13 Дихлоретан

(1.1-дихлоретан (етиліден хлористий), 1.2-дихлоретан (хлорид етилену),

хлористий етилен, етилендихлорид)

Молекулярна формула: СН₂СlСН₂Сl; С₂Н₄Сl₂. М=98,97.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Д. зберігається в ємкостях, резервуарах, скляних бутлях; транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина, з сильним солодкуватим запахом, характерним для галогенпохідних вуглеводнів. Т. плавл. мінус 35,36 ⁰С, т. кип. 83,47 ⁰С; т. крит. 288 ⁰С; густина 1253 кг/м³, густина крит. 440 кг/м³; густина за повітрям 3,4; тиск парів (в кПа) 0,90 (-20 ⁰С); 3,04 (0 ⁰С); 8,0 (18,2 ⁰С); 152 (100 ⁰С); 1379 (200 ⁰С); 5066 (295 ⁰С). Тиск крит. 5,37 МПа, коеф. диф. парів в повітрі 0,072 см²/с (разр.), тепл. згор. 1076 кДж/моль (розр.). Розчиняється у воді 0,91 % (мас.) при 0 ⁰С; 0,86 % (мас.) при 25 ⁰С; Д. добре розчиняється в органічних розчинниках. Розчинність води в Д. 0,16 % (20 ⁰С); 0,52 % (69 ⁰С). Д. утворює азеотропну суміш з водою (т. кип. 71,6 ⁰С; 91,8 % Д.).

Вибухо- і пожежонебезпечність. Д. легко займається від іскор і полум’я. Пари Д. утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Т. спал. 9 ⁰С; т. самозайм. 413 ⁰С; конц. межі пош. полум’я: нижн. 8 ⁰С, верхн. 31 ⁰С; за концентрації Д. у повітрі 10 % (об.), макс. тиск вибуху 647 кПа, швидкість зростання тиску: середня 3,6 МПа/с, макс. 6,3 МПа/с, МВВК 16,4 % (об.) при розведенні пароповітряної суміші діоксидом вуглецю; БЕМЗ 1,8 мм.

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком, у приміщеннях застосовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина, високотоксична, наркотик; добре просочується крізь шкіру, навіть у вигляді парів. Можлива смерть від набряку легенів та від серцево-судинної недостатності.

Поріг сприйняття запаху: 25 мг/м³.

Дія на шкіру. Якщо Д. потрапляє на шкіру і тривалий час не змивається, можливе розвинення дерматиту із некрозом і поганим загоюванням дефекту. Д. добре просочується крізь шкіру, навіть у вигляді парів.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 3 мг/м³.

ГДК с.д.: 1мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “ферментні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 625 мг/кг (миші).

Л.К. ₅₀: 8000 мг/м³ (миші, 8 год.).

Токсична дія. Д. викликає дистрофічні зміни головним чином у печінці, а також у нирках та інших органах. Викликає помутніння рогівки в результаті резорбтивної дії. Всмоктується крізь шкіру. Вдихання парів у концентрації 6-50 мг/м³ протягом 1 хв. викликало зміни світлової адаптації ока, судинну реакцію і зміни дихання. При вдиханні парів Д. у концентрації 300-600 мг/м³ протягом 2-3 год. спостерігається головний біль, сонливість, солодкий присмак у роті, нудота, іноді блювота, легке подразнення слизових оболонок, відчуття печії на шкірі обличчя, почервоніння її, іноді легка хворобливість і збільшення печінки. На другий день усе звичайно проходить, крім невеликої слабкості. Уже за концентрації Д. 1250-2750 мг/м³ роботи доводиться проводити в протигазах.

При більш тяжких отруєннях спостерігаються сильна загальна слабкість, запаморочення свідомості, блювота, часто неприємні відчуття, біль за грудиною, збільшення печінки, схильність до гіпотонії, зміни пульсу, глухі тони серця, на електрокардіограмі - зміни, характерні для токсичного ураження серцевих м’язів. У ряді випадків виявлено вологі хрипи в легенях, ознаки ураження нирок. Іноді має місце потьмарення свідомості, озноб, звуження поля зору, гіпоглікемія, нейтрофільний лейкоцитоз. Тяжкі отруєння супроводжуються втратою свідомості, часто тривалою і судомами; іноді настає швидка смерть від серцево-судинної недостатності. У ряді випадків спостерігались недостатність нирок (майже до уремії), токсичний гепатит, набряк легенів.

Відомі чисельні випадки отруєнь внаслідок приймання Д. всередину. При цьому на перший план виступають ураження печінки і нирок, які закінчуються смертельними випадками. Вже при 20-50 мл досить для розвитку важкого отруєння, але є випадки смерті після 1-2 ковтка Д. У 106 відомих випадках гострого отруєння доза становила 5-200 мл. Наслідки гострого отруєння: збудження, судоми, психічне пригнічення, коматозний стан. У ряді випадків на першому плані були явища гастроентериту. Приблизно в половині випадків відбувався розвиток синдрому гострої серцево-судинної недостатності - стійке падіння кров’яного тиску, тахікардія. Ще більш часті випадки гострого токсичного гепатиту з печінково-нирковою недостатністю. Печінка збільшена, хвороблива, у крові підвищений вміст ряду трансаміназ, білірубін; білок у сечі, високий рівень залишкового азоту в крові. Гостра ниркова недостатність може призвести до смерті. Звичайно в тяжких випадках одночасно виникають серцево-судинна недостатність, токсичний гепатит, анурія. Іноді досить швидко розвивається набряк легенів. У крові, сечі, перітонеальній рідині виявляється Д. Алкоголь, який вжито одночасно або перед прийманням Д., різко погіршує перебіг отруєння.

