29 Толуол

(метилбензол, фенілметан)

Молекулярна формула: С₆Н₅СН₃. М=92,14.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Т. зберігають у ємкостях, балонах, резервуарах, скляних бутлях; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рухома рідина, запахом схожа на бензол. Т. пл. мінус 95 ⁰С. Т. кип. 110,6 ⁰С. Т. крит. 320,6 ⁰С. Густина 866,9 кг/м³. Густина парів за повітрям 3,1; густина крит. 292 кг/м³; тиск крит. 4,22 МПа. Коеф. дифузії парів у повітрі 0,0753 см²/с при 0 ⁰С; тепл. утвор. 50,17 кДж/моль; розчинність у воді 0,06 % (мас.) при 16 ⁰С. Концентрація насичених парів 96,02 мг/л (26 ⁰С). Коеф. розч. парів у воді 2,5 (36-38 ⁰С). Не розчиняється у воді, пари важчі за повітря, накопичується у низьких місцевостях, підвалах, тунелях тощо. Термічно стійка.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Легкозаймиста речовина. Виділяє займисті пари. Пари Т. утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші. Тепл. згор. мінус 3771,88 кДж/моль. Т. спал. 7 ⁰С, т. самозайм. 535 ⁰С, конц. межі пош. полум’я 1,27-6,8 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. 6 ⁰С, верхн. 37 ⁰С; МВВК 11,1 %(об.). Мін. енергія запалювання 0,26 мДж при 25 ⁰С; макс. тиск вибуху 634 кПа; швидкість зростання тиску 16,5 МПа/с, швидкість вигоряння 8,5  10^-2 кг/(м^{2 .} с); нормальна швидкість пош. полум’я 0,388 м/с; т. гор. 1635 К.

Засоби гасіння. При значних виливах слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂, водою.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина; пари утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші; накопичується у низьких місцевостях, підвалах, тунелях. Помірно токсична; наркотик; просочується крізь шкіру.

Поріг подразнюючої дії на очі: 150 мг/м³.

Дія на шкіру. Викликає сухість, тріщини шкіри, дерматити. Поліневрити позв’язують із дією Т., який потрапляє крізь шкіру. Рідкий Т. всмоктується шкірою зі швидкістю 14-23 мг/см³/год.

ГДК р.з.: 50 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,6 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,6 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “кров’яні”.

Л.К. ₅₀: 30000-35000 мг/м³ (миші); 46000 мг/м³ (кролі, 3 год.).

Токсична дія. У високих концентраціях діє як наркотик. На нервову систему діє сильніше, ніж бензол, сильніше виражена подразнювальна дія парів. Дія Т. на кровотворення незрівнянно слабша ніж у бензолу, але все ж таки не має однозначної оцінки. Ряд дослідницьких і клінічних даних заперечують мієлотоксичну дію Т., але вказують на біохімічні зміни в лейкоцитах і на окремі випадки ураження крові; деякі автори вважають, що подібні випадки пов’язані з наявністю в Т. бензолу, за наявності якого в кількості 5 % можуть виникнути характерні зміни крові.

При гострих отруєннях спостерігалися головний біль, нудота, блювота, розладнання рівноваги, парестезії, втрата свідомості. Описано випадки повторної втрати свідомості з наступним невеликим лейкоцитозом внаслідок розпилення Т. у закритих приміщеннях (при пропонованій концентрації 37-112 мг/л). За концентрації 0,15 мг/л виникає подразнення очей і горлянки у більшості людей протягом 3-5 хв., а при експозиції 8 год. - легке порушення координації рухів і зміни швидкості реакції. За концентрацій 1,3 і 1,5 мг/л і тієї ж тривалості дії були скарги на слабкість, головний біль, нудоту, парестезії, безсоння, що триває і по закінченні дії Т. Об’єктивно спостерігається розширення зіниць. За концентрації 2,25 мг/л вже до кінця третьої години, з’являються головний біль, запаморочення, нудота, симптоми сп’яніння, після 8 год. - розладнання координації рухів, розширення зіниць, скарги на слабкість, запаморочення, нудоту, що залишається і наступного дня. За концентрації 3 мг/л після 3 год. виникають сильна нудота, некоординованість рухів. Нервовість, слабкість м’язів, безсоння спостерігались протягом декількох днів. З боку дихання і кровообігу змін нема. Навіть за концентрації 0,05-0,1 мл/л виникають суб’єктивні симптоми: нервове збудження, головний біль, парестезії до кінця 8 годинного робочого дня. Виявлені погіршення декількох функцій спостерігалися за концентрації Т. в крові 0,5 %. Після вдихання парів чистого Т. протягом робочого дня (концентрація значна) у сечі робітників знайдено 4 г/л глюкуронової кислоти замість 0,6 г/л у контролі.

При хронічних отруєннях токсична дія Т. на людину надзвичайно посилена майже постійним одночасним впливом інших ароматичних вуглеводнів (бензол, ксилол тощо). В умовах виробництва при дії в більш високих концентраціях для Т. характерні подразнення слизових оболонок, загальні скарги на головний біль, запаморочення, слабкість, дратівливість, відсутність апетиту. Функціональні розладнання нервової системи частіше складають неврастенічний синдром із вегетативною дисфункцією (прискорення сухожилкових рефлексів, тремор, стійкій дермографізм, лабільність пульсу і артеріального тиску); інколи визначається астенічний синдром.

За концентрацій Т. 0,2-2 мг/л і вище виявлено зміни у крові у 41 із 100 чоловік. За концентрації 0,75 мг/л були скарги на головний біль і відсутність апетиту, неприємний присмак у роті, нудоту, легке розладнання координації. За концентрації 2 мг/л і вище відзначено також серцебиття, сильну загальну слабкість, гальмування реакцій психіки; низьку кількість еритроцитів; у більш тяжких випадках - підшкірні краплинні крововиливи, збільшення печінки. За концентрацій Т., що перевищують припустиму (50 мг/м³) в 2-12 разів, крім функціональних порушень нервової системи відзначено ретикулоцитоз, анізоцитоз, поліхромазію, лейкоцитоз або транзиторне зниження кількості лейкоцитів і лімфоцитоз або лімфопенію. Виявлено порфірінурію, збільшення вмісту Си і Fe у крові, як на ознаки ураження кровоутворювальної системи, при вдиханні Т. в концентрації 0,1 мг/л протягом 2-17 років. Виявлено посилене виділення фенолу і гіпурової кислоти з сечею. При концентрації Т. в повітрі 0,4 мг/л - в сечі знайдено 2,1 г/л фенолу замість 0,95 г/л у контролі.

Ознаки отруєння. Головний біль, нудота, блювота, розладнання рівноваги, парестезії, втрата свідомості; подразнення очей і горлянки; слабкість, запаморочення; головний біль і відсутність апетиту, неприємний присмак у роті, легке розладнання координації рухів.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. При концентрації Т. в повітрі 0,01-0,08 мг/л затримка парів поступово зменшується з 72 до 57 %. При хронічному отруєнні Т. виявляється у всіх тканинах, особливо у наднирковій залозі, нервовій тканині і кістковому мозку. Близько 70% Т., який абсорбується, підлягає швидкому метаболізму з утворенням бензойної кислоти. Тільки при більшій дозі Т. відбувається гідроксилювання ароматичного кільця з утворенням фенолів і підвищується концентрація органічних сульфатів. Т. швидко виділяється із крові, повільніше із тканин і протягом тривалого часу і жирових депо.

Наслідки дії у майбутньому. Розладнання нервової системи, ураження крові, неврастенія, ретикулоцитоз, лейкоцитоз, дерматити, безсоння; психічні захворювання.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно винести потерпілого на свіже повітря, забезпечити горизонтальне положення, тепло, спокій, при тяжкому диханні дати зволожений кисень із карбогеном, змити Т. із шкіри водою з милом, змастити дерматоловою маззю. При збудженні застосовуються валеріана, еленіум - 5-10 мг, седуксен - 5-10 мг, при падінні артеріального тиску - глюкокортікоїди - (розчин преднізолону 150-200 мг в/в крапельно, гемісукцинату 150-200 мг), поліглюкін 400,0 в/в. При нудоті і блювоті 2,5 % розчин аміназину - 1мл в/м. В очі слід ввести 2-3 краплини 30 % розчину альбуциду, у тяжких випадках при різкому послаблені або повній зупинці дихання - негайно розпочати штучне дихання методом “рот у рот”, ввести в/в бемегрід (2-5 мл 0,5 % розчину), етімізол (0,1г), лобелін (1 мл 1 % розчину). Адреналін і адреноміметичні препарати протипоказані. Треба негайно госпіталізувати хворого, при цьому штучне дихання не припиняти.

Засоби індивідуального захисту. При помірних концентраціях парів Т. - фільтруючий протигаз марки А, М, БКФ. Тривалість захисної дії від парів Т. при концентрації 0,5 мг/л - від 13 до 14 год., при 1 мг/л - 6 год., при 2 мг/л - 3,5 год., при 3 мг/л - 2,3 год., при 5 мг/л - 1 год. 15 хв. Для протигаза марки А з фільтром (коричнева коробка з білою смугою) тривалість захисної дії удвічі менша. При високих концентраціях Т. застосовують шлангові ізолюючі протигази з примусовим подаванням повітря ПШ-1, ПШ-2, РМП-62, ДПА. Рекомендуються також шолом із примусовою подачею повітря, виготовлений з полівінілхлориду або неопрепонового каучуку, нейлону, з маскою із ацетатної пластмаси.

Для захисту шкіри використовують спецодяг із бавовняної тканини з хлорвініловим або силікатно-казеїновим покриттям або зі з’ємними накладками з непроникливого для розчинників матеріалу, ізолюючий костюм КІ-АУ “Ікар”, захисний костюм типа ТоО, гумові чоботи, рукавички, шолом, нагрудник.

Рекомендовано захисні мазі, звичайні косметичні креми, наприклад, IEP, “Міколан”, “Ялот”, ХІОТ, ПМ-1; мазь Селиського, мазь складу: ZnO, бура, стеарин по 10, ланолін 15, рослинне масло 50 і вода 20 частин. Рекомендується також рецептура для виготовлення “біологічних рукавичок”: 100 частин казеїну нагрівають на водяній бані і при помішуванні додають 15 частин 25 % розчину аміаку, потім 100 частин гліцерину і по 283 частини спирту і води.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: Т. пошкоджує лакофарбові покриття.

Нейтралізація (дегазація). Невеликі витікання слід засипати землею, піском, негорючими матеріалами, місце витікання промити водою.