35 Хлор

Молекулярна формула: Cl₂; М= 70,9.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: Зберігається в цистернах, контейнерах, бочках, балонах для рідкого хлору, ємкостях; Зберігається і транспортується в зрідженому стані.

Фізичні і хімічні властивості: зеленувато-жовтий газ із характерним запахом.

Т. плавл. мінус 101,9 ⁰С, т. кип. мінус 34,05 ⁰С, т. крит. 144 ⁰С; густина 3,214 кг/м³, густина за повітрям 2,489; густина крит. 573 кг/м³; тиск крит. 77,1 МПа, розчинність у воді 0,7 г/100 г (20 ⁰С), 0,2 г/100 г (80 ⁰С), коеф. розч. у воді 1,78 (40 ⁰С). Легко зріджується в маслянисту жовто-зелену рідину з густиною 1,553 кг/м³ (мінус 35 ⁰С); досить реакційноздатний; з водою взаємодіє з утворенням НСІ і НОСІ.

Вибухо- і пожежонебезпечність: негорюча речовина.

Основна небезпека. Високотоксична речовина, отруєння Х. і великих концентраціях може призвести до миттєвої смерті внаслідок реіректорного гальмування дихального центру. Смерть виникає також від хімічного опіку легенів.

Дія на шкіру. Газоподібний хлор при високій концентрації або хлорна вода можуть іноді викликати гострий дерматит із потемнінням, почервонінням і набряклістю шкіри. У деяких випадках дерматит може перейти в екзему. При низьких концентраціях Х. виникають “хлорні вугри”. Захворювання може виникнути внаслідок прання одягу або доторкання до нього.

ГДК р.з.: 1 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: група “припікаючі”.

Л.Д. _{50 шл}: 3,5 мг/кг.

Л.К. ₅₀: 2900 мг/м³ (людина, протягом 5 хв.), 368 мг/м³ (миші, 30 хв.).

Токсична дія. Х. подразнює дихальні шляхи, може викликати набряк легенів. Вірогідно, Х. реагує з вологою на тканинах дихальних шляхів, і подразнювальну дію справляють НОСІ і соляна кислота, які при цьому утворюються. У крові порушується вміст вільних амінокислот; у крові і внутрішніх органах - активність деяких оксидаз. Отруєння Х. у великих концентраціях може призвести до миттєвої смерті внаслідок рефлекторного гальмування дихального центру. Потерпілий задихається, обличчя синіє, він метушиться, робить спроби бігти, але одразу падає, рух стає некоординованим, втрачається свідомість, пульс частішає. За менших концентрацій Х. рефлекторна зупинка дихання коротша, через декілька секунд дихання відновлюється, але стає поверхневим, судомним, паузи між дихальними рухами частіші і триваліші, дихання зупиняється через 5- 25 хв. після вдихання газу; через деякий час відбувається зупинка серця. Смерть настає також від хімічного опіку легенів.

При отруєнні Х. у середніх і низьких концентраціях спостерігаються різкий загрудний біль, печія і різі в очах, сльозотеча, задушливий сухий кашель, збудження, а в інших випадках, навпаки, пригнічення. Через 2-3 год. відбувається набряк легенів. Явища подразнення дихальних шляхів зменшуються, відбувається заспокоєння. Кашель стає не таким хворобливим, збільшується задишка, зростає пульс, починається виділення харкотиння зі слизом і відхаркування пінистою жовтою або червоною рідиною. Кров темна, густа, легко зсідається, що призводить іноді до тромбозу вен, особливо на ногах. Вологі і сухі хрипи зберігаються досить довго після зникання інших симптомів. Спостерігаються повнокров’я і набряк слизових зева, гортані, голосових зв’язок. Гостра емфізема легенів перкуторно виявляється ще в рефлекторній фазі, може бути стійким наслідком отруєння. Але стадія набряку легенів може і не розвиватися або бути досить малою. Іноді отруєння, перенесене в перші дні на ногах, через кілька днів закінчувалося смертю.