При хронічних отруєннях виникають головний біль, стомленість, нудота, проноси, подразнення дихальних шляхів, ураження печінки і нирок, зміни в серцевих м’язах. За концентрацій до 100 мг/м³ - втома, головний біль, безсоння, функціональні зміни вегетативної нервової системи. В окремих випадках, особливо у людей, які перенесли декілька гострих отруєнь підряд, можуть розвинутися тяжкі отруєння аж до смертельних. Відомий випадок токсичного менінгоенцефаліту після 10-річної роботи. За концентрацій парів Д. 40-800 мг/м³ у значної кількості досліджених відзначалося схуднення, гастрит, брадикардія; при епізодичній роботі за концентрацій 250-800 мг/м³ - порушення функцій печінки.

У людей, які працювали за концентрації парів Д. 50 мг/м³ (в окремі проміжки часу вона досягала 150 мг/м³), були виявлені ознаки хронічного отруєння (щоправда, значна частина цих робітників раніше перенесла легкі гострі отруєння): невротичний стан, вегетативні дистонії, зниження кон’юнктивальних і ковтальних рефлексів, схильність до брадикардії, біль в області серця, задишка, нудота, зміни електрокардіограми, особливо часто збільшення і хворобливість печінки, порушення її антитоксичної і білковоутворювальної функції; уробілін в сечі, у змивах із рук знайдено 0,001-0,002 мг Д. на 1 см² шкіри.

При використанні Д. в фармацевтичному виробництві і концентрації його парів у повітрі в межах 10 мг/м³ (іноді перевищення в 1,5-3 рази) у 77 % досліджених були скарги на нудоту, відрижку, біль в епігастрії; кислотність шлункового соку у більшості знижена, іноді відсутня вільна НCl.

Ознаки отруєння. Головний біль, солодкуватий присмак у роті, нудота, іноді блювота, легке подразнення слизових оболонок, відчуття печії на шкірі обличчя. почервоніння обличчя.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Після 6-7 год. вдихання парів в концентрації 12000 мг/м³ в крові у кроля визначено 4,5-7,9 мг % Д.; при 3900 мг/м³ середній вміст Д. у сечі становив 1/3 - 1/5 від вмісту в крові. При одноразовому внутрішньочеревному введенні мишам радіаційного Д. (0,05-0,17 мг/кг) протягом 3 днів його виділилося: 10-42 % із повітрям, яке видихається, в незмінному виді; 12-15 % у вигляді СО₂; 0,06 % із калом; 51-73 % із сечею (головним чином у вигляді хлороцтової кислоти, S- карбоксиметилцистеїну, тіодіоцтової кислоти, у незначних кількостях сеча вміщувала 2-хлоретанол і S,S’ - етиленбісцистеїн). За концентрації в повітрі на рівні ГДК вміст Д. у сечі не перевищує 4 мг/л.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження печінки , нирок, зміни у м’язах серця, головний біль, безсоння, токсичний менінгоенцефаліт, гастрит, брадікардія, дерматит із некрозом; можливий розвиток після отруєння гострих токсичних менінгоенцефалітів і енцефалопатій, що закінчуються інвалідністю. Важкі отруєння приводять до смерті.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При гострому інгаляційному отруєнні потрібні свіже повітря, спокій, тривале вдихання зволоженого кисню з використанням носових катетерів (безперервне протягом перших 2- 4 год., пізніше по 30-40 хв. із перервами по 10-15 хв.). Рекомендуються серцеві засоби: камфора (20 %), кофеїн (10 %), кордіамін (25 %) по 1-2 мл п/ш; заспокійливі засоби, міцний солодкий чай. Слід ввести в/в 20-30 мл 40 % розчину глюкози з 5 % аскорбінової кислоти, 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. В разі різкого послаблення або зупинки дихання необхідне штучне дихання методом “рот в рот” із переходом на кероване (апарати ПО-3, ДП-1 тощо). У тяжких випадках потрібна негайна госпіталізація в реанімаційний центр.

У випадку потрапляння отрути всередину необхідно ретельне промивання шлунку через зонд, приймання універсального антидоту (ТУМ), 100-200 мл вазелінового масла з наступним прийманням сольового проносного; очищення кишечнику до чистих промивних вод (сифонна клізма). Для посилення діурезу потрібне введення у вену 50-100 мл 30 % сечовини або 40 мг лазиксу. В разі розвитку колаптоїдного стану слід ввести в/в 0,5 мл 0,05 % розчину строфантину в 10-20 мл 20 % розчину глюкози або корглікон (0,5- 1 мл 0,06 % розчину в 20 мл 20 % розчину глюкози); за показаннями -мезатон. У подальшому для відновлення кислотно-лужної рівноваги потрібне в/в крапельне введення 300-500 мл 4 % розчину бікарбонату натрію. Рекомендуються вітаміни В₆ і С, ліпоєва кислота, унітіол (5 % розчин в/м по 5 мл 3-4 рази на день в першу добу, 2-3 рази на день на другу і третю добу).

Протипоказано застосування адреналіну, морфіну, наркотиків, до складу яких входить хлор. У реанімаційному центрі показаний екстракорпоральний гемодіаліз.

Засоби індивідуального захисту. При середніх концентраціях Д. рекомендується фільтруючий протигаз марки А. В умовах великих концентрацій Д. застосовують ізолюючі протигази. Слід одягати захисні рукавички із стійкої гуми, перхлорвінілу та інших пластиків. При використанні Д. як розчинник, екстракційного і знежирювачого засобу, а також у ряді випадків інших виробничих процесів. Використовують захисний костюм ТоО, гумові чоботи.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Д. діє як розчинник на пластмасові поверхні, при температурі червоного жару розкладається з утворенням хлороводню, що в суміші з вологою утворює соляну кислоту, яка спричинює корозію металів.