туленков П. М. – Волгоград ,1994.

22. Смітієнко З.Д. Клименко Я. Обов’язок слідчого по своєчасному забезпеченню цивільного позову в кримінальному процесі. // Право України 2002. - № 4. Ст. 56.

23. Смітієнко З.Д., Бацько І.М. До питання про правову регламентацію джерел доказів.// Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 131-138.

24. Смітієнко З.Д., Бацько І.М. Забезпечення законності при складанні протоколів слідчих дій. // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 63-72.

25. Спіріна І.Д. Судово-психіатрична експертиза: навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, Арт-Прес, 2000. – 144 с.

26. Сизоненко А. Відеозвязок як засіб проведення слідчих дій за межами України. // Право України. 2003. - № 3. Ст. 96.

.

27. Тертышник В. М., Слинько С. В. Тайное становится явным: взаимодействие следователя, оперативного работника и эксперта-криминалиста при раскрытии и расследовании преступлений.- Харьков: Гриф, 1997.

28. Тертышник В.М., Фурман Н.А. Допрос на предварительном следствии. – Харьков, 1996.

29. Фрідман І., Смітієнко З. Використання спеціальних знань при розслідуванні правопорушень в сфері економіки //Право України. – 1998. – № 11. – С. 128-131.

30. Удалова Л. Допит експерта: проблеми законодавчого врегулювання. // Право України. 2003. - № 2. Ст. 111.

31 Удалова Л. Специфіка допиту при пред’явленні для впізнання. // Право України. 2002. - № 9. Ст. 93.

32. Хазін М. А., Бойко М. Д., Співак В М. Кримінально-процесуальні акти дізнання та досудового слідства. – Київ, 1996.

33. Щерба С. П., Марков А. Я., Стеснова Т. И. Участие переводчика на пред-варительном следствии и дознании. – М., 1993.

34. Сучасні системи адвокатури за редакцію О.Д.Святоцкого Київ Право України 1993 р.

35. О.Д.Святоцький М.М.Міхеєнко “Адвокатура України” Київ Ін Юре 1997 р.

36. Я.П.Зейкан “Захист у кримінальній справі” Київ “Вища школа” 2002 р.

37. Правила Адвокатської етики (Вища Кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України) Київ – 1999 р.

Тема 8

Притягнення як обвинуваченого

Семінарське заняття

Запитання для обговорення:

1. Поняття і підстави притягнення особи в якості обвинуваченого.

2. Постанова про притягнення особи в якості обвинуваченого: структура, зміст, процесуальна форма, мова і стиль.

3. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення.

4. Допит обвинувачуваного.

5. Відсторонення обвинуваченого від посади.

Загальні положення

1. Обвинувачений – особа, стосовно якої у встановленому законом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.

Підставою притягнення особи в якості обвинуваченого є наявність системи незаперечних доказів, які підтверджують винність особи у вчиненні конкретного злочину.

Сутність акта притягнення в якості обвинуваченого полягає в тому, що на підставі зібраних доказів конкретна особа ставиться в положення одного з головних учасників кримінального процесу, у відношенні його формулюється конкретне обвинувачення, застосовуються дії небажаного для нього характеру, визначаються конкретні права й обов'язки, встановлені законом.

Етапи акта притягнення особи в якості обвинуваченого:

1. винесення постанови про притягнення в якості обвинуваченого;

2. пред'явлення обвинувачення і роз'яснення обвинуваченому його прав;

3. допит обвинуваченого.

2. Структура постанови про притягнення особи в якості обвинуваченого:

• вступна частина;

• описова;

• резолютивна.

Зміст постави -див. ст. 132 КПК України.

2. Строки пред'явлення обвинувачення – не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і, у всякому разі, не пізніше дня явки або приводу обвинуваченого.

Оголошення постанови посвідчується підписом обвинуваченого на постанові.

2. Допит обвинуваченого провадиться негайно і, у всякому разі, не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення. При допиті має право бути присутнім захисник.

На початку допиту з'ясовується чи визнає обвинувачений себе винним.

Обвинуваченому, за його проханням, дається можливість написати свої показання власноручно.

Обвинувачений підписує кожну сторінку протоколу допиту.

2. Відсторонення обвинуваченого від посади здійснюється мотивованою постановою із санкції прокурора.

Варто розглянути:

1. співвідношення акта притягнення особи в якості обвинувачення з дотриманням принципу презумпції невинуватості в кримінальному процесі, положеннями ст.15 КПК України;

2. систему процесуальних гарантій забезпечення обвинуваченому права на захист і правовий порядок реалізації його прав на досудовому слідстві;

3. особливості притягнення в якості обвинуваченого осіб, що мають статус кримінально-процесуальної недоторканності (суддів, депутатів);

4. забезпечення незалежності і процесуальної самостійності слідчого й особи, що провадить дізнання (ст.ст.105, ч.2 ст.114 КПК України, а також ст.227-231 КПК України);

5. особливості пред'явлення обвинувачення неповнолітнім обвинуваченим ( ст.ст. 433, 437-438 КПК України).