2.2.4. Антимонопольне законодавство України

Одним з основних нормативно-правових актів українського антимонопольного законодавства є Закон України "Про захист економічної конкуренції".

Даний Закон виділяє основні види антиконкурентних узгоджених дій.

Попередньо зазначимо, що узгоджені дії самі по собі не забороняються законодавством. Під узгодженими діями розуміється наступна діяльність суб’єктів господарської діяльності:

1. прийняття їх об’єднаннями будь-яких рішень;

2. створення об’єднання чи спільного підприємства, що призведе до координації конкурентної поведінки у майбутньому;

3. вступ до об’єднання;

4. укладення угод у будь-якій формі;

5. будь-яка інша погоджена діяльність або бездіяльність.

В цілому, до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законодавством, відносяться узгоджені дії щодо:

1. встановлення цін на товари;

2. встановлення умов придбання чи реалізації товарів;

3. обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або ж намагання встановити над ними контроль;

4. розподілу ринків чи джерел постачання за будь-яким принципом, в т.ч.:

   1. за територіальним принципом;

   2. асортиментом товарів;

   3. обсягом реалізації (придбання) товарів;

   4. за колом продавців або покупців;

5. спотворення результатів аукціонів, торгів, в т.ч. державних закупок;

6. спотворення результатів конкурсів;

7. усунення з ринку або обмеження доступу до ринку інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;

8. застосування різних умов до рівнозначних угод із іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

9. укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом не стосуються предмета цих угод;

10. будь-які інші схожі дії (бездіяльність) суб’єктів господарювання, які можуть призвести чи призвели до недопущення, обмеження або усунення конкуренції на ринку товару.

Законодавство встановлює певні виключення до наведеного вище переліку. Так, виробник має право встановлювати в угодах із посередниками певні обмеження стосовно формування цін на поставлену ним продукцію. За відсутності такого права стимулювання підприємством попиту споживачів шляхом зниження ціни на свій товар було б неможливим, оскільки не факт, що посередник став би проводити паралельне зменшення ціни у роздрібній мережі. Існує ще ряд виключень, з якими детальніше можна ознайомитись у статті 8 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, може бути звільнена від відповідальності у випадку, якщо добровільно, раніше від інших учасників цих дій повідомила факт порушення законодавства Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення, а також надала інформацію, яка матиме суттєве значення під час проведення розслідування. Органи антимонопольного комітету також забезпечують конфіденційність інформації про таку особу у випадку наявності її вмотивованого побажання.

Особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії і першою повідомила про це уповноважених осіб, не звільняється від відповідальності у випадку, якщо вона:

1. продовжила антиконкурентну діяльність після повідомлення Антимонопольного комітету;

2. була ініціатором антиконкурентних узгоджених дій;

3. забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;

4. не надала усієї інформації, потрібної для успішного провадження справи, якою володіла або могла безперешкодно отримати.

В певних випадках антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені. Суб’єкти господарювання, які планують здійснити відповідні дії, попередньо мають отримати дозвіл органів Антимонопольного комітету. Для отримання такого дозволу треба довести, що заплановані дії сприятимуть:

1. раціоналізації виробництва, його техніко-економічному розвитку;

2. оптимізації експорту чи імпорту товарів;

3. розробленню уніфікованих технічних умов або стандартів;

4. розвитку малого та середнього бізнесу.

Якщо ж заплановані антиконкурентні узгоджені дії можуть призвести до суттєвого обмеження конкуренції на усьому ринку чи в значній його частині, то в такому випадку дозвіл Антимонопольним комітетом не надається. Тоді суб’єкти господарювання можуть звернутися до Кабінету Міністрів України. В такому випадку треба довести, що позитивний економічний і суспільний ефект від запланованих ними антиконкурентних узгоджених дій перевищить негативні наслідки відповідної діяльності. Кабінет Міністрів України не може надати дозволу на здійснення антиконкурентних узгоджених дій у випадку, якщо:

1. суб’єктами господарювання планується введення обмежень, які не є необхідними для реалізації заявлених ними узгоджених дій;

2. обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової економіки.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» також визначає основні види діяльності, які відносяться до зловживання монопольним становищем на ринку.

Попередньо зауважимо, що існування підприємств-монополістів українським законодавством не забороняється.

Підприємство займає монопольне положення на ринку, якщо щодо нього виконується одна з наступних умов:

1. на цьому ринку не має жодного конкурента;

2. частки ринку конкурентів є значно меншими, ніж у даного підприємства;

3. не зазнає значної конкуренції внаслідок обмежених можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

4. частка ринку даного суб’єкта господарювання перевищує 35%, і він не може довести, що зазнає значної конкуренції.

Група підприємств займає монопольне становище на ринку, якщо одночасно виконуються наступні умови:

1. між ними немає конкуренції або ця конкуренція є незначною;

2. у даної групи підприємств немає жодного конкурента або ж вони не зазнають значної конкуренції з боку інших підприємств внаслідок обмежених можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

3. найбільші підприємства галузі не можуть довести, що зазнають значної конкуренції, за умови, що сукупна частка ринку:

   1. для 2-3 таких підприємств – перевищує 50%;

   2. для 4-5 таких підприємств – перевищує 70%.

Зловживання монопольним становищем на ринку – це дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. До зловживання антимонопольним становищем на ринку відносяться:

1. встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2. застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3. обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які не стосуються предмета договору;

4. обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5. часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6. суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7. створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» до антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю є будь-які дії або бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, зокрема:

1. перешкоджання створенню нових підприємств або реєстрації підприємців;

2. пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу до будь-яких об'єднань;

3. пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до першочергової поставки продукції певному колу споживачів або ж першочергового її придбання у певних продавців;

4. будь-яка діяльність, спрямована на розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягами їх реалізації (закупівель) або за колом покупців (продавців);

5. встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

6. надання окремим суб’єктам господарської діяльності або їх об’єднанням певних пільг або інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище і призводять або можуть призвести до спотворення конкуренції;

7. створення несприятливих або дискримінаційних умов для ведення діяльності окремих суб’єктів господарювання порівняно з конкурентами;

8. будь-яке інше обмеження самостійності підприємств, не передбачене законами України.