Отруєння Х. у дуже малих концентраціях найчастіші в умовах виробництва. Супроводжуються вони почервонінням кон’юнктиви, м’якого піднебіння і горлянки, бронхітом, незначною емфіземою легенів, легкою задишкою, почуттям тиску у грудях, часто блювотою. Набряк легенів якщо і розвивається, то на фоні трахеобронхіту. У крові в перший день виявляються лейкоцитоз, лімфопенія, на 2-3 день - навпаки, лімфоцитоз. Зміни кісткового мозку виникають за рахунок утворення більш молодих клітинних форм. У сечі іноді знаходиться білок.

Як наслідки отруєнь, виникають бронхоектази, емфізема легенів, гіалінізація і тромбоз стінок судин, гіпертрофія стінок правого шлуночка із наступною декомпенсацією. Х. у концентраціях 0,001-0,006 мг/л по 6-7 год. на день протягом місяця переноситься без помітних ускладнень.

Відомі випадки хронічного отруєння хлором. У робочого паперової фабрики після 4 років виникли кашель, печія в очах, іноді загальне нездужання протягом 1-2 тижнів, на 5 рік кашель зробився безперервним, з’явились біль і стиснення у грудях, задишка, кровохаркання. Об’єктивно спостерігалась емфізема нижніх частин легенів. Захворювання легенів виникали у робітників, які мали справу з Х., удвічі частіше, ніж у інших робітників. Відзначено запалення порожнини рота, а при тривалому контакті - карієс, виразки слизової оболонки носової перетинки, шлунково-кишкові розладнання, анемію, головний біль, запаморочення, безсоння.

Ознаки отруєння. Потерпілий задихається, обличчя синіє, він метушиться, робить спроби бігти, але одразу падає, рух стає некоординованим, втрачається свідомість, пульс частішає. Спостерігаються різкий загрудний біль, печія і різі в очах, сльозотеча, задушливий сухий кашель, збудження, в інших випадках - навпаки, пригнічення, відділення харкотиння зі слизом і відхаркування пінистою або червоною рідиною.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму Х. Потрапляє в організм через дихальні шляхи, реагує з вологою тканин дихальних шляхів, утворює соляну кислоту і гіпохлоритну кислоти, які потрапляють у кров і порушують баланс амінокислот; виводиться з сечею.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілому необхідні чисте повітря, спокій, зігрівання. Якомога швидше потрібні киснева інгаляція, госпіталізація. При подразнені верхніх дихальних шляхів рекомендується вдихання розпиленого 2 % розчину бікарбонату натрію. Слід промити очі, ніс, рот 2 % розчином харчової соди, пити тепле молоко з боржомом або содою. При сильному хворобливому кашлі застосовують кодеїн, дионін, гірчичники, при звуженні голосової щілини - тепло на шию, теплі лужні інгаляції, п/ш атропін (1 мл 0,1% розчину), за показаннями - стимулятори дихання (лобелін, цитітон в/в), серцеві засоби (0,25 мл 0,1 % розчину строфантину з глюкозою у вену, п/ш кофеїн, камфора, корглікон).

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючі промислові протигази марок В, М, БКФ, при великих концентраціях (більше 8,6 мг/л) - ізолюючі протигази, ізолюючі костюми КІ-АР “Іній”, КІ-К “Юпітер”, КІ-К-3 “Юпітер-3”, КІ-ТГЗХ “Меркурій”, а також захисні герметичні окуляри, гумові рукавички, чоботи, захисний одяг. Потрібен постійний контроль за станом протигазів.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Рідкий хлор руйнує гумові деталі, прогумовану тканину, при сполученні з водою Х. утворює сильну соляну кислоту, яка взаємодіє з більшістю металів; продуктом реакції є водень, який в суміші з хлором вибухонебезпечний.

Нейтралізація (дегазація). Рідкий хлор треба розводити водою до безпечної концентрації; газоподібну хмару Х. слід осаджувати водяною завісою; Х. нейтралізують вапняним молоком, гашеним вапном, аміачною водою, гідроксидом натрію. Слабкі розчини гідроксиду натрію або карбонату натрію застосовують з витратою 10 т на 1 т Х.. Використовують також луги відпрацьовані (1-20 % розчини), що є відходами ВХВ газоподібного кисню.