Загальні положення

1. Запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, що обмежують свободу пересування обвинуваченого (підозрюваного).

Запобіжні заходи застосовуються тільки до обвинуваченого, а у виняткових випадках – до підозрюваного.

Застосовуються органами дізнання, досудового слідства і прокуратури до обвинуваченого (у виняткових випадках до підозрюваного) у випадках, зазначених в законі і мають на меті припинити таким особам можливість сховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність, а також забезпечити виконання вироку.

Види запобіжних заходів:

• підписка про невиїзд;

• особиста порука;

• порука громадської організації або трудового колективу;

• застава;

• взяття під варту;

• нагляд командування військової частини.

• тимчасовий запобіжний захід – затримання.

2. Підстави застосування запобіжних заходів:

а) наявність доказів вчинення злочину;

б) наявність даних, які вказують на те, що обвинувачений (підозрюваний) може:

• сховатись від слідства або суду;

• перешкодити встановленню істини в справі;

• продовжити злочинну діяльність;

• перешкоджати виконанню вироку.

2. Взяття під варту застосовується по справах про злочини, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі і тільки за постановою суду.

Строк тримання під вартою – до двох місяців.

Продовжують: суддя того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу – до 4-х місяців, суддя апеляційного суду – до 9-ти місяців, суддя Верховного Суду – до 18-ти місяців.

2. При вивченні даного питання необхідно проаналізувати ст.148, ч.1-3 ст.151, а також ч.1 ст.155 УПК України.

Нормативні акти :

Конституція України – ст. 3, 8, 13, 19, 21 –68, 80, 121-131, 147-153.

КПК України, гл.13.

Закон України від 30.06.1993 року "Про попереднє ув'язнення"// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360. Зі змінами від 27.06.2001. // ВВР № 34-35, 2001.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.10.96 р. //Право України. – 1996. – №12.

Про практику застосування судами застави, як запобіжного заходу. Постанова Пленуму Верховного Суду України 26 березня 1999. – №6. // Вісник Верховного Суду України. –1999.-№3.

Література

Біленчук П. Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинувачуваного. – Київ: Атіка,1999.

Пилипчук П. П. Запобіжний захід у вигляді застави повинен застосовуватись більш ефективно // Вісник Верховного Суду України. – 1999. -№3. – С. 9-11.

Рожнова В., Ліпкан В. Концептуальні засади побудови системи запобіжних заходів. // Право України. 2002. - № 5. Ст. 21.

Рыжаков А.П. Меры пресечения. М., 1997.

Смірнов Ю. О. Конституційні гарантії прав і свобод людини в Україні // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. – С.57-61.

Смітієнко З. Д. Деякі проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства з метою ефективної боротьби з організованою злочинністю //Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні. – Київ, 1992.

Тертышник В. М.,Смоков С. М., Петренко А. В. и др. Досудебное расследованите: юридические документы. – Харьков, 1999.

Хавронюк М. І. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – Київ: Парламент. Вид-во, 1999.

Шадрин В. С. Обеспечение прав личности при расследовании преступлений. – Волгоград, 1997.

Грошевий Ю.М. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Харків, Право – 2002.

Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. Навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, - 2003.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. Підручник. Київ: А.С.К., 2003.