Питання для самоконтролю

1. Визначте сутність та складові стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

2. Охарактеризуйте сутність конкурентної стратегії та основні етапи її розробки і реалізації.

3. Охарактеризуйте основні інноваційні конкурентні стратегії відповідно до класифікації А. Ю. Юданова, Л. Раменського та Д. Грайма.

4. Характерні риси та різновиди компанії-віолента.

5. Основні риси компанії-патієнта та проблеми, з якими вона зіштовхується.

6. Характерні риси компанії-експлерента та основні напрями її розвитку.

7. Характерні риси та різновиди фірм-комутантів. Сутність франчайзингу.

8. Галузеві ситуації, що впливають на вибір стратегії фірмою, та базові конкурентні стратегії відповідно до М. Портера.

9. Конкурентні стратегії в нових галузях.

10. Основні стратегії для компаній, що працюють на швидкозростаючих ринках.

11. Стратегії фірм у відповідь на зміни в конкурентному середовищі галузі на стадії зрілості.

12. Типові помилки фірм при визначенні стратегій в період, коли галузь знаходиться у стадії зрілості.

13. Конкурентні стратегії для фірм, які діють в галузях, що знаходяться в стані стагнації або спаду.

14. Типові стратегічні помилки фірм, які працюють на ринках, що стагнують.

15. Конкурентні стратегії в роздроблених галузях.

16. Конкурентні стратегії на міжнародних ринках.

Тема 5. Конкурентоспроможність товару

5.1. Основні характеристики конкурентоспроможності продукції.

5.2. Основні методи оцінки конкурентоспроможності товару.

5.1. Основні характеристики конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможність товару – це ступінь його відмінності від товару-конкурента за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі та за витратами на її задоволення.

Основними факторами конкурентоспроможності товару є:

1. на стадії виробництва:

   1. технічні (якість, міцність, надійність, безпечність);

   2. економічні (матеріаломісткість, енергоспоживання, габарити);

   3. естетичні (художня виразність та колорит, раціональна організація форми, цілісність композиції);

   4. екологічні (вплив на природне середовище);

   5. експлуатаційні (простота користування (приготування), комфортність, ремонтопридатність, зручність в експлуатації);

2. на стадії продажу:

   1. споруда крамниці (інтер'єр, ергономічні умови);

   2. процес продажу (кваліфікація персоналу, швидкість обслуговування, знання іноземних мов);

   3. сервіс у процесі продажу (консультація персоналу, доставка, монтаж);

   4. гуртовий продаж (мерчендайзинг, фірмова мережа, дистриб’ютори);

   5. умови контракту (ціна, знижка, система оплати);

   6. законодавство з регулювання обміну (мито, податки, дотації, правовий захист товару);

3. стадія споживання:

   1. сервіс у процесі користування, споживання (мережа пунктів ремонту та гарантійного обслуговування);

   2. післяпродажний період (використання за повторним призначенням, продовження експлуатації через оновлення).

5.2. Основні методи оцінки конкурентоспроможності товару

Можна умовно виділити наступні групи методів оцінки конкурентоспроможності продукції:

1. методи на основі дослідження відношення споживачів до товару;

2. методи на основі порівняння товару фірми з базовим зразком;

3. методи експертних оцінок;

4. змішані методи.

Розглянемо детальніше ці групи методів.

Методи на основі дослідження відношення споживачів до товару передбачають розрахунок конкурентоспроможності продукції шляхом оцінки відповідності нашого товару та кожного з товарів-конкурентів потребам споживачів. Відповідну інформацію ми отримуємо, як правило, в ході анкетування споживачів. Проте і перелік досліджуваних показників, і підходи до їх аналізу різняться в залежності від обраного методу:

1. метод оцінки відповідності споживчим вимогам;

2. модель Розенберга;

3. мультиатрибутивна модель установок Фішбейна;

4. побудова радару конкурентоспроможності;

5. оцінка конкурентоспроможності продукції за ціною.

Перший з них – метод оцінки відповідності споживчим вимогам. Маркетолог визначає сукупність найбільш істотних показників конкурентоспроможності товару. Відповідно до характеризованих властивостей товару такі показники можуть бути позитивними чи негативними. По позитивному показнику ставиться 1 бал, якщо нашому товару притаманна відповідна хороша з точки зору покупця характеристика (наприклад, смак нашого харчового продукту подобається споживачам). По негативному показнику ставиться -1 бал, якщо нашому товару притаманна відповідна погана з точки зору споживача характеристика (наприклад, висока ціна). Якщо у нашого товару відсутня позитивна чи негативна характеристика, що визначається даним показником, ми ставимо по ньому 0 балів. Після цього за формулою 5.1 розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності як сума усіх отриманих значень позитивних і негативних показників:

(5.1)

де j – це марка товару;

І – це індекс конкурентоспроможності;

Q_i – і-тий показник конкурентоспроможності (позитивний чи негативний);

п – кількість показників конкурентоспроможності товару.

Чим більше набере товар певної марки балів із максимально можливої їх кількості (яка залежить від переліку обраних для аналізу показників), тим більш конкурентоспроможним він буде.

Другий метод оцінки конкурентоспроможності продукції – це модель Розенберга. За формулою 5.2 визначається, наскільки споживачі вмотивовані купувати товар:

(5.2)

де  j – марка товару;

п – кількість мотивів покупця до придбання даного виду товару;

A_j - суб'єктивна придатність товару (відношення до товару марки j);

V_i - важливість і-го мотиву для споживача;

I_ij  - суб'єктивна оцінка придатності j-ої марки для задоволення мотиву і.

При третьому методі для оцінки конкурентоспроможності продукції використовується мультиатрибутивна модель установок М. Фішбейна. Чим кращою є установка (відношення) споживача щодо нашого товару порівняно з установками щодо продукції конкурентів, тим він конкурентоспроможніший. Розрахунки проводяться за формулою 5.3:

(5.3)

де А_j – установки щодо товару марки j;

b_і – сила уявлення про те, що об’єкт має атрибут і;

е_і – оцінка споживачами атрибуту і;

n – число атрибутів.

Звичайно, для визначення відношення споживача до певного атрибуту в анкетах використовується шкала, подібна до наступної: